ВІСНИК Київського національного лінгвістичного університету. Серія Філологія

Фразеологізми на тлі суміжних понять і джерела їхньої лінгвокультурологічної мотивації

Я. І. Авдєєв — 2025-06-02

У статті здійснено теоретичний огляд поняття фразеологізму з позицій міждисциплінарного підходу (лінгвокультурології, етнолінгвістики, когнітивної лінгвістики та когнітивної ономасіології) до його дефініціювання; аргументовано їхній статус як ключових одиниць мовної картини світу, що акумулюють колективну пам’ять, культурну символіку, ментальні моделі й усталені асоціації мовної спільноти. Розглянуто фразеологізми на тлі суміжних понять на зразок дифразису та кенінгу; виявлено їхні семантичні й структурні параметри, схожості й відмінності, джерела образної мотивації та функціональне навантаження. Обґрунтовано, що фразеологізми вирізняються ширшою функціональною сферою, більшою ідіоматичністю та гнучкістю, на відміну від жанрово та узуально обмежених кенінгів і дифразисів. Розкрито роль когнітивних механізмів творення бахуврихі та синекдохи як конструктів для формування образності всіх трьох типів одиниць. Доведено, що обидва механізми забезпечують непряму номінацію через узагальнення, символіку або перенесення ознак. Залучено концепцію фразеологічного семіозису, у межах якої формування значення фразеологізму розглядається як результат когнітивної категоризації ознаки, релевантної ціннісній картині світу. Паралельно застосовано модель фразеосеміозису, що трактує фразему як знак вторинної номінації, що відображає апперцепцію й колективну культурну пам’ять. З метою пояснення формування “третього значення” фразеологізму, яке не є прямим наслідком значення компонентів, використано теорію концептуального інтегрування, де значення постає як результат взаємодії кількох ментальних просторів, що формують нову когнітивну структуру. Значну увагу приділено вивченню джерел лінгвокультурологічної мотивації фразеологізмів: етнокультурних, міфологічних, флористичних, соматичних, зооморфних, колірних, прецедентних тощо. Показано, що ці джерела не лише пояснюють походження значення фразеологізму, а й репрезентують культурні концепти народу. Доведено, що фразеологізми є маркерами національної ментальності, що функціонують у системі кодів кожної лінгвокультури. Окреслено перспективи подальшого дослідження заявленої проблематики із залученням зіставного й корпусного підходів для реконструкції мотиваційної структури фразеологізмів у різних мовах.

Колективний роман-печворк: специфіка новітнього жанру

С. В. Батура — 2025-07-18

Статтю присвячено спробі обґрунтувати теорію новітнього літературного жанру – колективний роман-печворк, який виступає піджанром колективного літературного печворку. Дослідження ґрунтується на літературних експериментах, що полягають у написанні низки великих за обсягом колективних творів значною кількістю авторів, які представляють широку географію. Результатом зазначених експериментів стала поява кількох романів-печворк, концепції до яких проаналізовано в цій статті. З’ясовано, що колективний літературний печворк як новітній жанр літературного мистецтва трансформується в піджанри, одним з яких є колективний роман-печворк.
Зроблено спробу дати авторські визначення колективному роману-печворку в широкому та вузькому значеннях. Так, у широкому значенні колективний роман-печворк – це великий за обсягом епічний твір, що поєднує сукупність різножанрових за формою та змістом доробків, створених групою авторів на основі прологу й концепції до твору. У вузькому значенні колективний роман-печворк – це великий за обсягом епічний твір, що поєднує сукупність різножанрових за формою та змістом доробків, створених групою авторів на основі спільної теми, ідеї за умови взаємодії з ключовим персонажем (персонажами) у межах обумовленого місця (місць) подій, прописаних у концепції та втілених у пролозі до твору. Виокремлено низку ознак новітнього жанру, визначальними з-поміж яких є: спільна робота авторів на основі концепції та прологу; багатосюжетність; різножанровість; різномовність тощо. Розроблено загальну схематичну конструкцію новітнього жанру та конкретизовано варіанти його реалізації шляхом узагальнення втілених на практиці конкретних концепцій до низки колективних романів-печворк. Перспективним є вивчення колективного літературного печворка як новітнього жанру, зокрема його піджанрів – п’єса-печворк і колективний сценарій-печворк.

