СЕМІОТИЗАЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ТОКСИЧНОСТІ В МЕДІЙНИХ ПРОСТОРАХ США, ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ ТА УКРАЇНИ: МУЛЬТИМОДАЛЬНИЙ АСПЕКТ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2022.263132Ключові слова:
мультимодальність, семіотизація, токсична мова / токсичне мовлення, токсична політична комунікація, вербальний, паравербальний, екстралінгвальний, США, Велика Британія, УкраїнаАнотація
У статті здійснено побудову мультимодальної моделі токсичної політичної комунікації та
визначено спільні й відмінні риси семіотизації політичної токсичності в медійних середовищах
США, Великої Британії та України. Токсична політична комунікація тлумачиться як тип взаємодії,
що характеризується високим ступенем агресивної (вербальної та / або паравербальної) поведінки
різних учасників політичного дискурсу, яка завдає моральної шкоди або дискримінує опонента
за расою, національністю або гендером, унаслідок чого такого політика (політиків) сприймають
і потім визначають як токсичного (токсичних). Побудована модель токсичної політичної
комунікації враховує мультимодальні механізми дискурсивного вираження токсичності
(вербальні, паравербальні, екстралінгвальні), модуси розгортання токсичного ефекту (прямий,
непрямий, опосередкований), механізми сприйняття та формування іміджу політика (токсичний
vs. позитивний) у медіасередовищах відповідних країн. Визначено, що до форм омовлення токсичності належать ганьбливі висловлювання політика,
які містять образи, обзивання, глузування, емоційні й інклюзивні вислови, що спрямовані на
поляризацію і завдання психологічної та / або іміджевої шкоди учасникам політичної дискусії
(опонентам). Паравербальні засоби, що супроводжують токсичне висловлювання, поділяємо на
просодичні та жестово-мімічні, до яких належить агресивна, уїдлива, принизливо-заступницька,
пафосна тональність мовлення, жестикуляція, що порушує особистісні межі співрозмовника,
перебільшена міміка. До екстралінгвальних форм токсичної комунікаціїї відносимо кольорову
гаму плакату, символіку передвиборчої боротьби, одяг, місце мітингу, підбір музики тощо,
що увиразнюють шкідливий ефект дій / висловлювань політика, якого в медіа визначають як
токсичного.
Установлено, що контрастні форми семіотизаціїї політичної токсичності в медіасередовищах
США, Великої Британії й Україні визначаються актуальними для кожної з країн інформаційними
аджендами, наприклад, расизм і нетерпимість до мігрантів (США), закриті вечірки на Даунінг-стріт (Велика Британія), зрада vs. перемога (Україна) та ін. Cпільним для трьох лінгвокультур є
агресивний тип політика-мовця, висловлення / поведінка якого мають нахил до інсценування й
скеровані на психологічне пошкодження особистості опонента через прямі або опосередковані
ганьбливі образи, що супроводжуються просодичними, жестовими та мімічними емфазами.
Посилання
Шкворченко, Н. (2021a). Лінгводискурсивна модель токсичної політичної
комунікації в медіасередовищах США, Великої Британії й України. Актуальні
питання іноземної філології, 14, 125-133.
Шкворченко, Н. (2021б). Токсичные информационные контенты в политической
коммуникации США, Великобритании и Украины. Knowledge, Education, Law,
Management, 3(39) 2, 121-126.
Шкворченко, Н. М. (2021в). Токсичний політичний дискурс у США й Україні:
когнітивно-дискурсивні контрасти. Записки з романо-германської філології,
(46), 127-134.
Chipidza, W. (2021). The effect of toxicity on COVID-19 news network formation in
political subcommunities on Reddit: an affiliation network approach. International
Journal of Information Management, 61, 102397. DOI: https://doi.org/10.1016/j.
ijinfomgt.2021.102397
Coe, K., Kenski, K., & Rains, S. A. (2014). Online and uncivil? Patterns and determinants
of incivility in newspaper website comments. Journal of Communication, 64(4),
-679. DOI: https://doi.org/10.1111/jcom.12104
Coleman, P. T. (2021). The way out: how to overcome toxic polarization. New York,
NY: Columbia University Press.
