ВІСНИК Київського національного лінгвістичного університету. Серія Філологія

Мовленнєвий етикет сучасної української молоді: динаміка комунікативних орієнтирів

М. П. Баган, О. В. Скляренко — чт, 15 сер 2024 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано ставлення сучасної української молоді до мовленнєвого етикету, простежено зміни в стратегіях та мовних засобах його дотримання порівняно з традиційними вітчизняними нормами ввічливого спілкування. Ураховано різні підходи до витлумачення етикету.
Дослідження виконано на основі соціолінгвістичного опитування студентів Київського національного лінгвістичного університету й комунікативно-прагматичного аналізу зібраного матеріалу. Зроблено висновок, що сучасна українська молодь усвідомлює важливість дотримання етикету в соціальній взаємодії, проте відходить від його формалізованого сприйняття в бік більш психологічного витлумачення етикету як комунікативної стратегії мовлення на засадах поваги, толерантности, щирости. Аналіз етикетних висловлень сучасної української молоді засвідчив її відмову в міжособистісному спілкуванні від формалізованих етикетних кліше, пошук більш емоційних і колоритних засобів, схильність до сленгового, грайливого, іронічного втілення базових етикетних дій – привітання, подяки, перепрошування, прощання, комплімента. Об’єктом дослідження послугувало також віртуальне молодіжне спілкування, унаслідок чого з’ясовано його вплив на комунікативні навички й стратегії спілкування молоді. Зафіксовано потенційно небажані тенденції молодіжного віртуального мовлення до заміни індивідуального вияву думок і почуттів віртуальними маркерами схвалення /несхвалення, певну однотипність етикетних реакцій, надання переваги іншомовному сленгу. Окреслено можливі шляхи корегування цих тенденцій в освітньому середовищі.

Каламбуротерапія в лінгвістичній освіті

Л. І. Бобчинець — чт, 15 сер 2024 00:00:00 +0300

У роботі досліджено каламбуротерапію як лінгводидактичний інструмент у навчанні студентів-лінгвістів. Мета дослідження полягає в розкритті багатофункціонального характеру каламбуротерапії в лінгвістичній освіті і під час вивчення каламбуру в перекладознавчому курсі. Описано різноманітне впровадження каламбуру в лінгводидактиці: каламбур як об’єкт лінгвістичного вивчення (лексико-семантичні та синтаксичні засоби творення каламбуру: омонімія, паронімія, полісемія, перерозподіл складів тощо), каламбур і його переклад (перекладний і неперекладний каламбур, засоби компенсації при відтворенні неперекладного каламбуру), каламбур у літературі й рекламі, каламбур як релаксація, словогра як метод корекції вимови, каламбур як спосіб самопрезентації.
Каламбуротерапія представлена як тип словогральної терапії або терапії вербального гумору зі значним лінгвістичним та освітнім потенціалом. Вона сприяє мотивації до навчання, створює позитивну емоційну атмосферу для спілкування та взаємодії викладача й студентів. Матеріал дослідження містить теоретичні знання з гумору як гуморотерапії й сміхотерапії в освіті, а також практичні джерела: книжки з каламбурами, які можна використовувати у його викладанні студентам філологічних спеціальностей. Методи дослідження містять лексико-семантичний і функціональний аналізи каламбуру. Наголошено на його позитивному впливі на процес викладання й навчання.

Багаторівнева методологія дослідження звуконаслідувальних синестезійних метафор у поетичних текстах українських і грецьких поетів (кінець XIX – початок XX століття)

