Постіронічна саморефлексія персонажів через принципи Нової Щирості: аналіз роману Донала Раяна «Серце на шарнірі»
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2024.309608Ключові слова:
метамодернізм, постмодернізм, постмодерністська іронія, постіронія, Нова Щирість, стилістичний аналізАнотація
Статтю присвячено дослідженню характерних рис ідейно-мистецької течії метамодернізму в стилістичній площині художньої літератури. Однією із
характерних ознак сучасного стану літератури є постіронія, яка має всеосяжний характер. З огляду на здатність постіронії проникати в усі сфери метамодерного суспільства та літературу зокрема, її доцільно розглядати як транскультурне поняття. У контексті нашого дослідження зʼясовано онтологію поняття “постіронія” та її безпосередній вплив на метамодерністську літературу. Інший мистецький напрям, що перебуває у фокусі наукової розвідки, Нова Щирість як одна з визначальних рис переходу від постмодернізму до метамодернізму. У статті виокремлено низку
принципів Нової Щирості, які визначають її зв’язок з іронією, стверджуючи появу метамодерністської постіронії. У центрі дослідження – стилістична реалізація постіронічної саморефлексії через окреслені принципи Нової Щирості. У практичній частині дослідження окреслено стилістичні особливості постіронічного зображення персонажів через принципи Нової Щирості в романі сучасного ірландського письменника Донала Райана “Серце на шарнірі”. Стилістичний аналіз постіронічної саморефлексії персонажів у метамодерністському наративі автора на принципах Нової Щирості з урахуванням стилістичних засобів виразності різних мовних рівнів (лексичного та синтаксичного) засвідчує їхній беззаперечний вплив на розуміння читачами постіронічної та щирої авторської оповіді, демонструючи відмову автора від використання іронії в зображенні вигаданої реальності та формуючи серйозне ставлення з боку читача.
Посилання
Azadanipour, M., Maleki, N. & Haj’jari, M-J. (2021). The Paradoxical Nature of the Real
as the Infinite Real in Metamodernism, Conference: 1st National Conference on Recent
Developments in English Language Teaching, Literature and Translation, At: Shiraz, 12 p.
Bolaño Quintero, J. (2021). Reconstructing Realism in Post–Postmodern Narrative: Dave
Eggers’s, in Complutense Journal of English Studies, 29, 115–126
Colton, A. (2020). Writing About Writer’s Block: Metafiction, the New Sincerity, and
Neoliberalism in David Foster Wallace’s Westward the Course of Empire Takes Its Way
and Sheila Heti’s How Should a Person Be? College Literature, Volume 47, Number 3,
(Article) Published by Johns Hopkins University Press, 468–497
Eggers, D. (2001). Mistakes We Knew We Were Making: Notes, Corrections, Clarifications,
Apologies, Vintage Books USA, 48 p.
Freinacht, H. (2017). The Listening Society: A Metamodern Guide to Politics, Book One
(Metamodern Guides 1), Metamoderna ApS, 475 p.
Hedinger, J. M. (2014). POST-IRONY. On art after irony.
https://www.academia.edu/10326743/POST_IRONY_On_art_after_irony
Hutcheon, L. (2002). The Politics of Postmodernism, Routledge, London, 232 p.
James, D. & Seshagiri, U. (2014). Metamodernism: Narratives of Continuity and Revolution,
Modern Language Association, 87–100.
Kadagishvili, D. (2013). Metamodernism as we Perceive it (QUICK REVIEW), European
Scientific Journal, December 2013 /SPECIAL/ edition vol.2
Kiełkiewicz, K. (2013). The Postmodern Terms – Postmodernity and Postmodernism,
Journal of Humanistics & Social Sciences, 2 (1), 49–60.
Konstantinou, L. (2012). No bull: David Foster Wallace and Postironic Belief. The Legacy
of David Foster Wallace. Iowa: Iowa University Press.
Konstantinou, L. (2016). Cool Characters: Irony and American Fiction. Massachusetts:
Harvard University Press.
Leal, C. M. (2017). The Progression of Postmodern Irony: Jennifer Egan, David Foster
Wallace and the Rise of Post-Postmodern Authenticity Harvard University. Digital
Access to Scholarship at Harvard.
https://dash.harvard.edu/bitstream/handle/1/37736743/LEAL-DOCUMENT-2017.
pdf?sequence=1&isAllowed=y
Linstead, S. & Collinson, D. (2005). Irony in a Post-ironic World. Irony and Organizations:
Epistemological Claims and Supporting Field Stories, Abstrak Forlag-Liber-Copenhagen
Business School Press, 381–393.
McLaughlin, R. (2013). After the Revolution: US Postmodernism in the Twenty-First
Century, Ohio State University Press. Narrative, 21(3), 284–295.
Ryan, D. (2012). The Spinning Heart, Transworld Ireland, 160 p.
Toth, J. (2017). Metamodernism Historicity, Affect, and Depth after Postmodernism (eds.
Robin van den Akker, Alison Gibbons, and Timotheus Vermeulen), 14 p.
https://www.academia.edu/37764711/Toni_Morrison_s_Beloved_and_the_Rise_of_
Historioplastic_Metafiction
van den Akker, R. & Vermeulen, T. (2017). Periodising the 2000s, or, the Emergence of
Metamodernism. In Metamodernism: Historicity, Affect, and Depth after Postmodernism,
edited by Robin van den Akker, Alison Gibbons, and Timotheus Vermeulen, 1–19 pp.
London: Rowman & Littlefield.
https://ebookcentral.proquest.com/lib/kutu/detail.action?docID=5144888.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