Gervais, B. T. (2014). Following the news? Reception of uncivil partisan media and the
use of incivility in political expression. Political Communication, 31(4), 564-583. DOI:
https://doi.org/10.1080/10584609.2013.852640
Glass, L. (1995). Toxic people: 10 ways of dealing with people who make your life miserable.
NY: Simon & Schuster.
Haina, B. (2021). The language of outrage: defining and communicating outrage and
incivility via social media during the charlottesville protests. The Journal of Social
Media in Society, 10(2), 58-75. https://www.thejsms.org/index.php/JSMS/article/
view/733/543
Hate speech and polarization in participatory society. (2022). Pérez-Escolar, M., &
Noguera-Vivo, J. M. (Eds.). (1st ed.). London, UK: Routledge. Taylor and Francis.
Hiaeshutter, D.-R., & Hawkins, I. (2022). The language of extremism on social media: an
examination of posts, comments, and themes on Reddit. Frontiers in Political Science.
DOI: https://doi.org/10.3389/fpos.2022.805008
Kim, B. (2020). Effects of social grooming on incivility in COVID-19. Cyberpsychology,
Behavior, and Social Networking, 23(8), 519-525. DOI: https://doi.org/10.1089/
cyber.2020.0201
Kim, J. W., Guess, A., Nyhan, B., & Reifler, J. (2020). The distorting prism of social media:
how self-selection and exposure to incivility fuel online comment toxicity. Journal of
Communication, 71(6), 922-946. DOI: https://doi.org/10.1093/joc/jqab034
Leite, J. A., Silva, D. F., Bontcheva, K., & Scarton, C. (2020). Toxic language detection
in social media for brazilian portuguese: new dataset and multilingual analysis. arXiv
preprint arXiv: 2010.04543. DOI: https://doi.org/10.48550/arXiv.2010.04543
Liboiron, М., Tironi, М., & Calvillo, N. (2018). Toxic politics: Acting in a permanently
polluted world. Social Studies of Science, 48(3), 331-349. DOI: https://doi.
org/10.1177%2F0306312718783087
Merriam-Webster Online Dictionary. (s.a.). https://www.merriam-webster.com/dictionary/
uncivil
Pavlíková, M., Šenkýřová, B., & Drmola, J. (2021). Propaganda and Disinformation Go
Online. In: Gregor, M., Mlejnková, P. (Eds.), Challenging online propaganda and
disinformation in the 21st century (pp. 43-74). DOI: https://doi.org/10.1007/978-3-030-
-9_2
Shkvorchenko, N., Cherniaieva, I., & Petlyuchenko, N. (2021). Linguistic approaches
and modern communication technologies in political discourses in Europe and the
USA (contrastive aspect). Cuestiones Políticas, 39(70), 821-837. DOI: https://doi.
org/10.46398/cuestpol.3970.49
Shkvorchenko, N. (2022). How politicians become toxic: expression of toxicity in utterance
& action & gesture. Proceedings of 2nd International Antalya Scientific Research and
Innovative Studies Conference, March 17-21, 2022, Antalya, Turkey, 156-158.
Steffan, D. (2021). Visual politics: investigating the visual communication strategies of
political parties and candidates from a longitudinal and comparative perspective.
Baden-Baden: Nomos.
Tirrell, L. (2017). Toxic speech: toward an epidemiology of discursive harm. Philosophical
Topics, 45(2), 139-162.
Toxic truths: Environmental justice and citizen science in a post-truth age. (2020). Davies,
T., & Mah, A. (Eds.). Manchester: Manchester University Press.
Xia, Y., Zhu, H., Lu, T., Zhang, P., & Gu, N. (2020). Exploring antecedents and
consequences of toxicity in online discussions: a case study on Reddit. Proceedings
of the ACM on Human-Computer Interaction, 4(CSCW2), 1-23. DOI: https://doi.
org/10.1145/3415179
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