І. А. Герасімова — чт, 15 сер 2024 00:00:00 +0300

У статті розроблено й апробовано комплексну різнорівневу методику зіставного дослідження звукосимволічних синестезійних метафор в українських і грецьких віршованих текстах кінця ХІХ – початку ХХ століття. Докладно розглянуто теоретичні засади й методологічні підходи
до дослідження поетичного мовлення загалом і звукосимволічних синестезійних метафор як компонентів віршованого тексту зокрема. Обґрунтовано ідею про ідіолект віршованого / поетичного мовлення як системи лінгвальних засобів, що зумовлені контекстом, механізмами концептуальної інтеграції, когнітивними й метапрагматичними властивостями творення. Особливу увагу приділено виявленню стилістично маркованих і домінантних засобів в індивідуальному поетичному ідіолекті, що формують мовну картину світу поета. Розроблена різнорівнева методика зіставного аналізу звукосимволічних синестезійних метафор передбачає їхнє вивчення на різних рівнях з акцентом на взаємодії фонетичних і семантичних засобів творення метафоричних конструкцій.
Дослідження здійснено на лексико-семантичному рівні за допомогою компонентного аналізу для оптимізації процесу розуміння смислів різних семантичних полів сенсорних модальностей та їхніх комбінаторних можливостей і включає метапрагматичний аналіз, що враховує соціокультурний,
історичний контексти творення та сприйняття метафор. Особливу увагу приділено когнітивним механізмам, які лежать в основі творення таких метафор. Впроваджено експериментальний метод комп’ютерної лексикографії з використанням ресурсу Lexonomy на базі корпусного менеджера
SketchEngine для створення корпусу синестезійних метафор, а також запропоновано й описано етапи створення словника значень синестезійних метафор відповідно до використаної методики аналізу. Зроблено висновок про те, що застосування різнорівневого підходу до зіставного вивчення звукосимволічних метафор у текстах двох культурних традицій дає змогу простежити взаємозв’язки між мовою і культурою в контексті поетичного мовлення, а також дозволяє виявити глибинні зв’язки між мовними структурами та культурними особливостями. Отримані результати можуть бути використані для подальших досліджень процесів творення синестезійних метафоричних моделей у віршованому / поетичному мовленні українських і грецьких поетів.

Образ Китаю у творах Акутаґави Рюноске

О. Г. Горошкевич — чт, 15 сер 2024 00:00:00 +0300

Одним із перспективних напрямів сучасної компаративістики є імагологія, що досліджує літературні етнообрази: як образ своєї (автообраз), так і образи інших етнокультур у національній літературі (гетерообрази). Метою нашої статті є простежити особливості складного й багатоаспектного ставлення Акутаґави Рюноске до Китаю, втілене в його творах, тобто визначити основні риси етнообразу Китаю у творах письменника. У ній розглянуто погляди китайських науковців, які досліджують творчість Акутаґави Рюноске, крізь призму відображення в них образу Китаю. Окреслено китайський складник в інтертекстуальності творів письменника, форми адаптації китайських сюжетів; висвітлено роздуми письменника про історичний вплив культури Китаю на Японію, авторське розуміння тогочасних японсько-китайських взаємин, образ тогочасного Китаю і китайців, який склався в результаті відвідин цієї країни письменником у 1921 році. Зроблено висновок, що китайський складник у вигляді цитат, алюзій, згадок про міфічних чи історичних постатей давнього Китаю, звернень до літературних творів тощо як інтертекстуальна частина творів Акутаґави Рюноске є доволі значною. Як письменник, що часто переосмислював давні сюжети, Акутаґава не обійшов увагою і давні китайські новели. Щодо розуміння тогочасних японсько-китайських взаємин, письменник гостро засуджував війну, показуючи горе і смерть, які вона несе простим людям обох країн. Особисті враження письменника від поїздки до Китаю мали великою мірою негативне забарвлення. Дослідження образу Іншого, а саме образу Китаю та китайців, у творах японської літератури вважаємо актуальними і перспективними, зокрема це стосується глибшого вивчення питання китайського складника в інтертекстуальності творів Акутаґави Рюноске.

Особливості номінації фриланс-професій в японській мові

Ю. О. Грикун — чт, 15 сер 2024 00:00:00 +0300

У статті досліджено питання особливостей найменування та сприйняття професій галузі фрилансу в японській мові, що з’явилися в результаті впливу процесів інтернаціоналізації та глобалізації останньої чверті ХХ ст. на соціально-економічну сферу зокрема. Ключовими поняттями роботи є поняття 「内」uchi (“своє / старе / традиційне”) －「外」soto (“чуже / нове / сучасне”), що репрезентує японську традиційну культуру, та японська абетка катакана, що виступає як лінгвістичний (основною функцією є записування слів іншомовного походження), так і екстралінгвістичний чинник (лінгвістично уособлює концепт「外」soto (“чуже / нове / модернізоване / сучасне”). Ця функція катакани, виокремлена з-поміж інших, слугувала призмою, крізь яку розглянуто феномен фрилансу в Японії. У дослідженні також описано еволюцію катакани, зокрема нові риси, яких вона набула в контексті сучасних процесів інтернаціоналізації та глобалізації. Розроблені класифікації презентують явище фрилансу із взаємопов’язаних лінгвістичного (схеми номінації професій галузі фрилансу в японській мові, словотвірні моделі, етимологічний складник тощо) та екстралінгвістичного боків (типологізація професій за критерієм новизни / осучасненості та їхнє сприйняття з урахуванням семантико-стилістичного
й етимологічного критеріїв зокрема). Інші наведені класифікації допомагають якомога повніше висвітлити феномен фрилансу в Японії та представити його в різних аспектах: і в лінгвістичному, і в соціально-філософському. Особливу увагу приділено так званим “катаканним” професіям,
які сформувалися під впливом сучасних інтернаціоналізаційних і глобалізаційних процесів і більшість яких набули рис фрилансу.

