Фраземи як знаки вторинної номінації і результат фразеосеміозису
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2022.274923Ключові слова:
когнітивно-дискурсивна фразеологія, фразеологізм, фразема, фразеосеміозис, вторинна номінація, фраземний знак, відтворюваністьАнотація
У статті представлено історіографію питання про термінологічну сутність одиниць фразеології та дискусію навколо розроблення оптимальної їх класифікації, яка точилася в середовищі представників історико-етимологічної, системно-структурної і функційно-прагматичної / параметричної парадигм. Систематизовано результати пошуків у царині фразеології крізь призму історико-етимологічних напрацювань і зроблено висновок, що зусилля вчених були спрямовані на реконструкцію походження її одиниць. Наведено аргументи на користь універсального характеру
класифікації стійких сполук, розробленої Л. Г. Скрипник у рамках уже системно-структурного синтаксису, де за основу було запропоновано їхню диференціацію за моделями словосполучень і за моделями речень різних типів. Водночас, окрему увагу зосереджено на концепції Н. М. Амосової, викладеної в праці, присвяченій вивченню основ англійської фразеології, де авторка обстоювала важливу роль контексту для граматичного поєднання слів у стійкий вислів конкретної мови, зокрема англійської, у якій ступінь автономії слова є набагато вищим за інші мови у зв’язку з її аналітизмом. Стисло схарактеризовано передумови для зміщення акцентів у фразеологічних студіях на функційно-параметричний підхід, у результаті застосування якого був утверджений широкий погляд на сутність фразеологізмів на основі двох критеріїв: критерію їх відтворюваності й критерію багатослівності.
Зроблено підсумок у дискусії навколо вибору оптимального терміна на позначення об’єкта фразеології в широкому смислі й науково обґрунтовано, що таким поліфункційним гіперонімом є термін фразеологізм та його повний семантичний еквівалент – фразема, утворений за аналогією до лінгвістичних термінів з -емним компонентом.
Докладно розглянуто еволюцію терміна “фразема” в умовах становлення нової когнітивно-дискурсивної фразеології, де в його наукову дефініцію закладено поняття фразеосеміозису. Доведено і продемонстровано на конкретному прикладі фраземи англійської мови з квантитативним компонентом baker’s dozen – “пекарева (пекарська) дюжина (13)”, що результатом цього процесу є фразема як знак вторинної номінації, у внутрішній формі якої закодовані ознаки, що концентрують у стійкій формі ціннісно-образні смисли національного світосприйняття й етноунікальні особливості народного життя й народного духу, вербалізовані за законами лексико-семантичної і граматичної систем кожної мови й легко відтворювані у свідомості носїів цієї мови у вигляді готових сполучень.
Посилання
Azhnyuk, B. M. (1989). Anhliysʹka frazeolohiya u kulʹturno-etnichnomu vysvitlenni.
Naukova dumka.
Alefirenko, N. F. (2008). Frazeologiya v svete sovremennykh lingvisticheskikh paradigm.
Elpis.
Amosova, N. N. (2013). Osnovy angliyskoy frazeologii (3-ê vid.). URSS.
Balli, SH. (2001). Frantsuzskaya stilistika (2-ye izd.). Editorial URSS.
Baranov, A. N., & Dobrovol’skiy, D. O. (2008). Aspekty teorii frazeologii. Znak.
Venzhinovich, N. F. (2020). O zaimstvovaniyakh v ukrainskoy frazeologii. In H. Walter,
V. M. Mokienko (Hrsg.), Die slawische Phraseologie: Entlehnungen und Kalkierungen
in der slawischen Phraseologie (s. 43–46). Universität Greifswald.
Gamzyuk, M. V. (2000). The emotional component of meaning in the process of creating
phraseological units (on the material of the German language). KNLU Publishing
Center.
Zavaryns’ka, I. F. (2022). Frazeolohizmy z onimnym komponentom v anhliysʹkiy, polʹsʹkiy
ta ukrayinsʹkiy movakh: linhvokulʹturolohichnyy aspekt. Osadtsa YU. V.
Ivchenko, A. O. (1999). Ukrayinsʹka narodna frazeolohiya: onomasiolohiya, arealy,
etymolohiya. Folio.
Kopylenko, M. M., & Popova, Z. D. (2010). Ocherki po obshchey frazeologii:
Frazeosochetaniya v sisteme yazyka (izd. 2). URSS.
Kramer, S. N. (2002). Shumery. Pervaya tsivilizatsiya na Zemle (A. V. Miloserdova, Per.).
ZAO “Tsentrpoligraf”.
Krasnobayeva-Chorna, ZH. (2013). Terminosystema frazeolohiyi: struktura ta skladnyky
terminolohichnoyi mikrosystemy “frazeoklasyfikatsiya”. Linhvistychni studiyi, 26,
–163.
