Молодіжний соціолект мережевого простору та його письмова форма як атрибут сучасної японської молодіжної субкультури
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2023.286188Ключові слова:
графемні подібності, конвертація/конверсія, молодіжний соціолект мережевого простору, паралінгвістиччні засоби, писемно-розмовна форма, репрезентативні символи, текстуалізаціяАнотація
У межах запропонованого дослідження здійснено комплексний аналіз японського молодіжного соціолекту мережевого простору як атрибута сучасної молодіжної субкультури та його складової частини письмової форми спілкування. Молодіжний соціолект мережевого простору 「若者語の SNS言葉」[wakamonogo no SNS kotoba] розглянуто як новітнє лінгвістичне явище в сучасній японській мові, що функціонує в молодіжних спільнотах мережевого простору, трансформує комунікацію молоді і має власну “писемно-розмовну” форму мовлення, де функцію інтонації виконують паралінгвістичні засоби мови. Уперше класифіковано лексичні одиниці молодіжного соціолекту мережевого простору з метою систематизувати їх залежно від способу нотації. Виділено чотири методи актів нотації з урахуванням унікальності японської писемної системи: гібридний метод введення; неправильна конвертація/конверсія; графемні подібності; репрезентативні символи вираження емоцій. Здійснено моніторинг паралінгвістичних засобів комунікації як ресурсу текстуалізації молодіжного усного мовлення. У дослідженні виявлено та проаналізовано відмінності між усною мовою 「話し言葉」 і писемною мовою 「書き言葉」 мережевої комунікації молоді. Аналіз фактичного матеріалу вказав на значну кількість письмових одиниць молодіжного соціолекту, які ввійшли до обігу усного спілкування шляхом вторинної трансформації, що свідчить про їхню взаємодію та взаємодоповнення.
Здійснений аналіз японського молодіжного соціолекту мережевого простору, зокрема його письмової форми, є цілком доцільним і перспективним у прогнозуванні процесу зміни та збагачення нормативної японської мови. Дослідження відкриває нові перспективи у вивченні молодіжних соціолектів на різних рівнях та розширює розуміння мовної картини світу сучасної японської молоді.
Посилання
Coleman, J. (2012). The life of Slang. New York: Harper Collins Publisher.
Gumperz, J. J. (1982). Discourse strategies. New York: Cambridgeshire.
ヨシナガ. (2005). ゆかいな誤変換. 東京: イースト・プレス.
米川, 明彦. (2022 ). 現代は俗語の時代. ユリイカ, 54（10）, 53–59.
工藤, 俊. (2022 ). 「マジ卍」と「ぴえん」に映る若者の心. ユリイカ, 54(10), 200–208.
黒田, 一平. (2021). 文字と言語の創造性 : 六書からネットスラングまで. 京都: 京都大学学 術出版会.
三宅, 和子. (2020). Evolution of emoji and beyond : A diachronic observation of visual reresentations in Japanese mobile media. 東京, 日本: 東洋大学人間科学総合研究所
高本, 條. (2006). ネット社会の集団語の変化--普及過程と消滅過程. 日本語学, 25(10), 58–69.
田中, ゆかり., 林, 直. (2016). 「打ちことば」におけるキブン表現 : スマホWeb調査に基づく程度 差のある感覚形容詞の表現. 日本大学国文学会, 12, 92-98.
田中, ゆかり. (2021 ). 「打ちことば」コミュニケーションにおける絵文字使用 : 「加藤安彦ケータイメイルコーパス」を用いた分析. 語文. 日本大学国文学会, 170, 124-111.
株式会社TesTee. (31 10 2022 г.). SNS利用に関する調査. Дата звернення 29. 05. 2023 р. https://lab.testee.co/sns_student2022
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
