ОСОБЛИВОСТІ ВЕРБАЛІЗАЦІЇ МАРГІНАЛЬНОСТІ У ФРАНЦУЗЬКИХ РОМАНАХ ХХ СТОЛІТТЯ

Автор(и)

  • Бритвін Д.В.

DOI:

https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2017.120655

Ключові слова:

маргінальність, маргінал, маргінальне середовище, маргінальний стан, художній текст, семантичний простір маргінальності, семантика інакшості, ідіостильові маркери

Анотація

У статті зроблено спробу виявити вербальні репрезентанти маргінальності
у французьких романах ХХ століття, довести художню продуктивність лінгвопоетичних
засобів та прийомів у зображенні маргінальності, а також визначити особливості
використання їх різними авторами. З’ясовано, що кожний автор для експлікації
маргінальності у своєму романі вдається до певної тематики та знаходить власні мовні
та стилістичні засоби для її реалізації.
Ключові слова: маргінальність, маргінал, маргінальне середовище, маргінальний
стан, художній текст, семантичний простір маргінальності, семантика інакшості, ідіостильові
маркери

Посилання

Барт Р. S/Z / Р. Барт [пер. с фр. 2-е изд., испр., под ред. Г. К. Косикова]. – М. : Эдиториа

УРСС, 2001. – 232 с.

Ковалева Т. В. История зарубежной литературы. Вторая половина ХIX – начало ХХ века /

Т.В. Ковалева // Французская литература конца ХІХ – начала ХХ века. – Минск : Завигар,

– С. 23–114.

Плюснин Ю. М. Проблемы социализации маргинальной личности / Ю. М. Плюснин //

Гуманитарные науки в Сибири. – Серия: Философия и социология. – Новосибирск, 1994. – № 1. – С. 49–55.

Толмачёв В. М. Зарубежная литература XX века / В. М. Толмачёв [Под ред. Л. Андреева]. –

Серия : Высшее профессиональное образование. – М. : Издательский центр “Академия”,

– 640 с.

Усманова А. Р. Маргинальность / А. Р. Усманова // Новейший философский словарь. –

Минск : Изд. В.М. Скакун, 1999. – С. 397–398.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-09-09

Номер

Том 20 № 1 (2017)

Розділ

Статті

Ліцензія

1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.

2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.

3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.

4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.

5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.

6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.

7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.

8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.

9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.

10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.

11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.

12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.