ВІСНИК Київського національного лінгвістичного університету. Серія Філологія

Рецензія на монографію: Ференц Грегор. Угорські елементи у словацькій мові. Будапешт, 2023. 954 с. (угорською мовою)

Є. Б. Барань — 2025-03-05

Рецензія на монографію: Gregor Ferenc. A szlovák nyelv magyar elemei. Budapest: Kairosz Kiadó, 2023. 954 p. Ференц Грегор. Угорські елементи у словацькій мові. Будапешт: Kairosz, 2023. 954 с. (угорською мовою)

Закладаючи підвалини суспільно орієнтованого перекладознавства

С. І. Потапенко — 2025-03-05

Рецензія на наукові праці: Українське перекладознавство Пряшівщини: антологія / укл. Тарас Шмігер та Олександра Літвіняк. Львів: Наукове товариство імені Шевченка, 2024. 527 с.; Шмігер Т. Літургійний переклад України та Польщі: компаративний підхід до тексту, релігії та культури / Liturgical translation in Ukraine and Poland: A comparative approach to text, religion and culture. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2024. 308 с. (англійською мовою)

Українська війна крізь призму лінгвістики

Т. В. Шмігер — 2025-03-05

Рецензія на колективну монографію: Український воєнний дискурс: полілог жанрів і стилів / за ред. Н. Ізотової та С. Потапенка. Київ: Видавництво Київського національного лінгвістичного університету, 2024. 216 с.

Мікротопоніміка Білоцерківщини в етнолінгвістичному аспекті

М. П. Баган — 2025-03-05

У статті вперше проаналізовано мікротопоніміку Білоцерківщини з погляду відображення в ній національно-культурного досвіду народу, його цінностей, вірувань, промислів, уподобань, важливих історичних подій і видатних діячів регіону. Визначено номінативну специфіку мікротопонімів на тлі іншої онімної лексики, обґрунтовано доцільність вивчення їх саме крізь призму етнолінгвістики. Дослідження виконано на основі опитування мешканців регіону, методів етимологійного, структурного й культурно-історичного аналізу. Автори презентували новаторську класифікацію мікротопонімів за ступенем вияву в них культурної конотації, яку можна буде застосувати для аналізу онімного матеріалу інших регіонів. У класифікації виділено нейтральні, культурно марковані, культурно завуальовані та культурно чужорідні назви. Установлено, що культурну конотацію найширше репрезентують мікроойконіми, дещо рідше – мікрохороніми, мікроороніми та мікрогідроніми. Виконавці дослідження висновують, що, попри територіально обмежене функціювання, мікротопоніми є важливими компонентами культурного розвитку народу, оскільки відображають не лише зовнішні ознаки позначуваних об’єктів, а й пов’язаний із ними гідний досвід боротьби, розбудови, розвитку промислів, культивують серед сучасників цінності волі, праці, освіти, культури пошанування померлих. Рекомендовано мовцям надавати перевагу культурно маркованим онімам, усвідомлено побудованим на національно-патріотичних засадах, уникати культурно чужорідних мікротопонімів.

Багатомовна гра в ергономічних номінаціях міст Ліона та Києва

Л. І. Бобчинець — 2025-03-05

У статті проаналізовано лінгвістичні пейзажі як динамічні публічні вербальні простори, що представляють тенденції багатомовної гри в ергономічних номінаціях. Об’єктом нашого дослідження є ергоніми або комерційні назви з багатомовною словогрою в містах Ліоні та Києві, обрані зі сайтів, рекламних буклетів і власного спостереження на вулицях цих двох міст. Автори мали на меті структурно й функціонально описати багатомовний ергонімічний простір зазначених міст, виявити способи творення полімовних ергонімів. Методи дослідження включають опис, семантичний аналіз, структурний аналіз, графічний і функціональний аналіз. Значну увагу приділено мовам, які вживаються в двомовній ергонімії (англійська, французька, іспанська, українська), порівняльному вивченню мовних особливостей словогри в ергонімах, особливо у двомовних блендах Ліона та Києва. Установлено, що ергоніми виконують численні функції, серед яких основними є ігрова, експресивно-номінативна, ідентифікаційна. Графічні засоби словогри включають капіталізацію, зміну кольорів та навмисні помилки для створення двозначності, що базується на паронімії. Описано комплексну багатомовну словогру, що виявляється у вживанні одночасно семантичних і графічних засобів, які разом створюють двозначність сприйняття як привабливу рекламу. Подальше вивчення може містити зіставний аналіз багатомовної гри слів в інших містах та країнах або контрастивний аналіз одномовної і багатомовної словогри для виявлення лінгвістичних та екстралінгвістичних засобів її створення.