Переклад англійськомовних суб’єктно-предикативних конструкцій у заголовках BBC News Україна

О. П. Дейкун — чт, 15 сер 2024 00:00:00 +0300

Мета цієї статті – виокремити моделі перекладу англійськомовних суб’єктно-предикативних структур на матеріалі заголовків новинного вебсайту ВВС News Україна із залученням конструкційної методології. Граматикалізовані структури – це кількакомпонентні побудови, що позначають узагальнені відношення предикативності, транзитивності, модальності тощо. Одним із найбільш численних різновидів граматикалізованих структур наразі вважають суб’єктно-предикативні конструкції. Указаний різновид побудов розуміємо як безпосереднє поєднання підметів, загалом представлених іменниками або займенниками, і присудків, які мають відмінну семантику. Встановлено, що зазвичай англійськомовні суб’єктно-предикативні конструкції перекладають в українськомовних заголовках за такими трьома моделями: інтерпретаційною, зміною перспективи, а також еліптизації. Перша з трьох тлумацьких моделей – інтерпретаційна – передбачає залучення в перекладі різних предикатів із семантикою попередньої чи наступної дії, а також позначення наслідків; дієприслівникових структур зі значенням фізичних дій; або підрядних означальних конструкцій, які позначають додаткові дії референтів, спонукаючи цільову авдиторію звернутися до текстів новин і переглянути їх повністю. Відповідно до моделі зміни перспективи фокус уваги зазвичай зміщується з пацієнса на агенс чи з наслідку на початок події через заміну дієслів у формі пасивного стану в суб’єктно-предикативних конструкціях оригіналу на активний в українському відтворенні. Згідно з третьою перекладацькою моделлю – еліптичною – відповідні англійськомовні суб’єктно-предикативні конструкції найменування інформування відтворюють
українською неповними предикативними структурами з аналогічною семантикою або позначають емоційні реакції референтів із залученням метонімії.

Воєнна лінгвістика як нова лінгвосинергетична галузь: відповіді на виклики сучасності

Ю. І. Дем’янчук — чт, 15 сер 2024 00:00:00 +0300

Статтю присвячено проблематиці воєнної лінгвістики, нового напряму прикладної лінгвістики, що віддзеркалює особливості мовної репрезентації воєнного мистецтва засобами масової інформації. Виявлено потенційні підходи, які визначають змістовно-інформативну грань воєнної лінгвістики як конвергентну з воєнним дискурсом в екзистенційному виклику, на який зреагувала наука. Відповідно предметом дослідження воєнної лінгвістики є мовні засоби теорії оперативного мистецтва (операцій і бойових дій), теорії тактики (підготовка й веденння бою), теорії стратегій (управління військами), орієнтовані на правильне тлумачення воєнного контексту у висвітленні ЗМІ. Описано поняттєвий апарат воєнної лінгвістики й доведено, що всі поняття в його межах функціонують циклічно, завдяки чому зберігається баланс між взаємозв’язком і взаємозалежністю суб’єктів політики, політичних процесів й елементами воєнного дискурсу. З опертям на методологію воєнної стратегії і тактики та лінгвістичної прагматики виокремлено такі поняття, як: воєнна комунікація, воєнний дискурс, воєнно-політична термінологія, воєнно-політичний текст, воєнна публіцистика.
Здійснено узагальнення, що в межах дослідження мовних феноменів воєнного дискурсу та воєнної публіцистики, політичної стратегії країн і корпусних закономірностей текст є продуктом воєнної лінгвістики і вершиною контекстуальної подібності кластерних парадигм у площині
політичної лінгвістики, території і ресурсів, історії та культури, ідеології, економічної політики. У воєнній публіцистиці різні мовні рівні перебувають під впливом російсько-української війни, що характеризується новими тенденціями в тлумаченні мовних змін, спричинених численною з’явою
war-related collocations у газетних виданнях.