Аргументація компліментарних висловлень у сучасних англійськомовному й українськомовному маніпулятивних дискурсах

В. М. Березенко — 2025-07-18

У статті вивчено явище аргументативно-маніпулятивного впливу на свідомість людини як способу доказу істинності повідомлення, яке донедавна вивчалося переважно у сфері психології та політології. Дослідницький інтерес до феномена маніпуляції зумовлений тим, що маніпулятивний вплив на людину здійснюється в різних сферах її діяльності. Аналіз маніпуляції з аргументативними конструктами з акцентом на вербальних засобах можна здійснити на базі різних типів висловлень.
У статті проаналізовано саме аргументи в компліментарних висловленнях у сучасних англійському та українському маніпулятивних дискурсах. Особливий акцент ставиться на описі семантичних і структурних властивостей компліментів у маніпуляції. Це дослідження зосереджене на вивченні аргументів лише компліментарних висловлень з використанням стратегії позитивної оцінки в маніпулятивному дискурсі в українській та англійській мовах. Ефективними аргументaми, що здебільшого займають постпозицію щодо аргументованої частини і супроводжують компліментарні висловлення в маніпулятивному дискурсі, визначено ті, в яких: 1) дається узагальнена або перебільшена позитивна оцінка співрозмовникові; 2) адресат порівнюється з третіми особами; 3) предметом похвали постають професійна майстерність співрозмовника, його вміння, навички, здібності, врода, моральні й інші особистісні якості.
Застосовуючи маніпулятивну стратегію з апеляцією до емоційного складника слухача, мовець удається до аргументування компліментарних висловлень за рахунок оцінок з метою змінити наміри свого комуніканта. Здійснений аналіз фактичного матеріалу показав, що головним в емоційній аргументації в сучасних англійському й українському маніпулятивних дискурсах виступає не лише його зміст, а й форма, тобто як саме адресант вибудовує аргументативну частину компліментарного висловлення з метою здійснення маніпулятивного впливу.

Одномовна й багатомовна гра слів у ергонімах як частина лінгвістичних пейзажів Тюбінгена і Чернігова

Л. І. Бобчинець — 2025-07-18

Статтю присвячено одномовній і багатомовній грі слів в ергонімії міст Тюбінгена (Федеративна Республіка Німеччина) і Чернігова (Україна). Метою дослідження є описати й проаналізувати лексико-семантичні, структурні та функціональні особливості словогри в егронімах у лінгвістичному пейзажі зазначених вище міст. Методи дослідження містять власне спостереження, лексико-семантичний, графічний, структурний і функціональний аналіз гри слів у ергонімах міст Тюбінгена і Чернігова. За результатами дослідження ергонімів у лінгвістичних пейзажах Тюбінгена і Чернігова виявлено, що основними лексико-семантичними засобами досліджуваної гри слів є омонімія, паронімія, метафора і створення неологізмів. Графічні засоби словогри включають капіталізацію цілого ергоніма або його частини для привернення уваги відвідувачів, зміну кольору, шрифту, параграм і використання параграфемних знаків. Значною в ергонімії обох міст є наявність англійської мови. Лінгвістичний пейзаж Тюбінгена багатомовний (англійська, німецька, французька, іспанська й грецька мови). Відмінною рисою графічної словогри в лінгвістичному пейзажі Чернігова є використання латиниці й кирилиці. Виявлено декілька прикладів лексикалізації в егронімії Чернігова. За структурою проаналізовані ергоніми – іменники, дво- й трикомпонентні номінативні фрази. Двомовні ергоніми-бленди виявляють креативнвсть номінатора. Багатомовна словогра відображає глокалізацію та глобалізацію, тоді як одномовна словогра – локалізацію. Основні функції ергонімів у лінгвістичному пейзажі такі: експресивна номінація, оригінальна ідентифікація, естетична й ігрова функції. Характерна риса одномовної гри слів у лінгвістичному пейзажі – гумор. Подальші дослідження можуть бути присвячені гумору в лінгвістичному пейзажі або зіставному вивченню словогри в ергонімії інших міст з метою виявлення спільних тенденцій у створенні атрактивних ергонімів.

