ПСИХОЛІНГВІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ АСОЦІАТИВНОГО ПОЛЯ СТИМУЛУ ЦІННІСТЬ (ДИНАМІЧНИЙ АСПЕКТ)
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2018.135669Ключові слова:
образ світу, мовна свідомість, асоціативний експеримент, асоціативне поле, асоціативний гештальтАнотація
Вивчення мовної свідомості представників різних етносів не втрачає своєї актуальності в сучасній психолінгвістиці. Переважна частина досліджень зазначеної проблеми ґрунтується на матеріалах асоціативних експериментів, яких з середини минулого
століття до сьогодні накопичено чимало і в лексикографічних працях, і в окремих наукових розвідках, що дозволяє вивчати мовну свідомість на певному часовому зрізі і в динаміці. Однак список стимулів не є всеохоплюючим, тому для досягнення мети цієї роботи використано матеріали вільних асоціативних експериментів, проведених в Україні в 2000 та 2012 роках. У статті подано результати психолінгвістичного аналізу асоціативних полів слова-стимулу ЦІННІСТЬ, отриманих від українських респондентів з інтервалом у дванадцять років, які репрезентують динаміку змін у відповідних фрагментах образу світу українців.
Структуру асоціативних полів виявлено за допомогою “асоціативного гештальту”, який унаочнив тенденції змін у мовній свідомості представників українського етносу на початку ХХІ століття.
Посилання
Надольний, І. Ф. (Ред.). (1997). Філософія. Київ: Вікар.
Шинкарук, В. І. (Ред.). (2002). Філософський енциклопедичний словник. Київ: Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАНУ.
Словник української мови [в 11 т.]. Т 11, 1980. С. 237.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