Вимовний акцент як динамічне мовленнєве явище

О. Р. Валігура — 2025-03-05

У статті розглянуто природу іншомовного акценту як динамічного мовленнєвого явища. Окреслено його особливості в мовленні білінгвів на сегментному та супрасегментному рівнях мови, які чітко відрізняють цей акцент від мовлення носіїв цільової мови. Студенти, які вивчають іноземну мову, часто стикаються з різноманітними комунікативними труднощами через наявність у їхньому мовленні іншомовного акценту, що виникає під впливом особливостей рідної мовної системи, фонетичного досвіду та мовленнєвих звичок. Автори статті тлумачать іншомовний акцент як своєрідне динамічне мовленнєве явище, що характеризується сукупністю типових відхилень від нормативної вимови, притаманних іншомовному мовленню більшості мовців. Узагальнено теоретичні аспекти іншомовного акценту в мовленні білінгвів і визначено вплив сегментного (окремі мовні звуки) і просодичного (ритм, наголос, інтонація) рівнів мови на виявлення варіативності іншомовного акценту. У статті також розкрито поняття іншомовного акценту та його основні лінгвальні та позалінгвальні ознаки, детально представлено його типологію, а також співвідношення дистинктивних ознак мовлення білінгвів, що домінують в артикуляційній, акустичній та аудитивній сферах. Дослідження додатково підтверджує, що ключові причини та розбіжності фонетичних відхилень на обидвох рівнях, а саме сегментному та просодичному, є відмінними. Особливу увагу приділено природі походження іншомовного акценту в мовленні білінгвів у межах добре сформованої когнітивно-дискурсивної парадигми. Представлено ґрунтовне та комплексне теоретичне підґрунтя для аналізу взаємодії когнітивних інтерферуючих і мовних інтерферованих елементів у фонетичній системі англійського мовлення носіїв української мови, що допомагає краще зрозуміти механізми формування та корекції іншомовного акценту.

Соціолінгвістика цифрового середовища: сленг соціальних мереж як каталізатор лексичних інновацій в англійській мові

Т. В. Василевська — 2025-03-05

У статті проаналізовано механізми творення неологізмів у соціальних мережах в англійському мовному середовищі в контексті мовної глобалізації та цифрової комунікації, що виявляється у варіативності нових лексем та формуванні медіаіндукованих неологізмів на інтернет-платформах (Reddit, Facebook, Instagram, X, Threads, YouTube та TikTok). Основну увагу приділено віртуальним дискурсивним практикам, які віддзеркалюють зміни в технологічно опосередкованій комунікації. Матеріалом дослідження слугували дані, отримані шляхом ретельного аналізу лексики соціальних мереж, статистичних порталів, академічних джерел і блогів. Описано, як інтернет-комунікація спричинила появу лексичних інновацій та вплинула на сленгову лексикографію, особливо в контексті англійського інтернет-дискурсу та мовної креативності в цифровому середовищі. На основі реконструкції семантичної структури новостворених лексичних одиниць та зміни їхньої семантики з вторинної до первинної номінації було проаналізовано соціокультурну адаптацію лексики та зміну мовного стандарту, що виявляється в прагненні суспільства використовувати емфатичні й експресивні засоби. Соціальні мережі стимулювали генераційну лінгвістичну диференціацію, де різні покоління демонструють відмінності в синхронному та асинхронному діалозі. Окреслено також прагмалінгвістичні аспекти сленгу й мультимодальну комунікативну парадигму, яка поєднує текстуальні, візуальні й гіпертекстуальні компоненти в сучасному цифровому дискурсі. Підкреслено вплив медіа на когнітивну лінгвістику, соціокультурні моделі поведінки й розвиток глобальних і локальних мовних практик у цифровому вимірі. Вивчення неологізмів у соціальних мережах може допомогти в розробці ефективних стратегій мовної політики, адаптації освітніх програм і вдосконаленні лексикографічних ресурсів.

