Формулеми як проблема перекладу (на матеріалі англійської та української мов)
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2021.252083Ключові слова:
формулема, буквальний переклад, перекладацька трансформація, метафоричне перетворення, описовий переклад, антонімічний перекладАнотація
Стаття присвячена проблемі дослідження формулем в англійській та українській мовах у перекладознавчому ракурсі. Аналізовані полівербальні одиниці становлять окремий тип кліше поруч із прізвиськами-кліше, термемами та сентенсемами. Характерною ознакою цього класу фразем є позначення ними ритуалізованих мовленнєвих актів, які співвідносяться із внутрішнім станом мовця, часовим відрізком чи специфічною подією або станом речей. Формулеми слід розглядати як гіпоніми щодо формульних послідовностей та формул як англомовних понять, що, зі свого боку, трактуються як полівербальні одиниці. Залежно від того, чи формальні та/або семантичні складники формулеми мови оригіналу повністю або частково зберігаються в мові перекладу, формулеми можна передавати буквально або застосовуючи перекладацькі трансформації. Дослівний переклад використовується, якщо форма і значення одиниці в мові перекладу ідентичні її формі і значенню в мові оригіналу, що, однак, є нечастим явищем при перекладі з англійської на українську та з української на англійську. Частіше трапляються випадки, коли форма і/або значення одиниці в мові перекладу не ідентичні її формі і/або значенню в мові оригіналу, і, відтак, актуалізуються перекладацькі трансформації. Формулеми можуть відтворюватися за допомогою трьох основних трансформацій: метафоричного перетворення, описового перекладу та антонімічного перекладу. Окрім трьох вказаних способів, подекуди допускається також контекстуальний переклад формулем, що зумовлено прагматикою мовленнєвого акту.
Посилання
Байкова, А. В., & Скипина, М. И. (2021). Особенности перевода английских фразеологизмов (на примере фразеологических единиц в художественном произведении Холли Смейл "Девушка-гик"). Вестник Шадринского государственного педагогического университета, 2, 239-246.
Барбазюк, В. Ю. (2019). Анализ английских фразеологических единиц в политической речи Д. Маккейна и особенности их перевода. Филологические науки. Вопросы теории и практики, 12(1), 33-37.
Бархударов, Л. С. (1975). Язык и перевод (Вопросы общей и частной теории перевода). Москва: "Международные отношения".
Корунець, І. В. (2003). Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): підручник. Вінниця: Нова Книга.
Коршунова, Е. С. (2021). Фразеологический аналог как самый оптимальный способ перевода фразеологизмов в американской художественной литературе (на примере романа Харпер Ли "Убить пересмешника"). Филологические науки. Вопросы теории и практики, 14(10), 3100-3104.
Мирковіч, І. Л. (2017). Англомовний казковий дискурс у контексті лінгвокультури. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія, 31(2), 86-89.
Прошина, З. Г. (2008). Теория перевода (с английского языка на русский и с русского языка на английский): уч. на англ. яз. Владивосток: Изд-во Дальневост. университета.
Рецкер, Я. И. (2007). Теория перевода и переводческая практика. Очерки лингвистической теории перевода (3-е изд., стереотип.). Москва: "Р. Валент".
Awwad, M. (1990). Equivalence and translatability of English and Arabic idioms. Papers and Studies in Contrastive Linguistics, 26, 59-67.
Charteris-Black, J. (2003). A prototype based approach to the translation of Malay and English idioms. In Granger, S., Lerot, J., & Petch-Tyson, S. (Еds.). Corpus based approaches to contrastive linguistics and translation studies (pp. 123-140). Amsterdam/New York: Rodopi.
Holmes, J. S. (1972/1988). The name and nature of translation studies. James S. Holmes, translated papers on literary translation and translation studies (pp. 67-80). Amsterdam: Rodopi.
Laver, J., & Mason, I. (2018). A dictionary of translation and interpreting. Retrieved from https://www.academia.edu/37923697/A_Dictionary_of_Translation_and_Interpreting.docx
Mel’čuk, I. (2015). Clichés, an understudied subclass of phrasemes. Yearbook of Phraseology, 6, 55-86.
Merwe, T. van der. (2001). Some aspects of the translation of idiomatic language usage. Southern African Linguistics and Applied Language Studies, 19(1-2), 67-82.
Newmark, P. (1988). A textbook of translation. New York: Prentice-Hall International.
Popovič, A. (1970). The concept "shift of expression" in translation analysis. In Holmes, J. S. (Ed.), The nature of translation: Essays on the theory and practice of literary translation (pp. 78-87). Bratislava: Publishing House of the Slovak Academy of Sciences.
Renchin, B., & Amgalan, D. (2021). A study on the translation of idioms in the novel "David Copperfield" by Charles Dickens. Иностранные языки в контексте межкультурной коммуникации, 13, 399-404.
Schmitt, N., & Carter, R. (2004). Formulaic sequencesin action: An introduction. In Schmitt, N. (Ed.), Formulaic sequences: Acquisition, processing and use (pp. 1-22). Amsterdam/Philadelphia: John Benjamins Publishing Company.
Strakšienė, M. (2009). Analysis of idiom-translation strategies from English into Lithuanian. Studies about Languages, 14, 13-19.
Toury, G. (2012). Descriptive translation studies – and beyond. Amsterdam/Philadelphia: John Benjamins Publishing Company.
Wray, A. (2002). Formulaic language and the lexicon. Cambridge: Cambridge University Press.
Zitawi, J. (2003). English-Arabic dubbed children’s cartoons: Strategies of translating idioms. Across Languages and Cultures, 4(2), 237-251.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
