VÁCLAV VONDRÁK – ČESKÝ INTELIGENT ROZENÝ NA VOLYNI
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2016.113746Ключові слова:
Czech Kyiv intelligence, countrymen, the cultural life of the Czech minority, the creation of a separate Czech units, the Sokol movementАнотація
The publication is dedicated to the little-known for ukrainians personality, representative of Czech intellectuals in Kyiv, representative of the “Sokol” movement in Russian Empire, the publisher and editor of the Czech expatriate press and the author of books and articles on patriotic themes: born in Volyn', doctor of law and politician Vaclav Vondrák. It was Czech, who
organized the compatriots of the area and who wasn't afraid to sharply criticize the activity of T. G. Masaryk.
Посилання
Попов А. Чехо-словацкий вопрос и царская дирломатия в 1914–1917 / А. Попов // Красный архив. Исторический журнал. – Т. 2 (33). – М. – Л. : Госиздат, 1929. – Ń. 3–33.
Beneš Ed. Světová válka a naše revoluce : vzpomínky a úvahy z bojů za svobodu národa. 3. díl, Dokumenty / Eduard Beneš. – 3. vyd., nezměn. 2. vyd. – Praha : Orbis : Čin, 1931. – 20, 685 s.
Čechoslovan : časopis Čechů v Ruské říši. – Roč. 2 (1912). – K. : V. Švihovský, 1912. – S. 3–4.
Dopis Švihovského Grundovi z 26. 2. 1955 / Knihovna Náprstkova muzea, archiv SSSR. – 1/7-3.
Dopis V. Vondráka NRČ z 21. 1. 1908 / Národní archiv Praha. Národní rada česká, k. 324/3.
Dopis V. Vondrákovi NRČ z 23. 2. 1908 / Národní archiv Praha. Národní rada česká, k. 324/3.
Kovtun J. Masarykův triumf : příběh konce velké války / Jiří Kovtun; [doslov spolu s autorem napsal Jaroslav Opat]. – Vyd. 2., V Odeonu 1. – Praha : Odeon, 1991. – 537 s. – (Klub čtenářů; sv. 644).
Pipes R. Dějiny ruské revoluce / Richard Pipes ; [z anglického originálu ... přeložila Hana Gopaulová]. – Vyd. 1. – Praha : Argo, 1998. – 396 s.
Sborník sjezdu Svazu československých spolků na Rusi / Svaz československých spolků na Rusi, II. sjezd. k. 16, č. 12. – ČR : Vojenský ústřední archiv – Vojenský historický archiv. – S. 101–103.
Vaculík J. Dějiny volyňských Čechů / Jaroslav Vaculík. – Vyd. 1. – Praha: Sdružení Čechů z Volyně a jejich přátel, 1997.
Vaculík J. Vondrák kontra Masaryk /Jaroslav Vaculík // Sborník prací Pedagogické fakulty Masarykovy univerzity v Brně. Řada společenských věd. – Brno : Masarykova univerzita v Brně, 1996. Řada společenských věd. – S. 50–62.
Vaculík J. K biogafii JUDr. Václava Vondráka — vedoucího činitele ruských Čechů / Jaroslav Vaculík // Sborník prací přátel a spolupracovniků prof. PhDr. Miloše Trapla, CSc., k jeho 70. narozeninám – Brno – Olomouc : Andros Probabilis, 2005. – S. 361–372.
Vondrák V. Strašlivá zrada Masarykova. Memorandum zaslané Dr. V.Vondrákem předsedovi ministerské rady Antonínu Švehlovi v roce 1927. – Přístup ke článku: http://freeglobe.parlamentnilisty.cz/ShowArticleMobile.aspx?id=2269.
Vondrák V. Vondrák contra Masaryk / Předml. Vl. Pekelský. – Köln : Bohemia, 1958. – 38 s.
Vondrák V. Z doby bojů o samostatné čsl. vojsko na Rusi / Václav Vondrák; s předml. O. Husáka. – Praha : Památník odboje, 1925 (A. Strojil). – 31, 1 s.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