Специфіка перекладу коміксів англійською, українською та німецькою мовами

І. Ю. Василенко — 2025-03-05

У статті розглянуто особливості перекладу коміксів англійською, українською та німецькою мовами, висвітлено унікальні виклики та прийоми, необхідні для кожної мовної пари. Переклад коміксів виходить за межі простої лінгвістичної трансформації, оскільки він стосується складної взаємодії між мовною адаптацією, образністю та культурними нюансами і вимагає підходу, який збалансовує гумор, розмовну лексику, візуальні елементи та культурні посилання, зберігаючи цілісність оригінального наративу. У статті описано особливості й методи перекладу коміксів досліджуваними мовами з акцентом на адаптацію власних назв (включаючи транслітерацію та транскрипцію з дотриманням орфографічних і фонетичних норм мови перекладу, а також калькування власних назв з урахуванням словотвірних моделей), специфічних випадків звуконаслідування та граматичних особливостей досліджуваних мов. Значну увагу приділено міжмовним подібностям і відмінностям, підкреслено важливість їхнього врахування під час перекладу, зокрема, коли йдеться про коміксів. Дослідження ґрунтується на порівняльному аналізі графічного роману Ніла Ґеймана “The Sandman” та його українських і німецьких перекладів. Розглянуто як успішні перекладацькі стратегії, так і виклики, що виникають у процесі перекладу. У дослідженні окреслено роль перекладача в збереженні наративної цілісності, тональності та впливу оригінального твору, забезпечуючи при цьому доступність і залучення цільової аудиторії. Особливу увагу приділено тому, як елементи дизайну “The Sandman”, такі як розміщення панелей, кольорові гами та шрифти, взаємодіють з перекладеними діалогами, зберігаючи оригінальну естетику, водночас забезпечуючи зрозумілість та емоційний вплив на аудиторію. На конкретних прикладах у статті подано уявлення про мистецтво перекладу коміксів, висвітлено те, як взаємодіють мова, культура й візуальна розповідь у створенні локалізацій коміксів.

Лінгвокультурологічний контекст концепту ЗЛОЧИН у художньому наративі (на матеріалі роману Дж. О’Коннора “Зоря морів”)

Н. В. Глінка — 2025-03-05

У статті проаналізовано лінгвокультурологічний аспект концепту ЗЛОЧИН у постмодерністському художньому наративі, актуалізація та вербалізація його центральних елементів на матеріалі роману сучасного ірландського письменника Джозефа О’Коннора “Зоря морів” (2002) у перекладі Ярослави Стріхи (2021). Цей бестселер, номінант і переможець національних та міжнародних літературних премій, представляє гібридний жанр історично-готичного детективу з елементами романтики, містики і так званого неовікторіанського роману.
Дослідження концептів як культурно детермінованих ментальних утворень, що безпосередньо вербалізують національні цінності і в яких найповніше відображено особливості національного характеру й мовної картини світу, є актуальним для сучасних філософських, лінгвокультурологічних, когнітивістських і семантичних розвідок. Важливо зазначити, що концептуалізація понять відбувається не тільки під впливом універсального наукового знання, але значною мірою під впливом конкретної національної культурно-історичної парадигми. Із цієї причини в нашій статті вперше сфокусовано увагу на тому, як концепт ЗЛОЧИН в англійській мовній картині світу набуває ірландського лінгвокультурологічного наповнення. Застосовуючи лінгвокультурологічний метод, у статті вперше представлено історичну інтерпретацію концепту ЗЛОЧИН часів Вікторіанської доби в Англії та Ірландії в постмодерністському наративі. Також уперше в класифікації суперординатних концептуальних категорій концепту ЗЛОЧИН виокремлено категорію ЗЛОЧИН проти людяності, представлену категоріями субординатного рівня: геноцид (та його розширення: умисне позбавлення засобів існування (житла, землі); доведення до вимушеної імміграції; розбурхування міжнаціональної ворожнечі; державна зрада, заколот, терористичні дії) та злочини провладних структур (протиправне/незаконне застосування сили; злочинне збагачення).

