КОММУНИКАТИВНО-ФУНКЦИОНАЛЬНАЯ ТИПОЛОГИЯ КОММЕРЧЕСКИХ НАИМЕНОВАНИЙ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2018.135632Ключові слова:
коммерческая номинация, коммуникативно-функциональный аспект, иллокутивная функция, мотивированные и немотивированные наименованияАнотація
Статья посвящена анализу коммерческих наименований в коммуникативно-функциональном аспекте и разработке их типологии. Материалом для исследования послужили названия продуктов потребления (напитков и кондитерских изделий). Основная задача и специфика коммерческого наименования заложена в его иллокутивной функции, «с помощью которой номинатор выполняет поставленные перед ним коммуникативные намерения». По характеру этой функции в речевом акте присвоения названия, можно выделить мотивированные и немотивированные виды коммерческих наименований. К мотивированным названиям относятся отобъектные, отсубъектные и отадресатные номинации. Немотивированные коммерческие наименования можно разделить на символические и фантазийные. Анализ современных номинаций дает возможность выделить в качестве наиболее продуктивного отадресатный тип наименований.
Посилання
Бурдовская, Е. Ю. (2013). Товарный знак как социокультурный элемент рекламной коммуникации. (с. 226-230). Вестник МГУКИ. 4 (54). Москва.
Вінарева, О. В. (2005) Структурний, семантичний і прагматичний аспекти англомовних торгових назв (на матеріалі веб-сайтів мережі Інтернет) (Автореф. дис. канд. філол. наук). Київ.
Волошинов, В. Н. (1993). Марксизм и философия языка: Основные проблемы социологической науки о языке. Москва: Лабиринт.
Врублевская, О. В. (2006). Названия торжественных мероприятий: прагмалингвистический аспект (на материале русских и немецких номинаций). (Автореф. дис. канд. филол. наук). Волгоград.
Глухова, О. В. (2010). Ономастические и лингвокультурологические характеристики словесных товарных знаков. (Автореф. дис. канд. филол. наук). Ростов-на-Дону.
Голев, Н. Д. (1991). Мотивационные типы отономастических образований в художественной литературе и публицистике. Номинация в ономастике. (с. 51-60). Свердловск.
Горяев, С. О. (1999). Номинативные интенции субъекта ономастической номинации (на материале русских прагмонимов). (Дис. канд. филол. наук). Екатеринбург.
Грушевська, Ю. А. (2005). Власні назви в російському рекламному тексті: лінгвістичний і функціональний аспекти. (Автореф. дис. канд. філол. наук). Дніпропетровськ.
Дзюба, К. А. Способы формирования торговых марок (на материале английского, русского и французского языков). (Дис. канд. филол. наук). Тамбов.
Исакова, А. А. (2008) Эволюция прагмонимического пространства: структура, семантика, прагматика (на материале современной механонимии). (Автореф. дис. канд. филол. наук). Краснодар.
Кирпичева, О.В. (2007). Ономастикон рекламного текста. (Автореф. дис. канд. филол. наук). Волгоград.
Комолова, З. П. (1974). Семантическая мотивированность прагмонимов (на материале товарных знаков СССР и США). Проблемы семантики. (с. 333-339). Москва: Наука.
Копыленко, И. М. (2001) Социолингвистический аспект функционирования товарных знаков. Русский язык: исторические судьбы и современность (Москва, МГУ, 13-16 марта 2001). Взято с: http://www.ruslangcongress. newmail.ru/sec/socioling.htm.
Крюкова, И. В. (2011). Имена собственные в современной российской рекламе. Рекламный дискурс и рекламный текст. (с. 261-279). Москва: ФлИнта: Наука.
Крюкова, И. В. (2004). Рекламное имя: от изобретения до прецедентности. (Дис. д-ра филол. наук). Волгоград.
Кубрякова, Е. С. (1986). Номинативный аспект речевой деятельности. Москва: Наука.
Кубрякова, Е. С. (1984). О номинативном компоненте речевой деятельности. Вопросы языкознания. № 4. (с. 13-22). Москва.
Кубрякова, Е. С. (1976). Производное слово как особая единица системы языка. Теория языка. Англистика. Кельтология. (с. 76-83). Москва: Наука.
Кубрякова, Е. С. (1980). Семантика производного слова. Аспекты семантических исследований. (с. 81-155). Москва: Наука.
