Особливості редагування перекладів текстів академічного і наукового різновидів інституційного дискурсу
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2021.236100Ключові слова:
редагування, параметри редагування, норма перекладу, академічний дискурс, науковий дискурс, інституційний дискурсАнотація
У статті окреслено різні підходи до вивчення проблеми редагування та визначено магістральні напрями дослідження в галузі едитології. З огляду на сучасні тенденції в лінгвістиці, основну увагу розвідки зосереджено на розкритті особливостей редагування перекладів текстів інституційного дискурсу, а саме його академічного та наукового різновидів. Вибір матеріалу дослідження зумовлений кількома причинами: по-перше, відсутністю наукових публікацій щодо визначення специфіки редагування текстів різних типів дискурсів, по-друге, академічний та науковий підвиди інституційного дискурсу є безпосередніми сферами комунікації та здійснення освітньої діяльності студентів-перекладачів, тому розуміння характерних рис і труднощів при перекладі та коректурі сприятиме покращенню якості підготовки майбутніх фахівців у галузі перекладу. Розмежовано поняття академічний і науковий типи інституційних дискурсів та описано їхнє жанрове різноманіття. Залучення даних теорії редагування дозволило виділити чотири групи параметрів, які допомагають оцінити якість виконаного перекладу тексту саме академічного та наукового дискурсів як з англійської мови на українську, так і з української на англійську: це параметри "проблеми передачі сенсу / значення", "проблеми змісту", "проблеми мови і стилю" та "проблеми фізичного представлення тексту". У ході розвідки було проведено аналіз типових помилок шляхом зіставлення тексту оригіналу та його перекладу і встановлено їхню таксономію відповідно до параметра редагування. Визначено низку специфічних для українськомовного перекладача хиб на різних мовних рівнях, що виникають у результаті мовної інтерференції.
Посилання
Бондаренко, О. (2018). Оцінка якості перекладу: дидактичний та галузевий підходи. Актуальні проблеми романо-германської філології та прикладної лінгвістики, 1(15), 47-49.
Гохман, К. Є. (2018). Академічний дискурс у системі інституційних дискурсів. Науковий вісник ПНПУ ім. К. Д. Ушинського, 26, 37-46.
Партико, З. В. (2020). Основи редагування (3-тє вид., переробл. і допов.). Київ: Ліра-К.
Тимошик, М. С. (2019). Основи редагування. Київ: Наша культура і наука.
Щербина, С. М. (2018). Дефініційні зони перетину понять "науковий дискурс" і "академічний дискурс". Соціально-гуманітарний вісник, 20-21, 67-70.
Hyland, K. (2009). Academic Discourse: English in a Global Context. London: Continuum.
Jakobsen, L. A. (2019). Moving Translation, Revision, and Post-editing Boundaries. In H. V. Dam, M. N. Brшgger, & K. K. Zethsen (Eds.), Moving Boundaries in Translation Studies (pp. 64-80). Routledge.
Koponen, M., Mossop, B., S. Robert, I., & Scocchera, G. (Eds.). (2021). Translation Revision and Post-editing: Industry Practices and Cognitive Processes. Abingdon, Oxon; New York, NY: Routledge. doi: https://doi.org/10.4324/9781003096962
Lee, H. (2006). Révision: définitions et paramètres. Meta, 51(2), 410-419. https://doi.org/10.7202/013265ar
Mossop, B. (2019). Revising and Editing for Translators (4th ed.). Routledge.
Parra-Galiano, S. (2016). Translation revision: fundamental methodological aspects and effectiveness of the EN 15038:2006 for translation quality assurance. In J. Zehnalova, O. Molnar, & M. Kubanek (Eds.), Interchange between Languages and Cultures: The Quest for Quality. Olomouc Modern Language Series, 5 (pp. 39-52). Olomouc: Palackэ University Olomouc.
Robert, I. S., Ureel, J. J., Remael, A., & Rigouts Terryn, A. (2018). Conceptualizing translation revision competence: a pilot study on the ‘fairness and tolerance’ attitudinal component. Perspectives: Studies in Translation Theory and Practice, 26(1), 2-23. Doi: 10.1080/0907676X.2017.1330894
Scocchera, G. (2015). Computer-based collaborative revision as a virtual lab of editorial/literary translation genetics. Linguistica Antverpiensia, New Series: Themes in Translation Studies, 14, 168-199.
ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ
Beare, K. (2017). Launching a New Product – Idioms in Context. Retrieved March 17, from https://www.thoughtco.com/launching-a-new-product-idioms-in-context-4058146
Hurskainen A. (2008). SALAMA Dictionary Compiler – A Method for Corpus-Based Dictionary Compilation. Technical Reports in Language Technology, 2, 1-19.
Konieczna, E. (2020). From extra-grammatical to expressive morphology: Pragmatic effect of metaphorical, metonymic, and metaphtonymic blends. Lege artis. Language yesterday, today, tomorrow. The journal of University of SS Cyril and Methodius in Trnava, V(2), 53-87.
Krynica, R.L.G. (2013). Polyglot Europe: Johnson: Managing Babel. The Economist. Retrieved September 10, from https://www.economist.com/prospero/2013/09/10/johnson-managing-babel
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
