Концептосфера фразеологізмів грошових відносин в українській та польській лінгвокультурах
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2023.286196Ключові слова:
мовна картина світу, міжмовні фразеологічні еквіваленти, аналоги і безеквіваленти, концептосфера грошових відносинАнотація
У статті досліджено особливості вербалізації та шляхи концептуалізації міжмовних фразеологічних еквівалентів та аналогів царини грошових відносин на матеріалі польських та українських лексикографічних джерел. Продемонстровано дієвість структуральних і лінгвосеміотичних методів пошуку міжмовних фразеологічних паралелей – «від значення до форми» і «від форми до значення». За допомогою першого методу пошуку мовного матеріалу та методу структурного аналізу лексичного значення опрацьовано фразеологічні еквіваленти та аналоги концептосфери грошових відносин, які набувають у перекладі додаткової атрибуції, метафорично переосмислюються в коді нематеріальних цінностей або матеріальних цінностей малої вартості, утворюють синонімічні ряди з варіантами-характеристиками та відображають спільнослов’янську традиційно-народну образність. Використання методу співвіднесення картини світу і лексичної семантики, методу тематичного принципу розподілу мовного матеріалу допомогло побудувати лінгвокультурну модель концептосфери грошових відносин близькоспоріднених етносів. В ядрі
концептосфери міститься народнопоетичний протоконцепт багатство, родовий концепт pieniądze / гроші, дотичні до них видовий концепт дрібні платіжні засоби та історичні концепти золото, срібло, метал. Основний простір концептосфери грошових відносин займає антропна царина (концептуалізація рис національного характеру, позанаціональних антропних типів, зовнішнього вигляду людини та її біологічних характеристик, найнеобхіднішого тілесно-матеріального (їжі, одягу, житла, роботи) та духовного (вірувань)). На периферії концептосфери грошових відносин є мовно-культурні концепти на позначення економічних явищ та космоцентричних характеристик буття. За допомогою лінгвосеміотичного методу пошуку мовного матеріалу «від форми до значення» описано особливий тип міжмовних фразеологізмів, які демонструють «позагрошову» семантику, але отримують таке формальне вираження, яке в одній мові пов’язується зі сферою грошових відносин, А в іншій спричиняє лакунарність.
Посилання
Гольтер, І. М. (2017). Міжмовні порівняння польської та української мов: лінгводидактичний аспект. Науковий вісник ДДПУ імені І. Франка. Серія «Філологічні науки. Мовознавство», № 7, 44–47.
Грінченко, Б. (Ред.). (1958). Словарь української мови (Т. 1). Київ: Вид-во Академії наук Української РСР.
Грінченко, Б. (Ред.). (1958). Словарь української мови (Т. 2). Київ: Вид-во Академії наук Української РСР.
Єрмоленко, С. Я., Бибик, С. П., & Тодор, О. Г. (Ред.). (2001). Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. Київ: Либідь.
Кoноненко, І. (2012). Українська та польська мови: контрастивне дослідження. Варшава: Вид-во Варшавського ун-ту.
Крайчинська, Г. В. (2004). Функціонально-семантичний аналіз польських фразеологізмів з компонентами – назвами грошових одиниць [Автореф. дис. канд. філол. наук, Інститут української мови НАНУ].
Мирошніченко, І. М. (2018). Паремійна концептуалізація дружини (на матеріалі польської та української мов). Слов’янські мови. 1 (13), 193–202.
Охріменко, Т. В. (2019). Лінгвоконцептуальний статус знаків матеріальної культури слов’янства. STUDIA LINGUISTICA, Vol. 15, 116-129.
Пясецька, А., & Блюменталь, І. (2015). Польсько-український фразеологічний словник (структура, зміст, перспективи). Система і структура східнослов’янських мов (с. 237–250). Київ: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова.
Русанівський, В. М. (Ред.). (2012). Словник української мови: Відставання – Гуральня (Т. 3). Київ: Український мовно-інформаційний фонд.
Русанівський, В. М., Тараненко, О. О., & Зяблюк, М. П. (Ред.). (2004). Українська мова. Енциклопедія. Київ: Українська енциклопедія.
Тимошук, Р.П., Вільчинська, Х.П., & Широков, В. А. (2014). Принципи укладання українсько-польського електронного фразеологічного словника. Прикладна лінгвістика та лінгвістичні технології, 211–219.
Унук, З. І. (2000). Словацька й українська фразеологія з компонентами-назвами метрологічних і грошових одиниць. [Автореф. дис. канд. філол. наук]. Львів.
Dobrovol’skij, D., & Piirainen, E. (2005). Cognitive theory of metaphor and idiom analysis. Jezikoslovlje, 6 (1), 7–35.
Tymoshuk R., & Sosnowski W. (2017). About the Work on „The Dictionary of Active Polish and Ukrainian Phraseology”. Conference: Svět v obrazech a ve frazeologii (pp. 269–276). Warszawa: Instytut Slawistyki Polskiej Akademii Nauk.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
