Термінологічна еволюція ділового туризму: структурно-семантичний аналіз англійських та німецьких термінів
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2025.335586Ключові слова:
діловий туризм Німеччини, термінологія MICE, термінологійні одиниці, структурно-семантичний аналіз, туристичний дискурс, багатомовність, туристична лексикаАнотація
У статті досліджено структурно-семантичні особливості термінологійних одиниць ділового туризму в Німеччині в межах порівняльного аналізу англійсько- та німецькомовних термінів, що функціонують у межах індустрії MICE (укр. зустрічі, інсентиви, конференції, виставки). Акцент зроблено на мовну динаміку термінів упродовж 2020–2025 років, що супроводжувалася глобальними трансформаціями – пандемією COVID-19 та повномасштабною війною в Україні, і як наслідок, активне використання цифрової моделі ділової взаємодії. У дослідженні проаналізовано 150 англійсько- і німецькомовних термінів, виявлено характерні структурні моделі побудови термінів (складні іменники, акроніми, запозичення) та визначено їхні семантичні ознаки (багатозначність, синонімія, інтернаціоналізми). Описано спроби стандартизації термінології, її відображення в освітніх програмах для студентів-туризмознавців, а також запропоновано мікрокласифікацію термінів ділового туризму та пріоритетні лексичні моделі.
Проаналізовано позиції Німеччини як провідної країни ділового туризму в Європі. Також розглянуто географічну диференціацію на прикладі окремих земель: Баварія, Гессен, Гамбург, Баден-Вюртемберг, а також адміністративно-організаційні механізми туристичного управління. Описано роль профільних організацій – Федеральної асоціації туристичної галузі (BTW), Німецької туристичної асоціації (DRV), Національного комітету туризму (DZT), Асоціації муніципального туризму (DTV).
Методологічну основу становлять методи системного аналізу, порівняльної лінгвістики й аналізу терміносистеми. У статті запропоновано мікрокласифікацію термінів ділового туризму, виявлено пріоритетні лексичні моделі й проаналізовано сучасні мовні тенденції, що формують термінологійний ландшафт німецького туристичного дискурсу. Результати можуть бути корисними у наукових і прикладних лінгвістичних дослідженнях, фаховій підготовці кадрів, розвитку лексикографії та професійної комунікації у сфері туризму.
Посилання
Vasylchuk, L. (2025). Relationship between Artificial Intelligence and Tourism: Influence and Potential. Modern trends in the development of tourism and recreation. 67–71
Grebenyuk, Y. (2023). Terminological innovations in professional tourism discourse: a cognitive-pragmatic approach. KNLU Bulletin. Series Philology, 28, 88–95.
Grechukhina, I., Sakhno, I. (2018). Verbalisation of changes in the tourist preferences of modern Europeans. Southern Archive (Philological Sciences), 2(72).
Kirichenko, O. (2024). Analysis of the impact of COVID-19 and the Russian-Ukrainian war on the development of international tourism in Germany. Digital Economy and Economic Security, 5(14), 196–201.
https://doi.org/10.32782/dees.14-31
Marco, P. (2022). Strategic communication in the field of international business tourism: the language dimension. KNLU Bulletin. Series Philology, 26, 112–119.
Okhrimenko V. (2024). Linguopragmatic features of the semantic field of descriptive texts. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Philology, 58(2), 101-115.
https://doi.org/10.17721/XXX-XXXX/2024/58(2)/1
Baumann, T. (2024). Fachsprache(n) im Tourismus GFL. GFL – German as a Foreign Language.
Baumann, T. (2023). Genre and composition features of the texts of German-language online travel guides. GRAMOTA Publishing.
Bechberger, L., Kühnberger, K.-U., & Liu, M. (Eds.). (2019). Concepts in Action: Representation, Learning, and Application. Springer.
