КОМУНІКАТИВНІ СТРАТЕГІЇ ЯК ДВОСТОРОННІЙ ФЕНОМЕН: МІЖМОВНЕ ВИВЧЕННЯ ІНАВГУРАЦІЙНИХ ПРОМОВ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2020.207235Ключові слова:
інавгураційна промова, комунікативна стратегія, тактичний фрагмент, міжмовне зіставлення, президент Дональд Трамп, президент Володимир Зеленський, двосторонній стратегічний методАнотація
Мета статті полягає у встановленні кореляції між підпорядкованою завданням автораекстралінгвістичною стратегічною ієрархією, яка включає тактики й кроки, та організацією
тексту. Запропоновано двосторонній стратегічний метод аналізу тексту на чотирьох рівнях:
жанровому, що реалізує суперстратегію; стратегічних розділів, що поділяють текст на частини
з максимальним значенням, підпорядкованих авторським комунікативним стратегіям; тактичних
фрагментів, розширене значення яких втілене в дискурсивно-текстових моделях; лінгвальних
кроків, що визначають відбір одиниць із мінімальним значенням п'яти різновидів: референційне,
предикативне, перспективне, інтенсифікаційне / пом'якшувальне, аргументативне.
Застосування методу двостороннього стратегічного аналізу до вивчення інавгураційних
промов американського президента Дональда Трампа та президента України Володимира
Зеленського виявило особливості організації двох текстів.
Макростратегії, що окреслюють політику нових президентів, утілені в інавгураційному
жанрі. Стратегічні розділи розкривають максимальне соціолінгвістичне значення, що враховує
специфіку президентської та президентсько-парламентської систем двох країн: американський
президент, який має реальну виконавчу владу, поділяє промову на секції об'єднання нації задля
протистояння правлячій верхівці й обіцянок; голова української держави розбиває
виступ на три секції для створення риторичного впливу – об'єднання задля відповідальності,
політичних намірів і протистояння сучасним органам влади.
Тактичні фрагменти з розширеним значення відбивають стан суспільства на час
інавгурації, що відображено в закликах до об'єднання задля протистояння й передачі влади
народу в інавгураційній промові президента Д. Трампа та фрагментах про шлях до Європи,
долю заробітчан і протистояння на Донбасі у виступі президента В. Зеленського.
Лінгвальні кроки передають мінімальний зміст, зображаючи соціальних суб'єктів
у ракурсі включеної, наближеної або віддаленої перспективи, характеризуючи їх предикативними
групами, акцентуючи їх статус через повторення, числівниками й аргументами.
Посилання
Bhatia, V. (2014). Professional written genres. In J. P. Gee and M. Handford (Eds.), The Routledge handbook
of discourse analysis (pp. 239-251). London and New York: Routledge.
Bieber, D. (2014). Register and discourse analysis. In J. P. Gee & M. Handford (Eds.), The Routledge handbook
of discourse analysis (pp. 191-208). London and New York: Routledge.
Brown, G. & Yule, G. (1983). Discourse analysis. Cambridge: Cambridge University Press.
Campbell, K. K. & Jamieson, K. H. (1986). Inaugurating the presidency. In H. W. Simons & A. A. Aghazarian
(Eds.), Form, genre, and the study of political discourse (pp. 203-225). Columbia: University of South Carolina Press.
Cap, P. & Okulska, U. (2013). Analyzing genres in political communication : An introduction. In P. Cap,
O. Okulska (Eds.), Analyzing genres in political communication (pp. 1-28). Amsterdam: John Benjamins.
Colston, H. L. & Athanasiadou, A. (2020). Preface. In Angeliki Athanasiadou & Herbert Colston (eds.) Diversity
of irony (p. V). Berlin: Gruyter.
Davis, J. (2004). Revisiting the gap between meaning and message. In E. Contini-Morava (ed.), Cognitive
and communicative approaches to linguistic analysis (pp. 155-176). Amsterdam: John Benjamins.
Issers, O. S. (2012). Communicative strategies and tactics of Russian speech. Moscow: Editorial URSS. /
Issers, O. S. Kommunikativnye strategii i taktiki russkoy rechi. Moskva: Editorial URSS. / Иссерс О. С.
