РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ОРІЄНТАЦІЙНОЇ РЕФЕРЕНЦІЇ ДО ТЕПЕРІШНЬОГО ЧАСУ В УКРАЇНСЬКІЙ, РОСІЙСЬКІЙ ТА АНГЛІЙСЬКІЙ МОВАХ: ЗІСТАВНИЙ ПОЛІПАРАДИГМАЛЬНИЙ АНАЛІЗ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2016.113735Ключові слова:
референція, номінація, поліпарадигмальний підхід, функціональна семантика, зіставне мовознавствоАнотація
У статті розглянуто аломорфні й ізоморфні ознаки репрезентацій орієнтаційної референції, які співвідносні з теперішнім часом, у свідомості та мові українців, росіян
і британців. Проведений зіставний поліпарадигмальний аналіз дозволив дослідити особливості зазначених мовних одиниць, їхніх відповідників-концептів та показати
специфіку асоціювання репрезентацій орієнтаційної референції до теперішнього часу.
За типологічними критеріями порівнювані системи репрезентацій орієнтаційної референції класифіковані на: 1) системи з добре розвиненими відношеннями частиномовної омонімії, полісемії, поліфункціональності як наслідок порівняно незначного ступеня розвитку
флективності і суфіксального словотворення (англійська мова); 2) системи з помірно розвиненими відношеннями частиномовної омонімії, полісемії, поліфункціональності
(українська та російська мови).
The article deals with allomorphic ans isomorphic features of the system of representations of оrientational reference in Ukrainian, Russian and English.
Contrastive multy-paradigmal approach introduced in this research allowed to additionally employing inclusion notional and associative analysis, which highlighted the way native speakers of the contrasted languages conceptualize representations of оrientational reference to the present
in their typical and specific features. Ассording to the typological criteria, the contrasted systems of orientational reference representation are subdivided into: 1) systems with well developed parts-of-speech homonymy relations, polysemy, polyfunctionalism as a result of an insufficient
degree of flexion and suffixation development in word formation (the English language); 2) systems with moderately developed parts-of-speech homonymy relations, polysemy, polyfunctionalism (Ukrainian and Russian).
Посилання
Бондарко А.В. Основы функциональной грамматики / А.В. Бондарко. – СПб. : СПбГУ, 2001. – 260 с.
Єрмоленко С.С. Cеміотична структура темпорального дейксису і комунікативно-функціональний контекст / С.С Єрмоленко // Мовознавство. – 2010. – № 2–3. – С. 156–167.
Капитонова Ю.В., Летичевский А.А. Парадигмы и идеи академика В.М. Глушкова / Ю.В. Капитонова, А.А. Летичевский – К. : Наукова думка, 2003. – 453 с.
Кубрякова Е.С. Эволюция лингвистических идей во второй половине ХХ в. (опыт парадигмального анализа) / Е.С. Кубрякова // Язык и наука конца ХХ в. : Сб. науч. ст. – М., 1995. – С. 144–238.
Потебня А.А. Полн. собр. соч. Мысль и язык / А.А. Потебня. – М. : Лабиринт, 1999. – 300 с.
Толочко О.Я. Експресивна функція інверсії обставин місця та часу в англійській художній прозі як проблема перекладу / О.Я. Толочко // Вісник КНЛУ. Серія “Філологія”. – 2006. – Т. 9. – № 1. – С. 64–70.
Человеческий фактор в языке : коммуникация, модальность, дейксис / РАН Ин-т языкознания; Н.Д. Арутюнова, Т.В. Булыгина, А.А. Кибрик и др. – М. : Наука, 1992. – 281 с.
Bhattacharya T. Person, Spatial and Temporal deixis. Gestural vs. Symbolic deixis / T. Bhattacharya [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.eprint.uq. edu.au/archive/00000449
Thomson A.J. A Practical English Grammar : textbook / A.J. Thomson, A.V. Martinet. – Oxford : Oxford Univ. Press, 1997. – 383 р.
Андреева В. Энциклопедия символов, знаков, эмблем / В. Андреева. – М. : Эксмо; СПб. : Мидгард, 2005. – 608 с.
Лингвистический энциклопедический словарь / АН СРСР, Ин-т языкознания; гл. ред. В.Н. Ярцева. – М. : Сов. энциклопедия, 1990. – 685 с.
Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика : Термінологічна енциклопедія / О.О. Селіванова. – Полтава : Довкілля, 2006. – 716 с.
Словарь современного русского литературного языка : в 17-ти т. / Гл. ред. Л.С. Бархударов, В.В. Виноградов. – М. – Л. : АН СССР, 1950–1967. – Т. 1. – 768 стб.; Т. 2. – 1394 стб.; Т. 3. – 1339 стб.; – Т. 4. – 1364 стб.; Т. 5. – 1918 стб.; Т. 6. – 1459 стб.; Т. 7. – 1468 стб.; Т. 8. – 1840 стб.; Т. 9. – 1482 стб.; Т. 10. – 1774 стб.; Т. 11. – 1847 стб.; Т. 12. – 1676 стб.; Т. 13 – 1516 стб.; Т. 14. – 1390 стб.; Т. 15. – 1286 стб.; Т. 16. – 1610 стб.; Т. 17. – 2126 стб.
Словник української мови: в 11-ти т. / АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні ; ред. І.К. Білодід. – К. : Наукова думка, 1970–1981. – Т. 1 – 799 с.; Т. 2. – 550 с.; Т. 3. – 744 с.; Т. 4. – 840 с.; Т. 5. – 840 с.; Т. 6. – 832 с.; Т. 7. – 723 с.; Т. 8. – 927 с.; Т. 9. – 916 с.; Т. 10 – 658 с.; Т. 11. – 699 с.
Халипов В.Ф. Политологический словарь / В.Ф. Халипов. – М. : Политиздат, 1986. – 382 с.
Carter R. Cambridge Grammar of English. A Comprehensive Guide. Spoken and Written English. Grammar and usage / R. Carter, M. McCarthy. – the 3rd printing. – Cambridge : Cambridge University Press, 2007. – 973 p.
Longman Dictionary of Сontemporary English. The living dictionary. – [New edition (CD-ROM)]. – Harlow, Edinbourg Gate : Pearson Education Ltd., 2003. – 1950 p.
Longman Dictionary of English Language and Culture. – Harlow, Edinbourg Gate : Pearson Education Ltd., Longman : Person Education Ltd., 2005. – 1620 p.
Oxford English Dictionary / Being a corrected re-issue with an introduction, supplement and bibliography of a new English dictionary on historical principles / Ed. by : J. A. H. Murray : Vol. 1–12. –
Oxford : the Clarendon Press, 1970. – Vol. 1. – 1240 р.; Vol. 2. – 1308 p.; Vol. 3. – 740, 488 p.; Vol. 4. – 628, 532 p.; Vol. 5. – /2/, 516, 758 p.; Vol. 6. – /2/, 528, 820 p.; Vol. 7. – /2/, 277, 1216 p.; Vol. 8. – /2/, 1217, 1676, 936 p.; Vol. 9. – /2/, 586 p.; Vol. 10. – /2/, 587, 1211, 396 p.; Vol. 11. – /2/, 404,
, 493 p.; Vol. 12. – 1970 p.; Supplement, 1975. – VIII, 542, 325 p.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