Лінгвополітична синергетика: становлення та перспективи дослідження

Ю. І. Дем’янчук — 2025-03-05

Статтю присвячено становленню нового лінгвістичного напряму – лінгвополітичної синергетики, її предмета, об’єкта, категорійно-поняттєвому апарата, ключовим епістемам і перспективним напрямам дослідження. З’ясовано, що об’єктом лінгвополітичної синергетики є мова війни як основа воєнного дискурсу, що формує мовний континуум сучасної лінгвістичної парадигми в політичній лінгвістиці, соціолінгвістиці, воєнній комунікації, військовій конфліктології; предметом – взаємодія мовних засобів у текстах різних функціональних стилів, як-от: позитивна, негативна, амбівалентна взаємодія, а також підсилювальна синергія. Виявлено й обґрунтувано підвиди лінгвополітичної синергетики – макро- й мікролінгвополітичної синергетики, теоретичної й експериментальної лінгвополітичної синергетики. Новизна представлених результатів дослідження полягає і в тому, що вперше вивчено п’ять основних напрямів лінгвополітичної синергетики: синергетичного, лінгвістичного, комунікативного, соціального, воєнного.
З’ясовано, що фундаментальними компонентами лінгвополітичної синергетики є поєднання кількох дисциплін, серед яких: лінгвосинергетика, політична лінгвістика, соціолінгвістика, воєнна комунікація, військова конфліктологія та лінгвістика війни. Особливу увагу сфокусовано на визначенні таких ключових епістем: 1) військова конфліктологія (вивчає сутність військового конфлікту, його походження, причини, протікання та наслідки); 2) воєнна комунікація (процес обміну інформацією між військовими та цивільними, владою та суспільством за допомогою вербальних і невербальних засобів мови війни); 3) лінгвістика війни (розкриває евристичний потенціал мови війни); 4) мова війни (основа воєнного дискурсу; формує мовний континуум сучасної лінгвістичної парадигми в політичній лінгвістиці, соціолінгвістиці, воєнній комунікації, військовій конфліктології); 5) war-related collocations (сполучення з компонентом війна).

Гібридизація як спосіб поповнення освітньої термінології

В. П. Заскалета — 2025-03-05

У статті з’ясовано, що становлення терміноскладу сфери освіти є неперервним процесом, значно інтенсифікованим протягом останніх років, що зумовлено розвитком комп’ютерної техніки, інформаційних технологій, процесами глобалізації та міжнародних контактів. Неперервність, тривалість формування терміноскладу сфери освіти вплинули на ранжування термінономінацій відповідно до часу появи конкретних термінів – давні і нові; процесами вторинної номінації можна пояснити наявність посеред аналізованого матеріалу не лише вузькогалузевих, а й міжгалузевих і навіть загальнонаукових термінів. Установлено, що одним із продуктивних способів творення нових терміноодиниць є гібридизація – поєднання елементів, що походять з різних мов. Доведено, що фахова термінологія освітян, крім терміносполучень, містить чимало однослівних термінономінацій, з-поміж яких зафіксовані – композити та юкстапозити, – утворені за допомогою гібридизації. Наведені в статті терміни-гібриди засвідчують використання елементів з різних мов.
Виявлено, що гібридне термінотворення виявляє себе двома способами: 1) від іншомовних компонентів; 2) від іншомовного та українського компонента. Іншомовний компонент у гібридних термінах з питомим українським елементом може бути і препозитивним, і постпозитивним. Найбільшою частотою в гібридних термінах зі сфери освіти вирізняються компоненти онлайн, офлайн, медіа, STEM.
Результати аналізу гібридних термінів фахової мови освітян можуть стати в пригоді, по-перше, під час дослідження правопису слів з іншомовними компонентами, по-друге, у процесі викладання термінології та, по-третє, під час викладання української дериватології, тому що містять ілюстративний матеріал для вивчення морфологійних способів словотвору.

