ВЕРБАЛІЗАЦІЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ПОРТРЕТА ЖІНКИ ПОВАЖНОГО ВІКУ В ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ (на матеріалі роману “Елізабет зникла” Емми Хілі в перекладі Анни Цвіри)
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2022.263117Ключові слова:
мовні засоби, художній текст, психологічний портрет, персонаж, інтерпретаціяАнотація
У статті здійснено спробу аналізу й класифікації мовних засобів створення психологічного
портрета жінки поважного віку в романі Емми Хілі “Елізабет зникла” та його перекладі Анною
Цвірою. Для цього використано загальнонаукові методи аналізу логічної дедукції, синтезу та
узагальнення; метод вибірки, за допомогою якого було відібрано матеріал дослідження; метод
дефініційного, контекстуального аналізу, а також інтерпретаційний метод, що уможливило
висновувати про механізми добору точних, виразних мовних засобів для створення психологічного
портрета жінки поважного віку в художньому тексті.
З’ясовано, що мовними засобами, які дали змогу авторці роману Еммі Хілі створити
психологічний портрет жінки поважного віку, а перекладачці Анні Цвірі вдало відтворити його,
є: нагромадження, одноманітне повторення займенників; фразеологізмів; вживання дієслів, що
унаочнюють психічні і поведінкові реакції; лихослів’я; лексики негативно-оцінного характеру
(іменників, дієслів, прикметників, прислівників і прислівникових сполучень); індивідуально-авторських, образних метафор і порівнянь; стилістичних прийомів (протиставлення, повтору);
нагромадження питальних речень, заперечної частки “не”, пунктуаційних знаків. Означені мовні засоби дають читачеві змогу інтерпретувати психоемоційний стан жінки поважного віку:
проєктування (приписування) власних станів іншим людям; неадекватний фізіологічний вияв
емоцій; внутрішній конфлікт, внутрішні страхи (зумовлені біологією старіння); усвідомлення
зміни психіки внаслідок нових ознак прогресування хвороби. Авторці / перекладачці за допомогою
зазначених мовних засобів вдалося зберегти атмосферу інстинктивного, нелогічного й почасти
навіть абсурдного почуття крайньої форми страху, жаху, що його відчуває героїня, репрезентувати
хворобу Мод як нездоланну перепону, що позбавляє жінку здатності до нормального
функціонування в суспільстві, створити психологічний портрет персонажа й викликати в читача
необхідну реакцію ‒ співпереживання, коли він сприймає емоції головного персонажа як свої.
Посилання
Гайдаш, А. (2019). Дискурс старіння у драматургії США: проблемне поле, семантика,
поетика: монографія. Дніпро: Акцент ПП.
Голик, с. (2017). Геронтологічний дискурс у науковому вимірі. Сучасні дослідження
з іноземної філології, 15, 38-41.
Кульбабська, О. (2017). Моделювання словесного портрета жінки засобами
експресивного синтаксису (на матеріалі “Щоденника страченої” Марії Матіос).
Український смисл, 1, 45-57.
Лексеми для коректного висвітлення в медіа різних вікових груп. 19.05.2020. Взято
з https://imi.org.ua/advices/leksemy-dlya-korektnogo-vysvitlennya-v-media-riznyhvikovyh-grup-i33168
Писаренко, К. (2016). Типологія мовних портретів персонажів у художніх
текстах триптиху “Хресна проща” Р. Іваничука: змістовий аспект. Лінгвістичні
дослідження, 42, 150-155.
Фудерер, Т. О. (2019). Вікові та поколіннєві відмінності в ставленні до мови
в соціолінгвістичній традиції: українська перспектива. Вісник Київського
національного лінгвістичного університету. Серія: Філологія, 2(22), 31-42.
Шевчук, З. (2017). Вербалізація мовного портрета жінки (на матеріалі сучасної
української жіночої прози). (Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук). Східноєвропейський національний університет
імені Лесі Українки, Луцьк.
Штонь, О. (2020). Лінгвостилістичні особливості мовних портретів у прозі Василя
Слапчука. Studia Methodologica, 50, 122-129.
Can, E., Kuruoğlu, G. (2021). A Linguistic Profile of Narrative Speech in Early
and Late-Onset Alzheimer’s Disease. Psycholinguistics, 30(2), 28-58. DOI:
https://doi.org/10.31470/2309-1797-2021-30-2-28-58
Tokareva, N., Kolly-Shamne, A., & Makarenko, N. (2021). Intercultural Features of the
Representation of the Concept of “Old Age” in the Language Picture of the Modern
World. Psycholinguistics, 30(1), 224-248. DOI: https://doi.org/10.31470/2309-1797-
-30-1-224-248
Zhang, Y., & Guo, Y. (2020). Gerontolinguistics and Its Prospect in the Health Care
Industry in Shandong. US-China Education Review, 2В(10), 79-88. DOI: https://doi.
org/10.17265/2161-6248/2020.02.003
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