Кубрякова, Е. С. (1979). Словообразование как особый вид речевой деятельности. Словообразование и фразообразование. (с. 48-51). Москва.
Куликова, Г. С. (2008). Русские и иноязычные коммерческие номинации (на материале городских наименований Саратова). Проблемы речевой коммуникации. Вып. 8. (с. 329-335). Саратов: Изд-во Сарат. ун-та.
Лагута, О. Н. (2000). Стилистика. Культура речи. Теория речевой коммуникации: Учеб. словарь терминов: Учеб. пособие. Новосибирск: НГУ.
Литовкина, А. М. (2010). Исследование семантики онимов с позиций когнитивной лингвистики. Вестник Иркутского государственного лингвистического университета. № 3. (с. 33-39). Иркутск.
Мордвинова, Н. Г. (2008). Словесные товарные знаки алкогольных напитков (на материале русского, чувашского, французского, итальянского, испанского, немецкого и английского
языков) (Автореф. дис. канд. филол. наук). Чебоксары.
Муравьева, К. Ю. (2006). Символическая составляющая рекламы (проблемы теории и истории). (Дис. канд. культурологии). СПб. Взято с: http://www.dissercat.com/content/simvolicheskayasostavlyayushchaya-
reklamy-problemy-teorii-i-istorii.
Носенко, Н. В. (2007). Названия городских объектов Новосибирска: структурно-семантический и коммуникативно-прагматический аспекты (Автореф. дис. канд. филол. наук). Новосибирск.
Романова, Т. П. (2002). Самарские рекламные урбанонимы. Ономастика Поволжья: тез. докладов 9-й международной конференции. (с. 127-129). Волгоград.
Романова, Т. П. (2007). Система способов словообразования рекламных собственных имен. Вестн. Самар. гос. ун-та. № 5/2 (55). (с. 204-214). Самара.
Садохова, М. В. (2011). Номенклатурные названия в современном русском языке. (Автореф. дис. канд. филол. наук). Мурманск.
Слухай, Н. В. (2010). Психосемантика нейма (на материале русскоязычных имен коммерческой сферы). Мовні та концептуальні картини світу. Вип. 29. (с. 278-284). Взято с: http://www.scribd. com/doc/31082561/ Psychosemantics-of-a-brand-name.
Стадульская, Н. А. (2003). Функционально-прагматическая направленность и лингвистический статус товарного знака (на материале английского языка). (Автореф. дис. канд. филол. наук). Пятигорск.
Сычева, Е. С. (2008). Символизация в рекламных текстах. (Дис. канд. филол. наук). Москва. Взято с: http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/276799.html.
Трифонова, Е. В. (2002). Лингвистическая характеристика словесных товарных знаков и их функционирование в печатной рекламе: на материале немецкого языка. (Автореф. дис. канд. филол. наук). СПб.
Фадеева, Е. И. (2004). Теория и культурно-историческая феноменология символа. (Дис. докт. культурологии). СПб. Взято с: http://www.dissercat.com/content/teoriya-i-kulturno-istoricheskayafenomenologiya-simvola.
Фоменко, О. С. (2009). Прагматонимы-глобализмы: лингвистический статус и функциональная специфика. (Автореф. дис. канд. филол. наук). Волгоград.
Фролова, Н. Н. (2011). Дискурсивные функции маркировочных наименований (брендов): лингвокультурологический и лингвопрагматический аспекты (на материале русского языка). (Автореф. дис. канд. филол. наук). Краснодар.
Шведова, Н. Л. (2011). Функциональная специфика прагматонимов (на материале современной массовой литературы). (Автореф. дис. канд. филол. наук). Волгоград.
Шимкевич, Н. В. (2002). Русская коммерческая эргонимия: прагматический и лингвокультурологический аспекты. (Автореф. дис. канд. филол. наук). Екатеринбург.
Щербакова, Т. В. (2009). “Аномалии” формы и содержания в коммерческой номинации. Вестник Челябинского государственного университета. Филология. Искусствоведение, 17(155), 32, 115-118.
Щербакова, Т. В. (2009). Искусственная номинация коммерческих предприятий (на материале тюменских наименований). (Дис. канд. филол. наук). Тюмень.
Яковлева, О. Е. (2006). Семиотические типы прагматонимов современного русского языка (на материале номинаций продуктов питания). (Дис. канд. филол. наук). Новосибирск.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