Вибір ознак образу внутрішньої форми в процесі фразеологічного семіозису

І. І. Орел — 2025-03-05

Статтю присвячено вивченню принципів вибору ознак образу внутрішньої форми, на основі якої відбувається процес фразеологічного семіозису. Матеріалом дослідження обрано німецькі фразеологічні одиниці на позначення стереотипів. Описано принципи вибору ознак основи семіозису (образ чи пресупозиція), яка функціонує в наочно-чуттєвій формі. Образ формується у свідомості мовців як уявлення про предмет. Він має ознаку / ознаки, властивість / властивості предмета, на основі яких вирізняється з низки подібних. Пресупозиція утворюється в наочно-чуттєвій формі як елемент ситуації. Пресупозиції містять ознаку / ознаки, характеристику / характеристики, що є основою категоризації. Виокремлена ознака, на основі якої пресупозицію віднесено до певної категорії, використовується як основа семіозису – вербалізації позамовної ознаки засобами фразеологічних одиниць.
Вибір ознаки образу / пресупозиції відбувається на основі її виразності з погляду мовців. Виразність ознаки визначається її цінністю в межах ціннісної картини світу для певного історичного відтинку і для життя етногрупи. Підбір мовного знака для вербалізації виокремленої ознаки проходить у процесі активації відповідної семи, яка входить до плану змісту обраної мовної одиниці. У процесі фразеологічного семіозису задіяно образи й пресупозиції різних генетичних груп: транскультурні, національно-культурні, запозичені. Серед національно-культурних виокремлено етнографічні лакунарні образи й пресупозиції, ознаки яких розкриваються в результаті етнопсихолінгвістичного й ономасіологічного аналізів. Представлені фразеологічними засобами стереотипи вербалізують зовнішність, фізичний стан людини, інтелектуальні якості, моральні, вольові характеристики, поведінку.

Інтра- та інтерперсональні конфліктиви в англійськомовному художньому дискурсі: комунікативний аспект

О. В. Черненко — 2025-03-05

У статті запропоновано результати лінгвістичного дослідження інтерперсональних та інтраперсональних конфліктивів як дискурсивних конструктів в англійськомовному художньому дискурсі з позицій теорії прагмалінгвістики, теорії комунікації, мультимодальності, комунікативного підходу до інтерпретації мовних явищ. У пропонованій роботі висвітлено результати лінгвопрагматичної розвідки інтерперсональних та інтраперсональних конфліктивів через аналіз та інтерпретацію відповідних комунікативних моделей, побудованих для різних типів конфліктивів у семіотичному просторі художнього дискурсу. Це конструювання відбувається за допомогою базисних комунікативних моделей, а також статичних і динамічних компонентів конфліктної комунікації в художньому дискурсі. Вербальні, невербальні й інші семіотичні ресурси залучені до цього процесу на певних стадіях розвитку конфлікту. У результаті аспектного дослідження інтра- й інтерперсональних конфліктивів у сучасному художньому дискурсі встановлено особливості їхньої мультимодальної, прагматичної, комунікативної та динамічної структури. Понад те, докладний аналіз інтра- та інтерперсональних конфліктивів за допомогою комунікативних моделей дозволив нам виокремити основні риси латетних і внутрішньоособистісних конфліктивів, які стало легко ідентифікувати й розрізняти.
Мета дослідження полягає також у встановленні зв’язку між різними підходами до трактування процесу розвитку конфліктної комунікації та методів її дослідження в сучасних лінгвістичних студіях. Мультимодальна природа конфліктивів дозволяє залучати до аналізу конфліктної мовленнєвої ситуації в художньому дискурсі одразу декілька модусів мультимодальності, які репрезентовано в дослідженні щонайменше одномодусною структурою конфліктиву, конструйованого в певній стадії конфліктної взаємодії. Вивчення цих стадій та особливостей їхньої динаміки дозволило нам виявити коди та смисли, комуніковані в різних типах інтерперсонального й інтраперсонального спілкування. Отримані результати дослідження дозволять розширити можливості вивчення конфліктивів у художньому дискурсі на різних рівнях лінгвістичного аналізу.