Коммуникативные стратегии и тактики русской речи. Москва: Едиториал УРСС.
Gruber, H. (2013). Genres in political discourse: The case of the 'inaugural speech' of Austrian chancellors.
In P. Cap, O. Okulska (Eds.), Analyzing genres in political communication (pp. 29-72). Amsterdam: John Benjamins.
Johnson, M. (1987). The body in the mind: the bodily basis of meaning, imagination, and reason. Chicago:
The University of Chicago Press.
Langacker, R. W. (2004). Form, meaning, and behavior. In E. Contini-Morava, R. S. Krisner, & B. Rodríguez-
Bachiller (Eds.), Cognitive and communicative approaches to linguistic analysis (pp. 21-60). Amsterdam:
John Benjamins.
Lorenzo-Dus, N. (2001). Compliment responses among British and Spanish university students: A contrastive
study. Journal of pragmatics, 33, 107-127.
Monakhova, T. V. (2016). Modern text-building strategies in the Ukrainian language (Synopsis of the dissertation
for the Doctoral Degree). I. I. Mechnykov Odesa National University, Odesa, Ukraine. / Monakhova T. V.
Suchasni stratehii tekstotvorennia v ukrainskii movi (Avtoreferat doktorskoi dysertatsii). Odeskyi natsionalnyi
universytet imeni I. I. Mechnykova, Odesa, Ukraina. / Монахова, Т. В. Сучасні стратегії текстотворення
в українській мові (Aвтореферат докторської дисертації). Одеський національний університет імені
І. І. Мечникова, Одеса, Україна.
Nordquist, R. (2019). Rhetorical move. Available at https://www.thoughtco.com/rhetorical-move-1691917.
Pietsukh, O. I. (2018). UK parliamentary debates from the perspective of cognitive discourse paradigm (Synopsis
of the dissertation for the Doctoral Degree). I. I. Mechnykov Odesa National University, Odesa, Ukraine. /
Pietsukh, O. I. Parlamentski debaty Spoluchenoho Korolivstva Velykoi Brytanii ta Pivnichnoi Irlandii
v kohnityvno-dyskursyvnii paradyhmi (Avtoreferat doktorskoi dysertatsii). Odeskyi natsionalnyi universytet
imeni I. I. Mechnykova, Odesa, Ukraina. / П'єцух, О. І . Парламентські дебати Сполученого Королівства
Великої Британії та Північної Ірландії в когнітивно-дискурсивній парадигмі (Aвтореферат докторської
дисертації). Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Одеса, Україна.
Potapenko, S. (2016). Cognitive rhetoric of effect: energy flow as a means of persuasion in inaugurals. Topics
in linguistics, 17(2), 12-25. https://doi.org/10.1515/topling-2016-0010.
Radden, G. & Dirven, R. (2007). Cognitive English grammar. Amsterdam: John Benjamins.
Reagan, R. (1981). Inaugural address. Retrieved from https://www.bartleby.com/124/pres61.html.
Slavova, L. L. (2015). Linguistic personality in modern American and Ukrainian political discourse (Synopsis
of the dissertation for the Doctoral Degree). Kyiv National Lnguistic University, Kyiv, Ukraine. / Slavova, L. L.
Movna osobystist u suchasnomu amerykanskomu ta ukrainskomu politychnomu dyskursi (avtoreferat doktorskoi
dysertatsii). Kyivskyi natsionalnyi linhvistychnyi universytet, Kyiv, Ukraina. / Славова, Л. Л. Мовна
особистість у сучасному американському та українському політичному дискурсі (Aвтореферат
докторської дисертації). Київський національний лінгвістичний університет, Київ, Україна.
Swales, J. (2004). Research genres: Explorations and applications. Cambridge, UK – New York: Cambridge
University Press.
Trump, D. (2017). Inaugural address. Retrieved from https://ww.bartleby.com/124/pres70.html.
Wodak, R. (2011). The discourse of politics in action. London: Palgrave.
Zelenskyi, V. (2019). Inaugural address / Zelenskyi, V. Inavhuratsiina promova / Зеленський, В.
Інавгураційна промова. Retrieved from https://www.president.gov.ua/news/inavguracijna-promova-prezidentaukrayini-
volodimira-zelensk-55489.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
