ТИПОЛОГІЯ СЕМАНТИЧНИХ ПОЛІВ ПОРІВНЯННЯ ЗА ЗНАЧЕННЯМ ОБ’ЄКТА (на матеріалі роману-колажу Д. Кешелі “Родаки”)
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2018.135664Ключові слова:
порівняння, порівняльна конструкція, об’єкт порівняння, компаратор, семантичне поле, лексико-семантична групаАнотація
У статті встановлено типологію семантичних полів порівняльних конструкцій за значенням об’єкта порівняння на матеріалі роману-колажу Д. Кешелі “Родаки”, описано лексико-семантичні групи цих полів, виявлено найбільш репрезентативні щодо різноманітності об’єктів порівняння та кількості лексико-семантичних груп семантичні поля, окреслено перспективи подальших студій.
Посилання
Баранник, Д. Х. (1980). Порівняльні конструкції в українській мові. Дослідження з граматики і граматичної стилістики української мови : зб. наук. праць. (6–16). Дніпропетровськ: ДДУ.
Бондаренко, Л. Г. (2013). Порівняння у художньому дискурсі Марії Матіос (на матеріалі збірки “Нація. Одкровення”). Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія “Лінгвістика” : зб. наук. пр. ХVІІ, 115-118.
Волощук, Г. (2013). Порівняльні структури в польському та українському текстах Святого Письма (“Книга Псалмів” і “Книга Приповідок”). Науковий вісник Східноєвропейського
національного університету імені Лесі Українки. Філологічні науки. Літературознавство. 13. 29-32. Взято з http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvvnufll_2013_13_9
Вороніна, Ю. В. (2011). Порівняння як елемент ідіостилю Люко Дашвар. Актуальні проблеми словянської філології. ХХIV (1), 425-433.
Голоюх, Л. В. (1996). Порівняння як структурно-стилістичний компонент художнього тексту (на матеріалі сучасної української історичної прози) (Автореф. дис. канд. філол. наук). Київ.
Дуденко, О. Шевчук, І. Порівняльні конструкції української мови: до методики розрізнення порівнянь при вивченні в основній школі. Психолого-педагогічні проблеми сільської школи.
, 72-80.
Заскалета, В. П. (2017). Порівняння як засіб увиразнення портретного опису персонажа (на матеріалі роману-колажу Дмитра Кешелі “Родаки”). Проблеми зіставної семантики : зб. наук. статей]. 13 (81-87). Київ: Вид. центр КНЛУ.
Заскалета, В. П. (2018). Типологія семантичних полів порівняння за значенням суб’єкта (на матеріалі роману-колажу Дмитра Кешелі “Родаки”). Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КНЛУ. Вип. 36. 47-56.
Конторчук, Г. (2010). Структурно-семантичні особливості порівняльних конструкцій в історичній повісті Валерія Шевчука “Розсічене коло”. Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. 20, 261-270. Взято з http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vg_2010_20_32.
Кучеренко, Н. (1996). Порівняння як засіб гумору в мовотворчості О. Чорногуза. Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку: зб. наук. праць. Част. 2, 94-96.
Мацько, Л. І. (2003). Стилістика української мови : підручник. Київ: Вища школа.
Мацько, О. М. (2009). Порівняння як художній засіб у поетиці Романа Скиби. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 8. Філологічні науки (мовознавство і літературознавство): зб. наук. праць. 2, 99-103.
Олексенко, В. Функціонально-семантичний статус порівняльних конструкцій у творах Уласа Самчука Взято з http://ekhsuir.kspu.edu/bitstream/123456789/752/1/% D0%A4% D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE.pdf
Межов, О. Г. (2006). Порівняльні синтаксеми і підрядні конструкції в поетичних творах Лесі Українки. Леся Українка і сучасність: зб. наук. пр. 3, 291–301.
Павленко, Є. І. (1970). Порівняння як граматична і стилістична категорія. Мовознавство. 3 (78-85).
Павлюк, Т. П. (2009). Семантична структура порівняльного звороту в поетичному тексті. Лінгвістика: зб. наук. пр. 1, 146-152.
Педченко, С. Функціонально-семантичні параметри порівняльно-гіпотетичних часток. Взято з http://linguistics.kspu.edu/webfm_send/1591
Рошко, С. (2000). Проблема розрізнення підрядних порівняльних речень та порівняльних зворотів – членів простого речення. Філологічні студії: науковий часопис. 1, 188-193.
Савицька, Л. (1985). В незнане вгвинчуй мисль, як вихори спіральні (Порівняння в поезії М. Бажана) Культура слова. 29 (31-35). Київ: Наукова думка.
Свашенко, А. О. (1988). Порівняння в прозі О. Кобилянської. Творчість Ольги Кобилянської у контексті української і світової літератури (До 125-річчя з дня народження письменниці): Тези допов. і повід. наук. конф. 2, 102-103.
ДЖЕРЕЛО ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ
Кешеля Д. (2016). Родаки : роман-колаж. Київ: ВЦ “Академія”.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