Методичні практики дослідження лексикографічної стратифікації економічних термінів в англійсько-українських перекладних словниках

Ю. В. Силованюк — 2025-03-05

У статті критично проаналізовано методичні практики дослідження лексикографічної стратифікації економічних термінів в англійсько-українських перекладних словниках. Особливу увагу приділено аналізу ефективності застосованих у цих методичних практиках ключових методів і прийомів, зокрема структурного методу та його прийому, яким є компонентний аналіз, а також функціонального методу. Підкреслено значущість у таких студіях кількісних і статистичних методів для визначення частоти вживання термінів, що дозволяє встановити закономірності їхнього функціонування в текстах фахових мов. Аргументовано доцільність використання методів уніфікації, нормалізації та методики кластерного аналізу, що сприяють забезпеченню процесу стандартизації галузевих термінологій. Схарактеризовано роль перекладних словників для термінологічних практик з акцентами на важливості відображення в них способів адаптації аутентичних термінів до норм мови перекладу і особливостей галузевої термінології, передовсім економічної. Зроблено попередні припущення про те, що в наявних методичних практиках не має чітких критеріїв для стратифікації термінів фахових мов, що впливає на якість укладених лексикографічних ресурсів перекладного типу. Запропонована методика включає чотири етапи. Перший етап передбачає систематизацію термінів за критеріями абстракції, масштабності, об’єкта дослідження та галузевої диференціації. Це дозволяє класифікувати терміни залежно від рівня їх узагальненості та сфери застосування. На другому етапі структурний метод використовується для аналізу внутрішньої організації термінів. Третій етап зосереджується на семантичному аналізі іншомовних термінів із застосуванням дистрибутивного аналізу для врахування контекстуальних розбіжностей. Четвертий етап охоплює кількісний і статистичний аналіз із використанням закону Ципфа для визначення частотності термінів. Це сприяє створенню частотних словників, що оптимізують переклад і адаптацію термінології. Розроблена методика має потенціал для подальшого розвитку термінологічної перекладної лексикографії та оптимізації процесів міжмовної професійної комунікації.

Лінгвоконцептуальна організація звернень американських президентів до нації: конструкційний ракурс

Н. М. Талавіра — 2025-03-05

У статті виокремлено морфосинтаксичні конструкції як усталене поєднання форми, значення і функції, які вербалізують базові концепти двох звернень американських президентів до нації: демократа Барака Обами у 2016 році і республіканця Дональда Трампа у 2017 році. Ідентичним базовим концептом у двох проаналізованих промовах виступає ЄДНІСТЬ, подібним – ЗМІНА у виступі Барака Обами в ракурсі забезпечення можливостей для американців та інших країн та ВІДНОВЛЕННЯ як трансформація на краще в посланні Дональда Трампа. Крім того, республіканець актуалізує концепт ЗАГРОЗА як вияви небезпеки, перешкоди або погіршення різних показників життя пересічних американців. У зверненні Барака Обами репрезентовані також концепт МАЙБУТНЄ, утілений у перспективі об’єкта уваги американців до прийдешніх перетворень суспільства, і концепт ВИБІР, представлений як необхідність обирати альтернативний варіант. Порівняння ідентичного концепту ЄДНІСТЬ свідчить, що Барак Обама і Дональд Трамп вербалізують його як згуртованість народу та спільні дії американців. Проте у зверненні Барака Обами концепт ЄДНІСТЬ представлений також як створення спільних організацій, тоді як у посланні Дональда Трампа – як спільні цінності для громадян. Концепт ЗМІНА в промові Барака Обами та ВІДНОВЛЕННЯ у зверненні Дональда Трампа вербалізовані як створення умов для праці у сфері зайнятості, оскільки поява нових робочих місць релевантна для американської аудиторії; інтерпретовані як гарантування безпеки для мешканців США та забезпечення можливостей для розвитку інших країн. Виступ Барака Обами ідентифікує лідерство через апеляцію до концепту ЗМІНА як повернення до попередніх дипломатичних відносин або трансформація політичної системи США. Натомість у зверненні Дональда Трампа лідерство подано через створення нових зв’язків з іноземними партнерами.