Постіронічна саморефлексія персонажів через принципи Нової Щирості: аналіз роману Донала Раяна «Серце на шарнірі»

О. І. Дунєва — чт, 15 сер 2024 00:00:00 +0300

Статтю присвячено дослідженню характерних рис ідейно-мистецької течії метамодернізму в стилістичній площині художньої літератури. Однією із
характерних ознак сучасного стану літератури є постіронія, яка має всеосяжний характер. З огляду на здатність постіронії проникати в усі сфери метамодерного суспільства та літературу зокрема, її доцільно розглядати як транскультурне поняття. У контексті нашого дослідження зʼясовано онтологію поняття “постіронія” та її безпосередній вплив на метамодерністську літературу. Інший мистецький напрям, що перебуває у фокусі наукової розвідки, Нова Щирість як одна з визначальних рис переходу від постмодернізму до метамодернізму. У статті виокремлено низку
принципів Нової Щирості, які визначають її зв’язок з іронією, стверджуючи появу метамодерністської постіронії. У центрі дослідження – стилістична реалізація постіронічної саморефлексії через окреслені принципи Нової Щирості. У практичній частині дослідження окреслено стилістичні особливості постіронічного зображення персонажів через принципи Нової Щирості в романі сучасного ірландського письменника Донала Райана “Серце на шарнірі”. Стилістичний аналіз постіронічної саморефлексії персонажів у метамодерністському наративі автора на принципах Нової Щирості з урахуванням стилістичних засобів виразності різних мовних рівнів (лексичного та синтаксичного) засвідчує їхній беззаперечний вплив на розуміння читачами постіронічної та щирої авторської оповіді, демонструючи відмову автора від використання іронії в зображенні вигаданої реальності та формуючи серйозне ставлення з боку читача.

Лінгвокогнітивний, структурний і композиційний аспекти французьких лічилок для дітей

Н. Л. Дяченко — чт, 15 сер 2024 00:00:00 +0300

У статті розглянуто французькі дитячі лічилки - вірші малої форми із чіткою ритмічною структурою, що використовуються для справедливого розподілу ролей у грі. З погляду когнітивної лінгвістики, ментальний простір французьких дитячих лічилок є концептуальним утворенням, яке вибудовується безпосередньо в процесі мислення та мовлення і відображає спосіб осмислення реального, передбачуваного чи вигаданого. Гра слів, що розуміється як когнітивний феномен, що відображає ментальну перспективу особистісного бачення світу, реалізується в текстах французьких дитячих лічилок на семантико-синтаксичному, фонологічному та лексичному рівнях і відображає національно-культурну специфіку французького
світосприйняття. У структурно-композиційному аспекті основою французьких дитячих лічилок є композиційний фрагмент, що репрезентує певну текстову ситуацію за допомогою комплексу мовних засобів. Структурну основу інваріантної моделі композиційного фрагмента, відповідно до визначальної ролі функцій в організації його змістовної сторони, утворює дієслівний ряд, що містить сім компонентів. Відтворення персонажа відповідно до певного сегмента простору зумовлює переважне використання в цій ланці екзистенційних та локативних конструкцій. Проведене у статті дослідження французьких дитячих лічилок, спрямоване на комплексне виявлення лінгвокогнітивних засобів та елементів їх структурно-
композиційної будови, не є вичерпним за своїм обсягом і відкриває перспективи в теоретичному та практичному плані, які вбачаються у застосуванні запропонованої методики в процесі дослідження різних жанрів ігрової поезії.

Комічні скоромовки як культурно зумовлений розважальний засіб

О. А. Зубач — чт, 15 сер 2024 00:00:00 +0300

Cтаття присвячена вивченню німецьких скоромовок як особливих репрезентантів гумору та сміхової культури в німецькомовному комічному просторі. Дослідження спрямоване на вивчення лінгвокультурних аспектів німецьких скоромовок з метою відображення їхнього гумористичного та національно культурного потенціалу. Зважаючи на різні підходи до вивчення гумору, сміхової культури та комічного мовлення, визначено структурно-семантичні та прагматичні засоби, що використовуються в німецькомовних скоромовках для вираження комічного ефекту та позитивних емоцій, виявлено специфіку формування німецькомовного гумору крізь скоромовки, проаналізовано структурні та семантичні елементи німецькомовних скоромовок, які репрезентують сміхову культуру німецькомовного простору. Скоромовки визначають як веселі короткі оповідання, заплутані дивні вислови, нонсенс-тексти тощо, які прогнозують формування комічного ефекту крізь свої план змісту та план вираження. У плані
змісту скоромовок закладена гумористична гра, яка викликає емоційно-експресивне напруження та перетворює комунікацію в неофіційну. План вираження містить елементи, які прагматизують комічний ефект (паралелізм, повторення, алітерація тощо). Примітним є те, що для посилення комічного ефекту в скоромовках залучені модифіковані фразеологічні одиниці, які є ідентифікаторами пізнавальної діяльності людей цільової лінгвокультури. Скоромовки потребують адекватної вокальної репрезентації елементів тексту, провокують позитивні емоційні реакції, викликають сміх. У їх структурі візуалізуються національно-культурні елементи, які належать до фонових знань цільової лінгвокультури. При вимовлянні скоромовок із певним ритмом виникають ненавмисні обмовки, що також посилює комічний ефект. Національно-культурну специфіку скоромовок виявлено через позначення національностей, власних назв, національних страв і напоїв, професій.

