ОЦІННІ ПРЕДИКАТИ ЯК МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ОЦІНКИ В СУЧАСНІЙ КИТАЙСЬКІЙ МОВІ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2022.263115Ключові слова:
оцінка, пізнання, оцінні предикати, мовна картина світу, механізм реалізації оцінки, сучасна китайська моваАнотація
Статтю присвячено опису особливостей аналізу оцінних предикатів як механізму реалізації
оцінки в сучасній китайській мові. З метою фундаментального визначення й систематизації засобів
реалізації оцінки в сучасній китайській мові схарактеризовано такі поняття, як: “оцінка”, “мовна
картина світу”, “оцінні предикати”. Опрацьовано широкий спектр праць зарубіжних, зокрема
китайських, і вітчизняних синологів, присвячених висвітленню особливостей оцінних предикатів,
що сприяло ґрунтовній систематизації аналізу досліджень оцінних предикатів і реалізації
оцінки в сучасній китайській мові. Визначено, що поняття оцінки слід розглядати невід’ємно
від мовної картини світу, яка є результатом процесу пізнання навколишньої дійсності (історії,
культури, мови тощо) певного народу. Розглянуто особливості китайської мовної картини світу,
зокрема китайського менталітету, традиційної культури та філософії Китаю. Схарактеризовано
особливості мислення китайського народу з метою висвітлення процесів оцінки дійсності
китайцями. Установлено, що культурна спадщина Китаю охоплює всі сфери діяльності китайців
і значно впливає на процес формування світосприйняття китайського народу, зокрема на його
мислення. Оцінний предикат є найбільш змістовною і інформативно навантаженою частиною
судження, яка містить оцінку особи (мовця) щодо навколишньої дійсності (предмета, ситуації).
Розглянуто та проаналізовано класифікацію оцінних предикатів, описано цю класифікацію як
механізм реалізації оцінки в сучасній китайській мові. Визначено специфіку механізмів реалізації
оцінки в сучасній китайській мові й ідентифіковано оцінні предикати як основний механізм у
реалізаціїї цієї оцінки в сучасній китайській мові.
Посилання
Бочкова, А. Л. (2013). Понятие “Оценка” в лингвистике. Сборник научных статей
“Карповские чтения”. Минск: Белорусский Дом печати, 280-283.
Кант, И. (1964). Критика чистого разума. Т. 3. Москва: Мысль.
Ковальчук, Ю. Ю. (2020). Особливості аналізу категорії предикату в сучасній
китайській мові. Нова філологія, 80(1), 240-246.
Любимова, Ю. С. (2019). Засоби реалізації категорії оптативності в сучасній
китайській мові. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету.
Серія Філологія, 43(2), 154-157.
Любимова, Ю. С. (2021). Інтерсуб’єктивний вимір дослідження модальних маркерів
у сучасній китайській мові. Китаєзнавчі дослідження, 3, 179-190.
Мерзлюк, Д. О. (2018). Функціонально-семантичні особливості стативних предикатів
сучасної китайської мови. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного
університету. Серія Філологія, 32(2), 71-75.
Приходько, Г. І. (2017). Оцінка як об’єкт лінгвістики: когнітивно-комунікативний
аспект дослідження. Львівський філологічний часопис, 2, 66-70.
Тань, А. (2004). Китайская картина мира. Язык, культура, ментальность. Москва:
Языки славянской культуры.
Чжу, Ж. (2015). Особенности китайской картины мира. Вопросы психолингвистики,
, 233-237.
Шутак, Л. Б. (2012). Особливості взаємодії категорії оцінки та квалітативності.
Гуманітарна освіта у технічних вищих навчальних закладах, 24, 151-157.
Li, Ch. N., & Thompson, S. A. (1981). Mandarin Chinese: A Functional Reference
Grammar. Berkley, CA: University of California Press.
McNally, L. & Stojanovic, I. (2017). Aesthetic Adjectives. In J. Young (Ed.), The Semantics
of Aesthetic Judgments (pp. 17-37). Oxford: Oxford University Press.
Umbach, C. (2021). Evaluative predicates. Beyond Fun and Tasty. Berlin: John Wiley &
Sons.
王力. (1955).中国语法理论.中华书局.523页.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