Kubryakova, Ye. S. (2004). Yazyk i znaniye. Na puti polucheniya znaniy o yazyke. Chasti rechi s kognitivnoy tochki zreniya. Rol’ yazyka v poznanii mira. Yazyki slavyanskoy kul’tury.
Levchenko, O. (2005). Frazeologíchna simvolíka: Língvokul’turologíchniy aspekt. LRÍDU
NADU.
Mokiyenko, V. M. (2010). Istoricheskaya frazeologiya slavyanskikh yazykov. V J. Grković-Mejdžor (Ured.), Teoriǰa diǰakhroniǰske lingvistike i prouchavan̂e slovenskikh ǰezika
(s. 103–129). Srpska akademiǰa nauka i umetnosti.
Potebnya, A. A. (1999). Polnoye sobraniye trudov: Mysl’ i yazyk. Labirint.
Selivanova, O. O. (2004). Narysy z ukrainskoi frazeolohii (psykhokohnityvnyi ta
etnokulturnyi aspekty) . Brama.
Skrypnyk, L. H. (1973). Frazeolohiya ukrayinsʹkoyi movy. Naukova dumka.
Smit, L. P. (1959). Frazeologiya angliyskogo yazyka (A. S. Ignat’yeva, Per.). Uchpedgiz.
Sprinchak, YA. O. (1976). Etimologicheskiy analiz frazeologicheskikh vyrazheniy.
Ukrainskiy yazyk i literatura v shkole, 5, 33–38.
Teliya, V. N. (1996). Obyom frazeologii i tipy yeye yedinits. V V. Teliya,
Frazeologiya. Semanticheskiy, pragmaticheskiy i lingvokul’turologicheskiy aspekty
(s. 56–83). Shkola “Yazyki russkoy kul’tury”.
Uzhchenko, V. D., & Uzhchenko, D. V. (2007). Phraseology of the modern Ukrainian
language. Knowledge.
Uzhchenko, V. D. (1994). Historical-linguistic aspect of the formation of Ukrainian
phraseology (Diss. ... Doctor of Philology, Dnipropetrovsk State University).
Shutova, M. O. (2016). Ethnocultural stereotypical portraits of Englishmen and Ukrainians
(cognitive and onomasiological reconstruction of phraseological forms). KNLU
Publishing Center.
Altenberg, B. (1998). On the Phraseology of Spoken English: The Evidence of Recurrent
Word-Combinations. In A. P. Cowie (Еd.), Phraseology (p. 101–122). Clarendon Press.
Burger, H. (1998). Phraseologie. Eine Einführung am Beispiel des Deutschen. Erich
Schmidt Verlag.
Burger, H. (Ed.). (2007). Phraseologie / Phraseology: An International Handbook of Contemporary Research: Volume 2 (Handbucher zur Sprach- und Kommunikationswissenschaft 28/2)
(German and English Edition). Mouton de Gruyter.
Clark, Y. (2010). How idioms work. Garnet Publishing Ltd.
Colson, J. P. (2008). Cross-linguistic phraseological studies. In S. Granger, F. Meunier
(Eds.), Phraseology: an interdisciplinary perspective (р. 191–207). John Benjamins
Publishing Co.
Cowie, A. P. (1998). Phraseology: Theory, Analysis and Application. Clarendon Press.
Granger, S., & Paquot, M. (2008). Disentangling the phraseological web. In S. Granger,
F. Meunier (Eds.), Phraseology: an interdisciplinary perspective (р. 27–51). John
Benjamins Publishing Co.
Gries, S. Th. (2008). Phraseology and linguistic theory: A brief survey. In S. Granger,
F. Meunier (Eds.), Phraseology: an interdisciplinary perspective (р. 3–27). John
Benjamins Publishing Co.
Kipfer, B. N. (2008). Phraseology. Thousands of Bizarre Origins, Unexpected Connections,
and Fascinating Facts about Englishʹs best Expressions. Sourcebooks.
Langlotz, A. (2006). Idiomatic Creativity: A cognitive-linguistic model of idiom
representation and idiom variation in English. John Benjamins Publishing Company.
Levin, M., & Lindquist, H. (2008). Foot and Mouth: The phrasal patterns of two frequent
nouns. Phraseology: an interdisciplinary perspective (р. 143–158). John Benjamins
Publishing Co.
Moon, R. (1998). Frequencies and forms of phrasal lexemes in English. In A. P. Cowie (Ed.),
Phraseology: Theory, Analysis, and Applications (р. 79–100). Oxford University Press.
Stubbs, M. (2007). An example of frequent English phraseology: Distribution, structures
and functions. Corpus Linguistics 25 Years on, 89–105.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