Фонографічні та графостилістичні механізми творення лінгвістичного абсурду в постмодерністській прозі

О. В. Коляса — чт, 15 сер 2024 00:00:00 +0300

У статті досліджено фонографічні та графостилістичні механізми, які використовують постмодерністські автори для створення мовного абсурду в художній літературі. Аналіз зосереджено на порушеннях фонетичних і графічних норм від традиційних літературних конвенцій. На фонографічному рівні механізмами створення мовного абсурду є звуконаслідування, алітерація, асонанс, фонетична гра слів і фонетичні оказіоналізми. Такі прийоми спричиняють незвичні комбінації фонем, які контрастують із прийнятими стереотипними звуковими моделями. Це породжує какофонію дивних звуків, яка порушує милозвучність мови, створюючи ефект “одивнення”. Алітерацію й асонанс використовують для відтворення неприємних
звуків, яких зазвичай уникають у традиційних текстах як таких, що порушують естетичні норми. Фонетичні оказіоналізми відкривають перед читачем різноманітні палітри нових, незареєстрованих звукосполучень. Розглянуті графостилістичні механізми передбачають порушення графічних норм за допомогою таких прийомів, як: надмірна варіативність шрифтів, капіталізація та непунктуаційна організація тексту. Текстова візуалізація, що руйнує типові графічні конвенції, створюється за допомогою додаткових інтервалів між словами/рядками, нетрадиційного поділу на абзаци, вставлених фігурних ліній, убудованих фрагментів тексту в різних стилях. Спостерігається надмірне накопичення невербальної графіки – малюнків, діаграм, формул і символів з інших семіотичних систем. Орфографічні деформації (дублювання, переноси, авторські графони) також сприяють абсурдистському ефекту. Докладні приклади ілюструють, як накопичення цих фонографічних і графостилістичних відхилень породжує графічний хаос, що погіршує читабельність. Однак ця навмисна стратегія постмодерністських письменників спрямована на створення абсурдистського літературного досвіду, який відкидає конвенції і залучає читача до дослідження численних можливих інтерпретацій фрагментованого нетрадиційного тексту.

Екзистенційні складники мотиву любові в малій прозі Галини Петросаняк (на матеріалі збірки “Не заважай мені рятувати світ”)

С. А. Негодяєва — чт, 15 сер 2024 00:00:00 +0300

У статті осмислено естетичну природу, художню специфіку екзистенційних складників мотиву любові, який став домінантою стильової манери малої прози Галини Петросаняк. Дослідження, побудоване на аналізі збірки «Не заважай мені рятувати світ», дало змогу пояснити сучасну трансформацію символіко-архетипної детермінанти загальнолюдського розуміння любові як найвищої цінності в усіх її виявах. Розглянуто авторську рецепцію мотиву любові в співвіднесенні із тлумаченням Е. Фромма людських екзистенційних потреб: у встановленні зав’язків, у подоланні себе, в усвідомленні людини в укоріненості, у самоідентичності, у будуванні життя в певній системі цінностей. Доведено, що, за письменницею, любов
є не механічною сумою регіональних, ментальних усних традицій, релігійних чеснот, а їхнє узагальнення в загальнолюдські реалії, що утворюють діалектичну єдність світоглядних, соціально-психологічних, естетичних принципів гармонійного життя людини. І в рецепції авторки ця константа частіше виявляється в межових ситуаціях відчаю, зневіри, у яких опиняються герої її оповідань. Письменниця в образотворенні прагне поєднати часто опозиційні істини багатьох людей, націй, культур, релігій, філософських поглядів з метою підкреслити значущість цього почуття в бутті
людини для визначення власного вибору, який дозволяє особистості вийти з психологічної кризи. Заявлена в статті тема невичерпна й багатоаспектна, яка здатна спродукувати різноманітні літературознавчі, культурологічні, філософські дискусії. Це дослідження допоможе поглибити уявлення про авторський індивідуальний стиль сучасної української письменниці, бо він увібрав у себе як людські риси самої авторки, так і головні риси нашої доби. Саме в цей період художня література як мистецтво відіграє вирішальну роль у збереженні мови, духовності, національної
самобутності і буде завжди перспективною в літературознавчому дискурсі.

