РЕІДЕОЛОГІЗАЦІЯ ІДЕОЛОГІЧНО МАРКОВАНОЇ ЛЕКСИКИ В УКРАЇНСЬКОМОВНОМУ ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ ДИСКУРСІ ПЕРІОДУ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2016.113749Ключові слова:
реідеологізація, конотативна семантика, ідеологічно марковані номінативні одиниці, позитивна оцінка, негативна оцінкаАнотація
У статті описано один з актуальних процесів, що відбувається в сучасному українському лексиконі, – реідеологізацію ідеологічно маркованих апелятивів й онімів.
Доведено, що цей процес відображає здатність мови не тільки продукувати нове, але й відновлювати моменти, пов’язані з культурною пам’яттю семантики слова. На відміну від деідеологізації, у процесі реідеологізації номінативні одиниці не втрачають ідеологічних сем, а лише змінюють полюс оцінки (негативний – позитивний).
This article describes one of the recent processes in modern Ukrainian lexicon – reideologization. It is proved that this process actively takes place in the connotative semantics
of ideologically marked appelatives and homonyms and demonstrates the ability of language to produce not only new, but also restore points related to cultural memory of the word semantics. Unlike deideologization, in the process of reideologization the nominative units do not lose the ideological sense, but only change the pole of evaluation (negative – positive).
Посилання
Ажнюк Б.М. Мовна єдність нації: діаспора й Україна : [монографія] / Б. М. Ажнюк. – К. : Рідна мова, 1999. – 450 с.
Білодід І.К. Мова і ідеологічна боротьба / І.К. Білодід. – К. : Наук. думка, 1974. – 84 с.
Вейнрайх У. Одноязычие и многоязычие // Новое в лингвистике / Отв. ред. Ю.В.Розенцвейг. – М. : Прогресс, 1972. – Вып. 6. – С. 25–60.
Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть / М. Грушевський // Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. – К. : Т-во “Знання України”, 1991. – С. 109–120.
Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию / Вильгельм фон Гумбольдт. – М. : Наука, 1984. – 396 с.
Єрмоленко С.Я. Мова в культурі народу (План-проспект) / С.Я. Єрмоленко, Т.А. Харитонова, О.Б. Ткаченко, Г.М. Яворська, В.А. Ткаченко, А.М. Шамота // Мовознавство. – 1998. – № 4–5. – С. 3–17.
Кісь Р. Мова, думка і культурна реальність (від Олександра Потебні до гіпотези мовного
релятивізму) : [монографія] / Р. Кісь. – Львів : Літопис, 2002. – 304 с.
Клемперер В. LTI. Язык Третьего рейха: Записная книжка филолога / В. Клемперер. – М. : Прогресс-Традиция, 1998. – 381 с.
Клименко Н.Ф. Динамічні процеси в сучасному українському лексиконі : [монографія] / Н.Ф. Клименко, Є.А. Карпіловська, Л.П. Кисляк. – К. : Вид. Дім Дмитра Бураго, 2008. – 336 с.
Кононенко В.І. Рідне слово : [монографія] / В.І. Кононенко. – К. : Богдана, 2001. – 303 с.
Коць Т. Мовні смаки і сучасні тенденції у загальнолітературній нормі (на матеріалі газет 90-х років) / Т. Коць // Культура слова. – К. : Ін-т української мови, 1997. – Вип. 51. – С. 44–52.
Кочерган М.П. Мова як символ соціальної солідарності / М.П. Кочерган // Вісник Київського лінгвістичного університету. Сер. “Філологія”. – К. : КНЛУ, 2002. – Т. 5. – № 2. – С. 5–18.
Кочерган М.П. Національні семантичні асоціації та символи в контексті міжкультурної комунікації / М.П. Кочерган // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КДЛУ [ЛІНГВАПАКС-VІІІ]. – К. : КДЛУ, 2000. – Вип. 3а. – С. 39–42.
Кочерган М. Про час, про себе і людей : [спогади] / Михайло Кочерган. – К. : ВЦ “Академія”, 2012. – 224 с.
Масенко Л.Т. Мова і політика / Л.Т. Масенко. – К. : Соняшник, 1999. – 100 с.
Мінчак Г.Б. Лінгвонім українська мова як об’єкт оцінки в сучасному політичному дискурсі / Г.Б. Мінчак // Вісник Київського лінгвістичного університету. Сер. “Філологія”. – К. : КНЛУ, 2002. – Т. 5. – № 2. – С. 13–19.
Сербенська О.А. Актуальне інтерв’ю з мовознавцем: 140 запитань і відповідей / О.А. Сербенська, М.Й. Волощак. – К. : Просвіта, 2001. – 204 с.
Смаль-Стоцький Р. Українська мова в Совєтській Україні / Роман Смаль-Стоцький. – Нью-Йорк; Торонто; Сидней; Париж : Вид-во НТШ в ЗДА, 1969. – 318 с.
Сологуб Н. Народні перосмислення біблійних образів / Надія Сологуб // Мовознавство: Доповіді та повідомлення на IV Міжнародному конгресі україністів. – К. : Пульсари, 2002. – С. 176–180.
Швецова А. Культурні проекції національного характеру / Антоніна Швецова // Сучасність. – 2000. – № 7–8. – С. 123–134.
Шерех Ю. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900 – 1941): Стан і статус / Юрій Шерех // Шерех Ю. Поза книжками і з книжок. – К. : ЧАС, 1998. – С. 281–393.
Яворська Г.М. Мовне реформування як засіб “виправлення дійсності” / Г. М. Яворська // Мова тоталітарного суспільства / Відп. редактор Г.М. Яворська. – К. : Ін-т мовознавства імені О.О. Потебні, 1995.– С. 15–24. 23. Яковлева Е.С. О понятии “культурная память” в применении к семантике слова / Е.С. Яковлева // Вопросы языкознания. – 1998. – № 3. – С. 43–73.
Buzássyová K., Martincová O. Neuzualni slovotvorba v zapadoslovanskych jazycich // Słowotwórstwo / Nominacja / Red. nauk. I. Ohnheiser. – Innsbruck, Opole : Uniwers. Innsbruck, Uniw. Opolski, 2003. – S. 262–275.
Бутенко Н.П. Словник асоціативних означень іменників в українській мові / Н.П. Бутенко. – Львів : Вища школа. Вид-во при Львів. ун-ті, 1989. – 328 с.
ВТССУМ : Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К., Ірпінь : Перун, 2007. – 1727 с.
СлУМ: Словарь української мови: У 4-х томах / Упор. Б. Грінченко. – Репр. вид. – К. : Довіра, 1997.
СУМ : Словник української мови : В 11 т. – К. : Наук. думка, 1970. – Т. І. – 799 с.; 1971. – Т. ІІ. – 550 с.; 1972. – Т. ІІІ. – 744 с.; 1973. – Т. ІV. – 840 с.; 1974. – Т. V. – 840 с.; 1975. – Т. VІ. – 832 с.; 1976. – Т. VІІ. – 723 с.; 1977. – Т. VІІІ. – 927 с.; 1978. – Т. ІХ. – 916 с.; 1979. – Т. Х. –
с.; 1980. – Т. ХІ. – 699 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