Термінологічна еволюція ділового туризму: структурно-семантичний аналіз англійських та німецьких термінів

Л. Ф. Васильчук — 2025-07-18

У статті досліджено структурно-семантичні особливості термінологійних одиниць ділового туризму в Німеччині в межах порівняльного аналізу англійсько- та німецькомовних термінів, що функціонують у межах індустрії MICE (укр. зустрічі, інсентиви, конференції, виставки). Акцент зроблено на мовну динаміку термінів упродовж 2020–2025 років, що супроводжувалася глобальними трансформаціями – пандемією COVID-19 та повномасштабною війною в Україні, і як наслідок, активне використання цифрової моделі ділової взаємодії. У дослідженні проаналізовано 150 англійсько- і німецькомовних термінів, виявлено характерні структурні моделі побудови термінів (складні іменники, акроніми, запозичення) та визначено їхні семантичні ознаки (багатозначність, синонімія, інтернаціоналізми). Описано спроби стандартизації термінології, її відображення в освітніх програмах для студентів-туризмознавців, а також запропоновано мікрокласифікацію термінів ділового туризму та пріоритетні лексичні моделі.
Проаналізовано позиції Німеччини як провідної країни ділового туризму в Європі. Також розглянуто географічну диференціацію на прикладі окремих земель: Баварія, Гессен, Гамбург, Баден-Вюртемберг, а також адміністративно-організаційні механізми туристичного управління. Описано роль профільних організацій – Федеральної асоціації туристичної галузі (BTW), Німецької туристичної асоціації (DRV), Національного комітету туризму (DZT), Асоціації муніципального туризму (DTV).
Методологічну основу становлять методи системного аналізу, порівняльної лінгвістики й аналізу терміносистеми. У статті запропоновано мікрокласифікацію термінів ділового туризму, виявлено пріоритетні лексичні моделі й проаналізовано сучасні мовні тенденції, що формують термінологійний ландшафт німецького туристичного дискурсу. Результати можуть бути корисними у наукових і прикладних лінгвістичних дослідженнях, фаховій підготовці кадрів, розвитку лексикографії та професійної комунікації у сфері туризму.

Сучасна французька розмовна мова в просторі франкофонії: контрастивний аспект

Г. М. Каратєєва — 2025-07-18

У статті здійснено контрастивний аналіз лексичної варіативності усного французького мовлення в трьох основних франкомовних регіонах Європи – Франції, Бельгії та Швейцарії. Дослідження зосереджене на виявленні та інтерпретації лексичних одиниць, що використовуються в щоденній комунікації, з особливим акцентом на варіативність, зумовлену регіональними, соціальними та культурними чинниками. У центрі уваги перебувають приклади повсякденної лексики: номінації мобільного телефону, слова на позначення грошей і лексеми, які відображають елементи локального культурного досвіду. Розглянуто функціонування цих одиниць у межах розмовного, часто фамільярного або субстандартного регістру мовлення, а також їхня роль у процесах ідентифікації мовців із певною спільнотою.
Методологія дослідження ґрунтується на порівняльному аналізі мовних явищ у різних соціокультурних контекстах, що дало змогу виокремити як спільні риси (на кшталт циркуляції спільних запозичень і франофонної взаємодії), так і специфічні для окремих регіонів мовні інновації (збереження архаїчних форм, виникнення новотворів). Крім аналізу автентичних мовних даних, дослідження спирається на корпус вторинних джерел – праці з франкомовної соціолінгвістики, діалектології, звіти Організації міжнародної франкофонії (OIF), а також аналітичні матеріали, присвячені мовній політиці в Бельгії, Швейцарії та Франції.
Отримані результати дозволяють розглядати лексичну варіативність не як загрозу нормі, а як вияв життєвої сили мови, що динамічно адаптується до потреб комунікантів. Такі відмінності є не лише носіями регіональної ідентичності, а й індикаторами соціального позиціонування, комунікативної стратегії та належності до певних груп. Таким чином, багатоманітність лексичних варіантів у межах франкомовної Європи засвідчує функціональне багатство французької мови та її здатність зберігати внутрішню єдність у межах плюралізму мовленнєвих практик.