Лінгвокультурні коди: розвиток і функціонування французького військового гоноративу

Г. І. Олефір, Л. В. Сидельникова, Н. Г. Філоненко — чт, 15 сер 2024 00:00:00 +0300

У статті розглянуто історичний розвиток і сучасне функціонування військового гоноративу французької мови і військових гонорифіків як складників цієї системи, розкрито особливості їхнього формування та еволюції в контексті соціокультурних й історичних факторів, з’ясовано форми основних скорочень, описано характерні випадки їхнього вживання. Мета статті – узагальнення правил вживання коректних військових гонорификів у французькій лінгвокультурі в ситуаціях офіційного спілкування. Матеріалом дослідження стали тексти ділових листів, документів офіційних урядових військових сайтів Франції, Швейцарії, Бельгії та Канади, фрагментів медійних французьких текстів, що містять військові гонорифіки.
Основним методом дослідження став структурний метод, який зумовив використання дистрибутивного і компонентного аналізів. Вживання військових гонорифіків є обов’язковим у військовій сфері, оскільки військовий гоноратив віддзеркалює офіційні відносини і забезпечує ієрархічність та субординацію в професійному спілкуванні. Виявлено, що комунікативна мета обумовлює вживання відповідних гонорифіків та їхніх скорочених форм, підкреслено значення військових звань як важливого елемента мовної картини світу французького суспільства та їхню роль у підтримці військової етики та дисципліни. Особливу увагу приділено становленню і функціонуванню фемінітивів на позначення військових звань і посад. Перспективи досліджень окреслені сферою соціально маркованої лексики, зокрема питаннями функціонування професійних гоноративів французької мови в міжкультурній комунікації.

Інтеграція кількісних та якісних методів у дослідженні ідеології: аналіз вікторіанської ідеології

І. П. Пініч — чт, 15 сер 2024 00:00:00 +0300

У статті запропоновано огляд традиційних і сучасних методологічних підходів до вивчення ідеології з урахуванням попередніх робіт автора щодо вікторіанської ідеології. Підтверджено, що традиції критичного аналізу теорії, дискурсивного аналізу та герменевтики у вивченні ідеології створили багату спадщину для концептуальної категоризації знань про організацію та еволюцію ідеологій. Ця спадщина сприяла сучасним автоматизованим дослідженням текстових даних з ідеологічним змістом, надаючи цінні установки для операціоналізації ідеологій.
Стаття зосереджена на сучасному зсуві до аналізу емоційних компонентів ідеології, де використано новітні методи інтелектуального й оцінного аналізу тексту у вивченні когнітивно-емоційної природи ідеологічних категорій. Водночас дослідження сфокусоване на емоційно-центрованій моделі організації ідеології, запропоновано альтернативний підхід до її аналізу, що базується на змішаній методології дослідження. Ця методологія поєднує якісний неавтоматизований дискурсивний аналіз із машинним контент-аналізом у вивченні вікторіанської ідеології.
Представлено алгоритм вивчення ідеології, починаючи з етапу отримання даних, вибору методологічного апарату та демонстрації ефективності корпусного інструменту колокацій для комп’ютеризованого генерування концептуально значущої тематики ідеології на макрорівні її аналізу. Ключові слова реконструюються на глибинному рівні дослідження для вивчення отриманих кількісних показників шляхом їхньої подальшої інтерпретації дослідником. Цей підхід передбачає подальшу тріангуляцію дослідницьких інструментів і баз даних для забезпечення повторюваності та вдосконалення дослідження з метою підтвердження або спростування гіпотези.

Структурно-семантичні особливості турецьких лінгвокультурем (на матеріалі мультсеріалу “Насреддін Ходжа – мандрівник у часі”)

