СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГІПЕРТЕКСТОВИХ ПОСИЛАНЬ У ФРАНЦУЗЬКИХ ІНТЕРНЕТ-ЗМІ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2018.135639Ключові слова:
гіпертекст, гіпертекстове посилання, інтернет-ЗМІ, стилістикаАнотація
Досліджено стилістичні особливості гіпертекстових посилань у французькій інтернет-газеті “20 minutes”. Поняття гіпертекстового посилання витлумачено як комп’ютерний і водночас лінгвістичний феномен. Гіперпосилання досліджено на трьох рівнях: лексичному, морфологічному та синтаксичному. Доведено, що гіпертекстові посилання інтернет-газети “20 minutes” є цілісними, структурованими, функціонально важливими утвореннями, що взаємодіють з іншими елементами гіпертексту. Установлено, що їхня структура й особливості функціонування відображають поєднання стилістичних особливостей мови ЗМІ та мови Інтернету. З’ясовано, що в творенні й застосуванні гіперпосилань автори спираються на комунікативні стратегії інформування, впливу та оцінки. Для цього вони обирають засоби, спрямовані на встановлення контакту з молодою аудиторією.
Посилання
Артамонова, І. М. (2007). Інтернет як специфічний тип мас-медійного тексту (на матеріалах українського сектору мережі). Вісник СумДУ. Серія Філологія, 2, 5-9.
Алєксєєв, А. Я. (2010). Нариси з контрастивної стилістики французької мови. (Навчальний посібник для факультетів іноземних мов університетів). Вінниця: Нова книга.
Бычков, В. В. Гипертекст. Лексикон нонклассики. Художественно-эстетическая культура XX века. Взято з https://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_culture/
Дедова, О. В. (2006). Лингвосемиотический анализ электронного гипертекста (на материале русскоязычного интернета). (Автореферат дис. докт. филол. наук). Москва.
Дедова, О. В. (2008). Теория гипертекста и гипертекстовые практики в Рунете. Москва: МАКС Пресс.
Иванова, К. (2015). Функции гипертекстовых связей в информационно-аналитических интернет-текстах. Cuadernos de Rusнstica Espaсola, 11, 53-60.
Калмыков, А. А. (2009). Интерактивная гипертекстовая журналистика в системе отечественных СМИ. Москва: Академия медиаиндустрии.
Кузнецов, В. Г. (2017). Функциональные стили современного французского языка: Публицистический и научный: Москва: Книжный дом “Либроком”.
Кузнецова, М. О. (2014). Гіпертекстуальність як іманентна характеристика вторинного дискурсу англомовних текстів сучасної маскультури. Нова філологія, 66, 107-110.
Кушнерук, С. Л. (2007). Расширение коммуникативного пространства: специфика текстов электронных СМИ в сравнении с печатными. Политическая лингвистика, 3(23), 140-143.
Лукина, М. М., Фомичева, И. Д. (2005). СМИ в пространстве интернета . Москва: Факультет журналистики МГУ.
Лутовинова, О. В.(2009). Гипертекст: понятие, основные характеристики, возможные подходы к лингвистическому анализу. Известия Волгоградского государственного педагогического
университета. Взято з https://cyberleninka.ru/article/n/gipertekst-ponyatie-osnovnye-harakteristikivozmozhnye-
podhody-k-lingvisticheskomu-analizu
Морен, М. К. и Тетеревникова, Н. Н. (1960). Стилистика современного французского языка. Москва: Издательство литературы на иностранных языках.
Носовец, С. Г. (2011). Гипертекстовые ссылки в интернет-СМИ: опыт типологической характеристики. Вестник Челябинского государственного университета. Филология. Искусствоведение, 17(232), 127-131.
Попов, Е. А. (2015). Подходы к изучению гипертекста. Вестник Ленинградского государственного университета им. А. С. Пушкина. Взято з https://cyberleninka.ru/article/n/podhody-kizucheniyu-
giperteksta
Потапова, Р. К. (2005). Новые информационные технологии и лингвистика. Москва: КомКнига.
Соболева, О. В. (2014). К проблеме определения понятия “гипертекстуальность”. Вестник Челябинского государственного университета. Филология. Искусствоведение, 7(336), 72-75.
Смирнова, Н. Стилистические особенности представления события в интернет-СМИ. Взято з http://elib.bsu.by/bitstream/123456789/168958/1/408-414.pdf
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