Репрезентація геронтогенезу в німецьких пареміях: денотативний аспект семантики

Н. Д. Кулик — 2025-07-18

Стаття висвітлює проблему інтерпретації денотативного аспекту семантики паремій німецької мови на позначення геронтогенезу. Відібрані дев’яносто три паремії класифіковано в п’ять тематичних груп: зовнішні зміни, стан здоров’я; суспільні уявлення; емоційно-особистісна сфера; пізнавальна сфера (наведено у порядку зростання). Найменшими є групи німецьких паремій, які тематизують зовнішні зміни та стан здоров’я людей поважного віку. Проміжною є група німецьких паремій, що фіксує суспільні уявлення про людей похилого віку. Найчисленнішими тематичними групами виявилися емоційно-особистісна сфера та пізнавальна сфера. Крім того, ця стаття має на меті надати додаткові нюансовані інсайти та сприяти глибшому розумінню цих важливих лінгвістичних і культурних феноменів. Результати дослідження свідчать про релевантність емоційно-особистісної та пізнавальної сфер діяльності людей поважного віку для німецькомовного суспільства. Зафіксований у пареміях психологічний портрет старості охоплює широку палітру когнітивних та психічних змін. Німецькі паремії на позначення геронтогенезу візуалізують явища дійсності: зморшки шкіри та посивіння волосся, стан здоров’я, впертість, занижений рівень емпатійності, тягу до затишку, вразливість людей похилого віку, страх смерті, життєвий досвід та мудрість або її відсутність, силу старості, здатність навчатися чи її відсутність, незворотність старості, завчасну підготовку до старості, зневажання суспільством людей похилого віку, стереотипні уявлення про жінок похилого віку, про низьку результативність роботи, засудження кохання між представниками двох поколінь – старого й молодого, настанови щодо сприйняття осіб поважного віку. Перелічені явища позамовної дійсності мають різну конотацію, проте унаочнюють денотативний аспект семантики німецьких паремій на позначення геронтогенезу.

Когнітивні лінгвістичні кореляти між мовою та моральною освітою на основі німецьких прикладів

І. Г. Лехнер — 2025-06-02

У суспільній свідомості мораль розглядається як багатовимірна категорія, що охоплює релігійний, правовий, філософський і соціальний аспекти. Незважаючи на те, що прямі розмови про мораль трапляються нечасто, мовні прояви відображають усталені уявлення про неї. Моральні концепти відіграють ключову роль в ухваленні рішень у різних сферах життя, знаходячи вираження як у вербальній, так і в невербальній поведінці.
Згідно з когнітивною парадигмою, між мовою та мисленням наявний тісний взаємозв’язок: мислення виявляється в мові, однак і сама мова впливає на когнітивні процеси. У межах вивчення взаємозалежності мови, мислення та культури Лакофф і Джонсон (1999) запропонували концепцію мисленнєвого релятивізму, відповідно до якої різноманіття метафоричного вираження спричиняє відмінності в способах мислення. Це порушує питання про те, чи можуть представники різних мовних і культурних спільнот по-різному концептуалізувати мораль і яким чином такі відмінності репрезентуються в мовних структурах. У ширшому контексті постає також проблема про вплив культурно специфічних мовних особливостей на процес формування моральних понять.
Метою нашого дослідження є виявлення й аналіз таких впливів шляхом порівняння метафоричної репрезентації моралі в німецькій мові з відповідними концептуальними моделями, сформованими на основі англійського мовного матеріалу. Аналітичне підґрунтя становить концепція моралі, розроблена Лакоффом (1996, 2002) та Лакоффом і Джонсоном (1999), яка, хоч і зосереджена на американському культурному контексті, містить елементи, що можуть мати універсальний характер, а відтак застосовуватися в міжкультурних дослідженнях. У статті зосереджено увагу на аналізі метафоричних висловлювань у сучасній німецькій мові, які стосуються моральної сфери, та їх зіставленні з англійськомовними прикладами. Хоча зібрані мовні дані не утворюють повноцінної метафоричної системи, запропонованої в працях Лакоффа, окремі її елементи виразно ілюструють як подібності, так і відмінності в моральних уявленнях, що притаманні англійсько- й німецькомовному просторам.

Структурні моделі терміноутворення в українському ІТ-дискурсі: трансформації та тенденції

