Акцентні типи давньоперських іменних словоформ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2022.274926Ключові слова:
акцентні типи, історична акцентологія, історична фонологія, давньоперська мова, діахронічна інтерпретація, індоєвропеїстикаАнотація
Статтю присвячено проблемі акцентуації іменних словоформ у давньоперській мові. На матеріалі глосаріїв давньоперської мови сформовано реєстр, що містить 202 іменні словоформи. За допомогою методичних прийомів, популярних в іранському порівняльно-історичному мовознавстві, вдалося розподілити наявну в реєстрі лексику на сім акцентних типів, до складу яких входять словоформи з якісно однаковим наголошеним складом. Також певні словоформи з виявами неприродньої акцентуації через нечітку етимологію, спорадичну представленість у текстах або можливі орфографічні помилки в першоджерелі були віднесені до окремого акцентного типу. Відповідно до позиції наголошеного складу в словоформі кожен акцентний тип поділено на акцентні моделі, загальна кількість яких становить 20 одиниць. Разом із класифікацією лексики у статі наведено інформацію щодо кількісної наповненості кожного акцентного типу, що представлена у відносних та абсолютних показниках.
У межах кожного акцентного типу подано коментар, який пояснює умови функціювання та діахронічний розвиток цього акцентного типу, а також вплив акцентуації на морфологію та морфонологію зареєстрованої лексики. Окрім давньоперської лексики, у статті також трапляються словоформи з генетично споріднених мов, зокрема із середньоперської та авестійської. Використання лексики споріднених мов сприяє точнішому діахронічному аналізу акцентуації та краще демонструє загальноіндоєвропейські мовні універсалії на значному лексичному ілюстративному матеріалі давньоперської мови.
Посилання
Расторгуева, В. С., & Эдельман, Д. И. (1975). Опыт историко-типологического
исследования иранских языков. Москва: Наука.
Расторгуева, В. С., & Эдельман, Д. И. (2000). Этимологический словарь иранских
языков, т. 1. Москва: Восточная литература.
Расторгуева, В. С., & Эдельман, Д. И. (2003). Этимологический словарь иранских
языков, т. 2. Москва: Восточная литература.
Расторгуева, В. С., & Эдельман, Д. И. (2007). Этимологический словарь иранских
языков, т. 3. Москва: Восточная литература.
Bachenheimer, A. (2019). Old Persian: Dictionary, Glossary, Concordance. Great Britain:
Amazon.
Bartholomae, Chr. (1979). Altiranisches Werterbuch. Strassburg.
Benveniste, E. (1968). Le systeme phonologique de l`iranien ancien. Paris: BSL.
Brandstein, W., & Mayrhofer, M. (1964). Handbuch des Altpersischen. Weisbaden: Otto
Harrassowitz.
Hintz, W. (1973). Altiranisches Spruchgut der Nebenüberlieferungen. Weisbaden: Otto
Harrassowitz.
Kent, R. (1950). Old Persian: Grammar, Texts, Lexicon. New Eaven: American Oriental
Society.
Mackenzie, D. N. (1986). A Concise Pahlavi Dictionary. London: Oxford University Press.
Skjarvo, P. O. (2007). Avestan and Old Persian Morphology. Morphologies of Asia and
Africa. Winona Lake: Eisenbrauns.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