Д. С. Полозок — чт, 15 сер 2024 00:00:00 +0300

Статтю присвячено комплексному дослідженню лінгвокультурних і прагматичних особливостей турецькомовного мультиплікаційного дискурсу з метою розкриття взаємозв’язку між мовленнєвими засобами, культурними контекстами і сприйняттям інформації респондентами. У роботі запропоновано врахувати різноманітні контекстуальні й культурні аспекти, що впливають на способи використання мови в мультиплікаційному контенті, зосереджуючись на взаємозв’язку між лінгвістичними особливостями турецької мови і культурними нюансами, що впливають на його розуміння і сприйняття. Врахування цих чинників може виявитися корисним для глибшого розуміння та аналізу мультиплікаційного дискурсу
турецькомовного середовища, що зі свого боку сприятиме розвиткові культурно-лінгвістичного дослідження. У статті здійснено аналіз турецьких лінгвокультурем мультиплікаційного твору на прикладі мультсеріалу «Насреддін Ходжа – мандрівник у часі». Досліджено семантичні та структурні особливості лінгвокультурем, мовні й культурні аспекти, які впливають на сприйняття та інтерпретацію твору. Акцентовано на особливостях використання мовних засобів, символів і міфів для відображення національної ідентичності та культурного контексту. Мультиплікаційний дискурс
визначено як комплексне комунікативне явище кінодискурсу. Уперше в українській тюркології досліджено використання мовленнєвих засобів і комунікативних стратегій у турецькомовному мультиплікаційному дискурсі та вплив культурних чинників на сприйняття інформації. Застосовано лінгвокультурний підхід до аналізу турецькомовного мультфільму. Створено методику лінгвокультурного аналізу мультфільму, що включає аналіз лінгвокультурем та їхню класифікацію. Результати дослідження корисні для докладного вивчення турецької мови в контексті анімацій.

Династичні шлюби середньовіччя та сучасні весільні традиції: історико-філологічні та джерелознавчі аспекти дослідження

О. В. Скиба, О. С. Сорокіна — чт, 15 сер 2024 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано праці відомих фольклористів і літературознавців, у яких висвітлено особливості побутування весільних обрядодій та фольклору, що їх супроводжує. Зазначено, що актуалізація наукового дискурсу про весільні традиції зумовлена вимогами часу та потребою увиразнити історію українського весілля та інтеграцію давніх весільних обрядів у сучасність. Зроблено огляд друкованих матеріалів української та емігрантської преси, в яких віддзеркалено весільні традиції. Крізь призму писемних джерел, текстів української та зарубіжної літератури, матеріалів власних польових досліджень, зібраних авторами на території Сумщини, стало можливим об’єктивне вивчення основних змін, яких зазнала
родинна обрядовість від її витоків до сьогодення. Новітні джерела, художні твори, оповіді інформаторів про проведення весільних церемоній слугують розкриттю ролі дружки, бояр і старости та інших гостей на весіллі. Описано значення виголошених тостів, весільного одягу, страв, посуду, розваг, а також проведення обрядів, які докладно відтворюють українську традицію напередодні весілля. Під час опитування респондентів, носіїв народної творчості, простежено їхнє ставлення до весільних обрядів, що побутують і сьогодні. Виокремлено найбільш популярні типи весілля.
Указано основні тенденції сучасного весільного стилю. Зафіксовано весільні звичаї ХХI ст., що свідчать про роль і значення церковного вінчання в системі обрядової структури весілля українців. Запропоновано авторський добір текстів із творів вітчизняних та зарубіжних митців художнього слова, які репрезентують весільний (сімейний) наратив в історичному контексті. Проаналізовано зв’язок творів українських і зарубіжних письменників із традиціями весільних церемоній на рівні аналізу сюжету, системи образів, образів-символів тощо. Окремо відведено увагу
обґрунтуванню процесу трансформації європейського стилю весілля, проникнення його елементів до структури традиційного українського весільного обряду. Подальшого вивчення потребує також питання трансформації родинно-обрядової творчості в тексти сучасних майстрів художнього слова.

Наративна структура щоденних відеозвернень Президента України В. Зеленського

В. В. Цибка — чт, 15 сер 2024 00:00:00 +0300

Російсько-українська війна привертає велику увагу експертів у галузі комунікації в усьому світі, оскільки вона є першим великим збройним конфліктом епохи соціальних медіа. Незважаючи на те, що Україна бореться з ворогом, який має безпрецедентно потужні можливості для ведення інформаційної війни, їй вдалося досягти широкого міжнародного визнання своєї версії воєнного наративу. Цей успіх значною мірою завдячує великим зусиллям Президента України Володимира Зеленського, чиї видатні навички спілкування зробили його надзвичайно ефективним лідером-комунікатором нашого часу. У статті досліджено внесок щоденних відеозвернень Президента, записаних протягом перших двох років конфлікту, у формування українського наративу війни. Розглянуто основні напрями наративу, представлені у зверненнях Президента, і проаналізовано їхні функції щодо внутрішньої та міжнародної аудиторії, а також аудиторії країни-агресора. Наше дослідження виявило, що наративна структура президентських відеозвернень складається з трьох ліній наративу війни (наративів опору, страждань і стійкості) і трьох пов’язаних із ними додаткових наративів (наративу реформ і розвитку, наративу національної ідентичності й наративу пам’яті про Другу світову війну). Ці наративи
покликані надавати достовірну інформацію про поточну ситуацію, спростовувати фейки ворожої пропаганди, створювати сприятливу для України інтерпретацію подій, підвищувати моральний дух і заохочувати до участі у військових зусиллях країни, її підтримці та відбудові, вносити розбрат у ряди ворога та зменшувати підтримку агресії. Дослідження простежує динаміку змін у наративах у контексті внутрішньополітичних процесів в Україні.