О. Б. Лисиченко — 2025-07-18

У статті здійснено комплексний аналіз структурних моделей творення термінів у сучасному українському ІТ-дискурсі, а також простежено їхню трансформацію під впливом англійської мови та актуальних тенденцій розвитку інформаційних технологій. Актуальність дослідження зумовлена динамічним зростанням ІТ-сектору в Україні та потребою в унормуванні фахової термінології, що сприяє підвищенню точності й ефективності професійної комунікації.
У роботі окреслено проблематику стандартизації ІТ-термінології в умовах глобалізаційних процесів, а також проаналізовано доробок вітчизняних і зарубіжних дослідників у сфері запозичення й формування термінів у галузі інформаційних технологій. Особливу увагу приділено питанню співвідношення національного й інтернаціонального елементів у структурі терміносистеми.
У межах дослідження ідентифіковано й описано основні моделі структурної організації українських ІТ-термінів, а також визначено провідні тенденції їхньої еволюції. Методологічна база дослідження спирається на структурно-словотвірний і зіставний аналіз терміносистем із залученням дескриптивного й класифікаційного підходів.
У статті представлено типові моделі терміноутворення – морфологічні, синтаксичні та змішані – із прикладами іншомовних запозичень, калькування, абревіації та семантичних модифікацій в українському ІТ-дискурсі. Проаналізовано трансформаційні зміни у структурі термінів при перекладі з англійської мови, зокрема зміни частиномовної належності, перефразування та поява синонімійних дублетів (наприклад, маршрутизатор / роутер), що конкурують між собою в мовній практиці.
Окреслено основні вектори розвитку сучасної української ІТ-термінології, зокрема домінування англізмів, прагнення до термінологічної стабільності й нормативності, а також вплив мовної практики професійної спільноти на термінотворчі процеси. Визначено перспективні напрями подальших наукових досліджень, спрямованих на стандартизацію й оптимізацію функціонування новітніх термінів у сфері інформаційних технологій.

Стереотипізація ділової жінки в американському медіадискурсі

С. А. Любимова — 2025-07-18

У статті представлено результати дослідження мовної репрезентації гендерного стереотипу ділової жінки в американському медійному дискурсі. У межах пропонованого дослідження гендерний стереотип розглядається як вербалізована когнітивна структура, що репрезентує спрощений образ індивіда, який характеризується певними статусно-рольовими ознаками й особистими рисами. Медійну стереотипізацію визнано процесом творення образів різних гендерних ідентичностей, які поширюються та закріплюються в колективній свідомості за допомогою мовних і позамовних знаків. У фокусі гендерної стереотипізації в американському медійному дискурсі перебувають моральні й інтелектуальні ознаки, які сприймаються відповідно до традиційних ідеалів маскулінності та фемінності. Традиційно чоловічими якостями вважаються конкурентоспроможність, жорсткість, стійкість, схильність до ризику, а жіночими – прагнення співпрацювати, лагідність, покірність і уважність. Невідповідність традиційному ідеалу зумовлює появу стереотипу ділової жінки, що формується у порівнянні зі зразковим стереотипом ділового чоловіка, лідерство якого вважається нормою. Методологія дослідження мовних засобів стереотипізації ділової жінки ґрунтується на інтерпретативному підході до вивчення лінгвістичної актуалізації стереотипів у дискурсі і поєднує методи когнітивно-прагматичного, лінгвокультурологічного й мотиваційного аналізу медіатекстів. У статті схарактеризовано лінгвальні засоби репрезентації гендерного стереотипу ділової жінки в американському медійному дискурсі. Визначено номінативну специфіку позначень цього стереотипу у формі слів чи стійких словосполучень. Описано ставлення американського суспільства до певних ознак гендерного стереотипу ділової жінки в синтаксичних одиницях медіатекстів. Доведено, що, незважаючи на зміни, які відбулися в американському суспільстві в розумінні соціальної ролі жінки, її успішність сприймається як відхилення від загальновизнаного лідерства чоловіків.

Фемінні й маскулінні властивості передвиборчих промов кандидатів і кандидаток у президенти США 2024 року: лінгвопрагматичний аналіз

І. А. Морякіна — 2025-07-18

Статтю присвячено контрастивному аналізу передвиборчих промов кандидатів і кандидаток на посаду президента США – Дональда Трампа, Джозефа Байдена, Нікі Гейлі й Камали Гаріс, проголошених у ході президентської кампанії 2024 р., у світлі теорії гендеру. Для проведення запропонованої розвідки опрацьовано фундаментальні праці зарубіжних й українських мовознавців у царині гендерної лінгвістики, уточнено поняття гендеру. Визначено критерії аналізу зазначених виступів, які включають стереотипні ознаки чоловічого й жіночого стилів мовлення, та проаналізовано засоби їхньої вербалізації. Встановлено, що в сучасному американському політичному дискурсі поглиблюється тенденція до стирання жорстких вимог до чоловічої та жіночої мовленнєвої поведінки. Промови кандидатів чоловічої статі відзначаються високим ступенем емоційності, гіпертрофованості оцінок, яка відображена у використанні значного масиву емоційно забарвленої лексики й розмаїтого спектра стилістичних фігур, що є фемінінними ознаками стилю мовленнєвої комунікації. Водночас у промовах кандидаток поряд із фемінінними рисами мовлення спостерігаємо широке застосування жорстких комунікативних стратегій, які характеризуються агресивністю і реалізуються в погрозах й образах, що є визнаним проявом маскулінної поведінки. Однак повного нівелювання між жіночим і чоловічим мовленням не відбувається. Мовці-чоловіки продовжують домінувати над жінками за обсягами і тривалістю виступів, їхні тези підкріплюються конкретними фактами і цифрами, а з метою дискредитації опонентів допускається уживання лексики зниженого стилістичного регістру із вкрай негативним забарвленням. Оратори-жінки традиційно докладають надмірних зусиль для створення емпатії з боку виборців, надають перевагу гнучким комунікативним стратегіям, зокрема солідаризації з аудиторією, уникають або мінімізують уживання розмовної лексики зниженого стилістичного регістру.

