ЧУТЛИВІСТЬ У ВІДТВОРЕННІ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ В ПЕРЕКЛАДІ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2020.207245Ключові слова:
czułość, відмінність, постулат перекладача, чужорідність, чутливість, розумінняАнотація
Стаття, написана під впливом лекції Нобелівського лауреата минулого року – польськоїписьменниці Ольги Токарчук, є спробою адаптації ключового поняття (Czuіy narrator) лекції
до ролі перекладача у відтворенні лінгвокультурних особливостей художнього тексту в перекладі.
У назві Czuły narrator О. Токарчук уживає прикметник сzuły (чутливий), що має набагато більше
значень, ніж англійське слово tenderness. У статті акцентується на тому, що польське слово
сzuły є багатозначним і серед інших включає значення певних професійних здібностей
перекладача. Автор дотримується позиції, що сучасні перекладознавчі теорії концентрують
увагу на перекладі як процесі, а не як кінцевому продукті. З огляду на це, у ході перекладацького
процесу перекладач повинен мати найчутливішу інтуїцію щодо відтворення того чи іншого
феномена або явища в перекладі. Така якість перекладача як tenderness виявляє його компетентні
здібності. Важливо відзначити, що при відтворенні в перекладі художнього тексту, створеного
представниками іншої культури, перекладачі повинні враховувати фундаментальні відмінності
між інакшістю і чужістю. Тоді як перше вимагає розуміння, друге не передбачає бажання
подолати бар'єри – історичні, політичні, соціальні, культурні.
У своєму пошуку смислів чутливий перекладач повинен усвідомлювати, що будь-який
переклад означає інтерпретацію і що будь-яка інтерпретація суб'єктивна за визначенням.
У статті йдеться про те, що значний внесок у перекладознавство могла б зробити філософська
герменевтика, особливо теорія перекладу, запропонована німецьким філософом Гансом-
Георгом Гадамером.
Незважаючи на те, що перекладознавство зосереджується на культурній чутливості
до окремих культурем, у статті стверджується (згідно з когнітивними теоріями мови),
що культурні цінності кодуються і передаються граматичними структурами. Деякі граматичні
елементи, традиційно класифіковані граматиками як необов'язкові, насправді є носіями смислів,
які можливо зрозуміти тільки чутливому перекладачеві. У роботі наведено дві ілюстрації
цього погляду: використання проксимальних і дистальних дейктичних займенників (tu і tam)
на позначення емоційної дистанції мовця і рефлексивного займенника sobie в давальному
відмінку однини, що вжито як художній прийом для передачі психологічних переживань
персонажів театральної п'єси.
Посилання
Gadamer, H-G. (2007/1960). Prawda i metoda. Zarys hermeneutyki filozoficznej. Warszawa: PWN.
Glaz, A. (2013). Vantage theory: A view on language, cognition and categorization. Newcastle: Cambridge
Scholars Publishing.
Grondin, J. (2002). Gadamer's basic understanding of understanding. In R. J. Dostal (Ed.), The Cambridge
companion to Gadamer (pp. 36-51). Cambridge: Cambridge University Press.
Lewandowska-Tomaszczyk, B. (2010). Re-conceptualization and the emergence of discourse meaning as a theory
of translation. In B. Lewandowska-Tomaszczyk and M. Thelen (Eds.), Meaning in translation (pp. 105-147).
Frankfurt am Main: Peter Lang. https://doi.org/10.13140/2.1.4989.4724.
Malpas, J. (2018). Hans-Georg Gadamer. In The Stanford encyclopedia of philosophy. Retrieved from
https://plato.stanford.edu/entries/gadamer/.
Markowski, M. P. (2014). Obcość, odmienność, przekład. In Tygodnik powszechny. Warsaw: Noir Sur Blanc.
Mrożek, S. (2016). Emigranci. Warsaw: Noir Sur Blanc.
Piecychna, B. (2019). Rozumienie, dzieje, dialog. O kompetencjach tłumacza w hermeneutyce filozoficznej
Hansa-Georga Gadamera. Białystok: Prymat.
Rudzka, B. (1992). Case relations in cognitive grammar. Some reflexive uses of the Polish dative. Leuvense
bijdragen, 81, 327-373.
Stefanink, B. & Bălăcescu, I. (2017). The hermeneutical approach in translation studies. Cadernos de
Traduçăo, 37(3), 21-52. https://dx.doi.org/10.5007/2175-7968.2017v37n3p21.
Sickinger, P. (2017). Aiming for cognitive equivalence – mental models as a tertium comparationis for translation
and empirical semantics. Research in language, 15(2), 213-235. https://doi.org/10.1515/rela-2017-0013.
Tokarczuk, O. (2019). Czuły narrator. Wykład Noblowski. Available at https://www.rp.pl/Kultura/191209471
-Czuly-narrator-Pelny-tekst-noblowskiego-wykladu-Olgi-Tokarczuk.html.
Tokarczuk, O. (2019). Nobel lecture. https://www.nobelprize.org/prizes/literature/2018/tokarczuk/lecture/
Tokarczuk, O. (2020). Wpiszmy do konstytucji zwierzêta. Gazeta wyborcza. Available at https://
wpolityce.pl/polityka/481997-tokarczuk-czas-wpisac-zwierzeta-do-konstytucji
Wenders, W. (2018). Pope Francis: A man of his word [film sound-track]. Available at https://filmmusicreporter.com/
/05/17/soundtrack-album-for-wim-wenders-pope-francis-a-man-of-his-word-to-be-released/
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
