Структурно-семантичні особливості турецьких лінгвокультурем (на матеріалі мультсеріалу “Насреддін Ходжа – мандрівник у часі”)
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2024.309635Ключові слова:
турецькомовний мультиплікаційний дискурс, лінгвокультурологічний аналіз, лінгвокультурологія, лінгвокультуремаАнотація
Статтю присвячено комплексному дослідженню лінгвокультурних і прагматичних особливостей турецькомовного мультиплікаційного дискурсу з метою розкриття взаємозв’язку між мовленнєвими засобами, культурними контекстами і сприйняттям інформації респондентами. У роботі запропоновано врахувати різноманітні контекстуальні й культурні аспекти, що впливають на способи використання мови в мультиплікаційному контенті, зосереджуючись на взаємозв’язку між лінгвістичними особливостями турецької мови і культурними нюансами, що впливають на його розуміння і сприйняття. Врахування цих чинників може виявитися корисним для глибшого розуміння та аналізу мультиплікаційного дискурсу
турецькомовного середовища, що зі свого боку сприятиме розвиткові культурно-лінгвістичного дослідження. У статті здійснено аналіз турецьких лінгвокультурем мультиплікаційного твору на прикладі мультсеріалу «Насреддін Ходжа – мандрівник у часі». Досліджено семантичні та структурні особливості лінгвокультурем, мовні й культурні аспекти, які впливають на сприйняття та інтерпретацію твору. Акцентовано на особливостях використання мовних засобів, символів і міфів для відображення національної ідентичності та культурного контексту. Мультиплікаційний дискурс
визначено як комплексне комунікативне явище кінодискурсу. Уперше в українській тюркології досліджено використання мовленнєвих засобів і комунікативних стратегій у турецькомовному мультиплікаційному дискурсі та вплив культурних чинників на сприйняття інформації. Застосовано лінгвокультурний підхід до аналізу турецькомовного мультфільму. Створено методику лінгвокультурного аналізу мультфільму, що включає аналіз лінгвокультурем та їхню класифікацію. Результати дослідження корисні для докладного вивчення турецької мови в контексті анімацій.
Посилання
Базилянська, І. (пер.). (2006). Повість про Ходжу Насреддіна. ВД Школа.
Гамада, Р. (пер. і ред.). (2008). Анекдоти про Муллу Насреддіна. “Богдан”.
Єрмоленко, С. (2009). Мовно-естетичні знаки української культури. Інститут
української мови НАН України.
Жайворонок, В. (2010). Українська етнолінгвістика: нариси. Довіра.
Загнітко, А., Богданова, І. (2017). Лінгвокультурологія. Навчальний посібник для
студентів вищих навчальних закладів. Донецький національний університет імені
В. Стуса.
Каціон, І. (2018). Семантичні особливості вербалізації концептів життя і смерть
у турецькій мовній картині світу. [Дисертація канд. філол. наук. Київський
національний лінгвістичний університет].
https://scholar.google.com/citations?user=pQrTIvYAAAAJ&hl=uk
Каша, К. (2010). Тюркська міфологічна лексика як фрагмент мовної картини світу.
Софія.
Киричук-Хассан Саїд Хассан, У., Покровська, І. (2023). Турецько-український
аудіовізуальний переклад: навчальний посібник. “Центр навчальної літератури”.
Мацько, Л. (2011). Лінгвокультурологічний аналіз художнього тексту. Культура
слова. 75, 56–66.
Мацько, Л. (2009). Українська мова в освітньому просторі: навчальний посібник для
студентів-філологів освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр”. Видавництво
національного педагогічного університету імені М. Драгоманова.
Медвідь, Н. (2009). Лінгвокультуреми в українській соціально-психологічній
прозі першої половини 20 ст. [Автореф. дис. канд. філос. наук, Національний
педагогічний університет імені М. П. Драгоманова] http://enpuir.npu.edu.ua/
handle/123456789/101
Мініахметова, Є. (2011). Ідеографічний аналіз фразеологічних одиниць із значенням
“релевантність/нерелевантність висловлювання” у сучасній турецькій мові. Мова
і культура. 14, 174–181.
Пишньоха, О., Покровська, І., (2018). Дослідження взаємозв’язку мови та культури
у працях українських тюркологів і турецьких лінгвістів. Науковий вісник
Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія, 33.
Покровська, І. (2016). Діалектика релігійного і світського в турецькому мовно-
культурному просторі. Центр учбової літератури.
Полозок, Д. (2022). Лінгвокультурологічний аналіз художнього тексту (на матеріалі
роману Туна Кіремітчі “Молитви лишаються незмінними” [Кваліфікаційна
робота магістра, Київський національний лінгвістичний університет].
http://rep.knlu.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/787878787/2723/%d0%9f%d0%be%d0%
bb%d0%be%d0%b7%d0%be%d0%ba%20%d0%94_.pdf?isAllowed=y&sequence=1
Селіванова, О. (2004). Нариси з української фразеології (психокогнітивний та
етнокультурний аспекти). Брама.
Тімкова, Т. (2014). Макроконцепт атмосферні явища у турецькій мовній картині
світу [Автореф. дис. канд. філос. наук, Київський національний лінгвістичний
університет].
Тищенко, К. (2014). Вербалізація концепту батьківщина /vatan в турецькій мові.
Мовні і концептуальні картини світу. 50, 451–456.
Шаглі, Г. (2008). Мова у ролі індикатора культурної орієнтації етносу (на прикладі
турецької мови). Сходознавство, 44, 145–158.
URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20778
ЗДО “Центр Пагінець” Використання мультфільмів як засобу розвитку мовлення у
дітей дошкільного віку. Взято 10.05.2024 https://paginec.rv.ua/3564/
Akarsu, B. (1998). Dil-Kültür Bağlantısı, İnkılapYayınevi, 88– 89.
Doğan, M. (2003). Dil, Kültür, Yabancilaşma.
Gökalp, Z. (1975). Türkçülüğün Esasları Sebil Matbaacılık, 27.
Güvenç, B. (1994). İnsan ve Kültür (6. baskı) Remzi Kitabevi, 96.
Полозок Д. С. Структурно-семантичні особливості турецьких лінгвокультурем
(на матеріалі мультсеріалу “Насреддін Ходжа – мандрівник у часі”)
Güvenç, B. (2002). Kültürün ABC’si (2. baskı), Yapı Kredi Yayınları.
Günay, D. (2004). Dil ve İletişim. Multilingual, 7.
Kafesoğlu, İ. (1998). Türk Milli Kültürü, Ötüken Yayınları, 16.
Kaplan, M. (2010). Kültür ve Dil (26. baskı), DergahYayınları.
Özkan, M. (2008). İnsan İletişim ve Dil 3F Yayınevi.
Ünalan, Ş. (2005). Dil ve Kültür. Nobel Yayın Dağıtım.
Turan, O. (1980). Tarihi Akış İçinde Din ve Medeniyet, Nakışlar Yayınevi.
Demircan, D. (2019). TRT Çocuk’tan miniklere “Nasreddin Hoca”lı bayram hediyesi
https://www.aa.com.tr/tr/turkiye/trt-cocuktan-miniklere-nasreddin-hocali-bayramhediyesi-/
#
TRT Çocuk (2024) Nasreddin Hoca Zaman Yolcusu. YouTube
https://www.youtube.com/watch?v=MnAOABvhPAA&list=PLA5dyskGy4csel8R1S
DpGvE3C1hqEgfxA&index=1
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