Неофраземи періоду російсько-української війни (на матеріалі медіа)

Л. М. Пашинська — 2025-07-18

У статті з’ясовано поняття неологізм та неофразеологізм (неофразема), проаналізовано нові фразеологічні одиниці російсько-української війни за такими ознаками: способом створення, структурою та стилістичними функціями. Обґрунтовано та проілюстровано прикладами вживання із медіадискурсу новостворені та модифіковані неофраземи російсько-української війни, визначено їх роль у системі мови та функції в мовленні українців. Спостереження над мовою медіа доводить, що фразеологічна система української мови активно демонструє всі зміни, пов’язані з новими реаліями повномасштабної російської агресії проти України. У статті доведено, що неофраземі аналізованого періоду характеризуються новизною формою і змістом, стилістичною виразністю, образністю, емоційністю. Багато з них постають шляхом переосмислення вільних словосполучень, їх детермінологізації, метафоризації та метонімізації. З’ясовано, що серед неофраземів помітне місце посідають стійкі словосполучення, до складу яких входять топоніми-ойконіми (назви міст), топоніми-хороніми (назви країни) та відтопонімні прикметники. Зроблено висновок, що фразеологічна система сучасної української мови швидко реагує на події в суспільно-політичному житті країни, зокрема події російсько-української війни. Це підкреслює думку про те, що мова українських медіа перебуває в постійному розвитку, поповнюючи фразеологічний склад сучасної української мови. Нові фразеологічні одиниці відбивають сьогодення, а їхня поява спричинена як подіями російсько-української війни, так і подіями у світі. Аналізовані неофраземи засвідчують не тільки творчий потенціал українців, їхню здатність засобами мови реагувати на воєнні події, а й відображають гнучкість і адаптивність української мови, її можливість бути засобом комунікації в постійно змінених умовах спілкування.

Етапи розвитку термінознавства в українському й зарубіжному мовознавстві

Д. М. Сабалаєв — 2025-06-02

У статті систематизовано наявну інформацію про історію розвитку українського й зарубіжного термінознавства і термінології. Проаналізовано як сучасні, так і давніші праці з історії термінознавства. Детально розглянуто й охарактеризовано основні етапи розвитку українського термінознавства: початковий (донауковий) період; етап формування національної наукової мови та термінології; період інтенсивного розвитку у 1920-х – на початку 1930-х років; період занепаду та русифікації українського термінологічного простору; сучасний етап. Окремо відзначено вагомий внесок української діаспори в розвиток термінознавства в періоди обмежень наукової діяльності в Україні. У статті також розглянуто історію зарубіжного термінознавства та запропоновано його періодизацію, яка охоплює: початковий період (з давніх часів до XVII–XVIII століть); етап збагачення термінологій, спроби їх систематизації та нормування; зародження сучасного термінознавства; новітній етап, що пов’язаний зі становленням термінознавства як самостійної науки у ХХ столітті. Особливу увагу приділено сучасному стану українського та зарубіжного термінознавства. Окреслено основні напрями розвитку: комунікативний, семіотичний і когнітивний підходи, історіографічний аналіз, стандартизація та уніфікація термінів. Докладно розглянуто проблеми термінографії, стандартизації й нормалізації термінології. Досліджено поняття термінології та терміносистеми в контексті сучасного мовознавства. Увагу приділено розвитку окремих національних терміносистем, зокрема чеської, словацької, австрійської, французької, ірландської, ісландської, латиської, литовської, малайської та івриту. У статті окреслено перспективи подальших досліджень, зокрема у напрямах міждисциплінарного аналізу, цифрової термінографії й удосконалення механізмів міжнародної стандартизації термінів.