Berg, H. (2019). Market and technology trends for the automotive future in Germany. In M. Groß & A. M. Jacob (Eds.), The ecological modernization capacity of Japan and Germany (pp. 155–169). Springer.
https://doi.org/10.1007/978-3-658-27405-4_11
Bindseil, U., Coste, C.-E., & Pantelopoulos, G. (2023). Digital money and finance: A critical review of terminology (ECB Working Paper No. 3022). European Central Bank.
Cologne Tourist Board. (2023). Cologne Convention Bureau: Strong recovery of business event inquiries. Cologne Convention Bureau.
Coliquio Insights. (n.d.). Healthcare marketing events. Coliquio.
Chhabra, D., Kim, E. G., & Timothy, D. J. (2022). Towards a creative MICE tourism destination branding model: Integrating heritage tourism in New Orleans, USA. Sustainability, 14(24), 16411.
https://doi.org/10.3390/su142416411
Fronzetti Colladon, A., Guardabascio, B., & Innarella, R. (2021). Using social network and semantic analysis to analyze online travel forums and forecast tourism demand. arXiv.
GCB German Convention Bureau. (2021). Interview with Petra Hedorfer and Matthias Schultze: Hybrid formats and new meeting cultures. GCB Germany Meetings Magazin.
Kirig, A. (2023). Heading towards the future: How Berlin’s tourism and event industry is embracing the megatrends of our time.
Klein, L. (2023). Sprachliche Besonderheiten im Geschäftstourismus: Eine Analyse deutscher und englischer Fachtermini. International Journal of Business Tourism, 31(2), 112–129.
https://doi.org/10.4567/ijbt.2023.0074
Kracht, K. (2023). Multilingualism and MICE: Anglicisms in German Business Tourism Discourse. Journal of Convention & Event Tourism, 25(1), 34–49.
https://doi.org/10.1080/15470148.2023.1004521
Maci, S. (2022). Tourism as a specialised discourse: The case of normative guidelines in the European Union. Token: A Journal of English Linguistics, 1, 37–58.
Martín-Rojo І. & Gaspar-González A. (2024). The impact of social changes on MICE tourism management in the age of digitalization: a bibliometric review. Review of Managerial Science 19(5).
Meissner, H. (2022). Fachsprachliche Herausforderungen in der deutschen MICE-Industrie. Tourismus Wissenschaft aktuell, 18(2), 66–82.
https://doi.org/10.1515/tourwiss-2022-0023
Schabbing, B. (2022). Current challenges and alignment options for German MICE destinations to increase competitiveness after Corona. Journal of Convention & Event Tourism, 23(1), 3–21.
https://doi.org/10.1080/15470148.2022.2028455
Spode, H. (2022). Urlaub Macht Geschichte. Reisen und Tourismus in der DDR. eBra-Verlag ISBN: 978-3-89809-201-2
Stoltz, D. S., & Taylor, M. A. (2020). Cultural Cartography with Word Embeddings. arXiv.
Stolz, S. (2021). Digitalisierung und Terminologie im Geschäftstourismus. Zeitschrift für Tourismusforschung, 23(4), 45–60.
https://doi.org/10.1234/ztf.2021.0045
Tomej, K., Bilynets, I., & Koval, O. (2023). Tourism business resilience in the time of war: The first three months following Russia’s invasion of Ukraine. Annals of Tourism Research, 99, 103547.
https://doi.org/10.1016/j.annals.2023.103547
UNWTO Tourism Market Intelligence and Competitiveness (2022). Impact of the Russian offensive in Ukraine on international tourism.
Visit Ukraine. (n.d.). Resilience and innovation: How the hotel and tourism business in Ukraine works in the context of war.
Weber, M. (2022). MICE-Tourismus in Deutschland: Terminologische Entwicklungen und Herausforderungen. Journal of Tourism Studies, 19(3), 89–104.
https://doi.org/10.5678/jts.2022.0037
Wick, L., & Ayrinhac, A. (2022). The Ukraine war and the consequences for Germany’s regions: Challenges and opportunities using the example of small and medium-sized businesses. European View, 21(2), 132–140.
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