Категорія темпоральності в сучасній китайській мові: лінгвокультурний аспект

В. Я. Ябченко, Ю. С. Любимова — чт, 15 сер 2024 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано погляди дослідників щодо механізмів фіксації китайською мовою базових понять темпоральної системи та класифікації окремих фрагментів реалізації темпоральних відношень у сучасній китайській мові. Розглянуто співвіднесені поняттєві й граматичні категорії “часу” й “темпоральності” в контексті мовної картини світу китайців, зважаючи на концепції циклічного та лінійного часу. Дослідження виявило, що обидва підходи до сприйняття часу впливають на структурні й семантичні особливості китайської мови, відображаючи глибокі культурні уявлення про час і його роль у житті людей. Значну увага приділено мовним елементам, що відображають лінійну модель часу, яка поділяється на рух по горизонтальній і вертикальній осях. Виникнення протиріч у сприйнятті часу на горизонтальній осі, спричинених наявністю різних моделей часу, підкреслює необхідність подальших досліджень. Запропоновано розглянути антропоцентричну модель “передньозадньої” організації руху часу та співвіднести її з лінійною моделлю руху по горизонтальній осі, щоб на конкретних мовних прикладах визначити рівень представленості кожної моделі в темпоральній площині сучасної китайської мови.
Аналіз засвідчує необхідність фундаментального вивчення категорії темпоральності в українському китаєзнавстві та чіткого визначення засобів і способів її реалізації. Підкреслено, що темпоральність у китайській мові багатогранна, тісно пов’язана з культурними й когнітивними аспектами граматичною категорією, вивчення якої сприятиме кращому розумінню не лише китайської мови, але й культурних уявлень і когнітивних процесів носіїв мови.

Концепт 战争 / ВІЙНА як слот фреймових структур у китайськомовному медіадискурсі

О. О. Янчук — чт, 15 сер 2024 00:00:00 +0300

У статті розглянуто фреймові структури, слотом яких є концепт 战争 / ВІЙНА в китайськомовному медіадискурсі. Україна перебуває в стані загрози вже тривалий час, тому дослідження цього концепту займає одне з центральних місць в українській науці, на відміну від китайської, що і слугувало мотивацією для його вивчення саме в китайських медіа як найбільш відкритого типу дискурсу, що обмінюється концептами з іншими дискурсами. У статті виділено типи базових фреймів (предметний, таксономічний, або гіпонімічний, асоціаційний або, іншими словами, концептуальна метафора), складником яких є концепт 战争 / ВІЙНА; категоризовано базові фрейми залежно від типу пропозиції між слотами; описано лінгвістичні одиниці китайського медіадискурсу, що репрезентують семантику фреймів, у яких бере участь концепт 战争 / ВІЙНА. Предметний фрейм представлений 战争即邪恶zhànzhēng jí xié’è – ВІЙНА – ЦЕ ЗЛО, де другий слот наділяє перший різко негативною оцінкою, є його базовим концептуальним доменом. Це виявляється за допомогою різних лексико-граматичних засобів: у негативній семантиці лексем-репрезентантів концепту 战争 / ВІЙНА, а також їхніх комбінаторних властивостях. Виділено таксономічний (гіпонімічний) фрейм 战争即政治 zhànzhēng jí zhèngzhì – ВІЙНА – ЦЕ ПОЛІТИКА, де другий концепт виступає родовим стосовно видового першого. Крім того, другий концепт слугує засобом врегулювання війни, тобто слугує концептові 和平 hépíng / МИР. До третього типу фреймових структур (асоціаційних фреймів) належать такі фрейми: 战争即赌博 zhànzhēng jí dǔbó – ВІЙНА – ЦЕ ГРА, основною характеристикою якої є непередбачуваність; 战争即灾难 zhànzhēng jí zāinàn – ВІЙНА – ЦЕ СТИХІЯ, а саме вогонь, тому цей фрейм може бути конкретизовано до 战争即火焰 zhànzhēng jí huǒyàn – ВІЙНА – ЦЕ ВОГОНЬ; а також 战争即戏剧 zhànzhēng jí xìjù – ВІЙНА – ЦЕ ВИСТАВА.