Cтратифікація економічних термінів за критерієм абстрактності в aнглійсько-українських перекладних словниках

Ю. В. Силованюк — 2025-07-18

Статтю присвячено дослідженню стратифікації термінів економічної галузі за критерієм абстрактності в англійсько-українських перекладних словниках. Обґрунтовано актуальність вивчення цієї проблеми, зумовленої гетерогенністю економічної термінології за рівнем конкретності / абстрактності, що відображає складність економічних явищ. Особливу увагу приділено виявленню наслідків ігнорування рівня абстрактності термінів для ефективності наукової та ділової комунікації, точності моделювання та ухвалення рішень. Констатовано недостатню розробленість науково обґрунтованих критеріїв і методик для системної класифікації економічних термінів на шкалі “конкретне-абстрактне”.
Запропоновано й апробовано оригінальну методику стратифікації економічних термінів на основі компонентного аналізу на матеріалі “Англо-українського тлумачного словника економічної лексики” Анни Шимків. Проаналізовано філософські й лінгвістичні підходи до розуміння категорій абстрактного / конкретного. Узагальнено стан вивчення абстрактної лексики та висвітлено труднощі її визначення й класифікації. Обґрунтовано доцільність застосування методики компонентного аналізу як інструмента для декомпозиції лексичного значення. Виокремлено п’ять ключових семантичних компонентів (сем) абстрактності, релевантних для економічної термінології: ‘неконкретність референції’, ‘узагальненість’, ‘концептуальність’, ‘віддаленість від емпірії’ та ‘теоретична насиченість’. Для кількісної оцінки ступеня вираження виділених сем розроблено трирівневу шкалу (1-3 бали). За сумою балів (5-15) визначено три рівні абстрактності економічних термінів: конкретні терміни, терміни середньої абстрактності та абстрактні терміни.
Запропонована методика виявилася ефективною, у результаті апробації якої підтверджено наявність усіх трьох рівнів абстрактності в економічній терміносистемі.
Зроблено висновки щодо теоретичної значущості проведеного дослідження для термінознавства й економічної лінгвістики, а також наголошено на його практичній цінності для покращення комунікації та розуміння економічних текстів. Доведено, що системний лінгвістичний аналіз абстрактності є фундаментальним етапом стратифікації економічної термінології в словниках і відображає глибинні когнітивні особливості економічних понять, що критично важливі для їхньої подальшої класифікації за мікро- та макросферами.

Аналітизм у лексичній і граматичній системах турецької мови

С. В. Сорокін — 2025-07-18

Проблема аналітичних засобів словотвору і реалізації граматичного значення неодноразово ставала об’єктом студій у працях європейських тюркологів і турецьких лінгвістів. Водночас аналіз праць, присвячених цій проблематиці, і запропонованих рішень дав змогу дійти висновку про наявність багатьох відмінностей між концепціями і гіпотезами багатьох авторів: від вузького розуміння аналітики на лексичному і граматичному рівнях, до максимально широкого, коли до класу таких утворень неправомірно включаються форми й утворення, які, на наш погляд, аж ніяк не відповідають визначенню аналітичного засобу. У цій праці ми розглядаємо концепції різних мовознавців-тюркологів: як “класичні”, так і сучасні, видані друком за останні десять років, адже саме вони становлять найбільший інтерес і демонструють, що в позиціях і поглядах на проблематику аналітики в системі турецької мови істотного поступу за останні більше ніж 50 років не відбулося. У статті досліджено різнопланові лексичні і граматичні форми, які відповідають основній вимозі до аналітичних засобів, що зводиться до наявності повнозначного елемента, який містить основне лексичне значення, і допоміжного дієслова, яке не має автономного лексичного значення, але творить нову лексему (так зване “складене дієслово”) або модифікує лексичне значення з граматичною метою (насамперед у плані реалізації внутрішньочасових або модальних значень). У роботі описано концепції генези аналітичних форм у турецькій / тюркських мовах, упорядковано групи аналітичних граматичних засобів: перифрастичні форми дієслова, складені форми дієслова, квазіперифрастичні форми дієслова, сталі дієслівні утворення і сталі словосполучення, формально співвідносні з аналітичними формами, проте значно відмінні від них із семантичного і функційного поглядів. Окреслено перспективи подальших досліджень сталих дієслівних сполук.

Аспектуальна парадигма дієслів сучасного українського молодіжного сленгу

О. О. Черкас — 2025-07-18

У статті вперше здійснено спробу змоделювати аспектуальну парадигму дієслів сучасного українського молодіжного сленгу. Дослідження спрямоване на виявлення структурно-семантичних особливостей вираження категорії виду, а також встановлення основних тенденцій реалізації родів дієслівної дії (РДД) у сленговому сегменті сучасної української мови. Основою емпіричного матеріалу слугував корпус автентичних прикладів, зібраний з онлайн-комунікацій (соціальних мереж, форумів, месенджерів), а також з усного спілкування молодіжних спільнот. Дослідження виконано за допомогою методів: аналізу, синтезу, описового, моделювання, семантичного, структурного, функційного та зіставного аналізу. Уперше проаналізовано й систематизовано дієслівні сленгізми за видовою ознакою, що дало змогу виокремити три основні групи: парновидові (з чітким протиставленням доконаного й недоконаного виду), двовидові (функціюють у двох видових значеннях залежно від контексту) та одновидові (із фіксованою видовою семантикою). Доведено, що сленгові дієслівні одиниці мають розгалужену систему РДД із семантикою фазовості, результативності, інтенсивності, повторюваності, делімітації та ін., що формують складну й функційно насичену аспектуальну парадигму. Описано когнітивно-прагматичні функції цих форм – як засобів вираження інтенсивності, експресії, суб’єктивної оцінки й ідентичності мовця. У статті запропоновано цілісну модель функціювання категорії виду в дієслівному сленговому сегменті, що розширює уявлення про граматичні інновації в просторі сучасного молодіжного мовлення. Установлено, що аспектуальна система молодіжного сленгу постає як складний і багатофункційний засіб комунікації, адаптований до специфіки сучасного неформального спілкування. Результати дослідження можуть бути використані в межах соціолінгвістики, граматичної семантики, аналізу неформального дискурсу, а також у викладанні сучасної української мови як інструмента моделювання живої комунікації.

Церковна служба як інституційна мовленнєва подія

Т. Д. Чхетіані — 2025-07-18

Сучасна лінгвістика охоплює як теоретичні, так і практичні дослідження різних рівнів мовної системи. Серед інтерпретаційних підходів особливу увагу приділено дискурсивному аналізу, у межах якого виокремлюється новий погляд на мовленнєву комунікацію співрозмовників і їхню вербальну й невербальну взаємодію. Інтерактивна діяльність потрапляє у фокус інтересів дискурс-аналітиків, зосереджених на вивченні типів дискурсу, видів мовленнєвої діяльності, які номінуються суспільством більш прийнятною категорією мовленнєвих подій. У пропонованій статті розглянуто мовленнєву подію церковної служби, яку описано з позицій лінгвістичної антропології, етнографії та етнометодології спілкування. Церковна служба тут розуміється як категорійна одиниця, що має впізнавальні межі початку й кінця, складається з низки фіксованих компонентів, об’єднаних єдиною темою, метою і результатами події, та номінується назвами пропозиціональної семантики.
Описано мовленнєву подію церковної служби як соціолінгвістичний феномен, метою якого є дослідити особливості мовленнєвої поведінки причасників, тобто оцерковлених вірян, та звичайних парафіян в інституціональному контексті. Аналіз спирається на категорії, що застосовуються у вивченні мовленнєвих подій: ролі учасників, налаштування (сетинг), форму і зміст повідомлень, правила взаємодії, соціальні норми. Інституціоналізована релігійна служба – важлива типова риса комунікативної ситуації як складника соціальної системи групи людей, які регулярно відвідують церковну службу і знають, як себе поводити і що говорити впродовж служби. У статті конкретно й докладно розглянуто складники церковної служби, послідовність мовленнєвих актів з боку причасників і звичайних парафіян, а також ритуалізованість і передбачуваність вербальної й невербальної поведінки в цьому контексті.

Багатогранність харизми

С. І. Потапенко — 2025-07-18

Рецензія на книгу: PETLYUCHENKO, N. The Linguistics of Charisma. Berlin: Frank & Timme, 2024. Sprachwissenschaft, vol. 67. 216 p.

Book: ISBN 978-3-7329-1092-2
E-Book: ISBN 978-3-7329-8827-3