НЕОЗАПОЗИЧЕННЯ ЯК БАЗА СУЧАСНОГО СЛОВОТВОРЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2017.120834Ключові слова:
неозапозичення, дериваційний потенціал, словотвірна поведінка, словотвірне освоєння, дериват, твірна основа, похідне словоАнотація
У статті розглянуто специфіку словотвірного освоєння нових запозичених слів в українській мові. Основну увагу приділено мовним і позамовним чинникам, що зумовлюють дериваційний потенціал неозапозичень як твірних слів. З’ясовано, що невідмінювані неозапозичення, більшість із яких мають слабку дериваційну спроможність, у сучасній українській мові становлять семантично й структурно окреслену групу. Схарактеризовано дериваційну поведінку нових запозичень із граматичними ознаками родової належності, які слугують базовими твірними основами для творення дериватів різної частиномовної належності.
Посилання
Валюх З.О. Словотвірна парадигматика іменника в українській мові / Зоя Валюх. – К.; Полтава : АСМІ, 2005. – 345 с.
Валюх З.О. Типологія словотвірних парадигм іменника в українській мові: дис. ... доктора філол. наук: 10.02.01 / Ін-т укр. мови НАН України. – К., 2006. – 395 с.
Ґрещук В.В. Український відприкметниковий словотвір / В.В. Ґрещук – Івано-Франківськ : Плай, 1995. – 208 с.
Земская Е.А. Проблемы словообразования на современном этапе / Е.А. Земская, Е.С. Кубрякова // Вопросы языкознания. – 1978. – № 6. – С. 112–123.
Клименко Н.Ф. Динамічні процеси в сучасному українському лексиконі : монографія / Н.Ф.Клименко, Є.А. Карпіловська, Л.П. Кислюк. – К. : ВД Дмитра Бураго, 2008. – 336 с.
Стишов О.А. Українська лексика кінця ХХ століття (на матеріалі мови засобів інформації) / О.А. Стишов. – [2-ге видання] – К. : Пугач, 2005. – 388 с.
Фурса В.М. Семантико-граматичне та словотвірне освоєння невідмінюваних імен : монографія / В.М. Фурса. – К. : Інститут українській мови НАН України, 2005. – 252 с.
ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА
Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / [уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел]. – К. ; Ірпінь : Перун, 2005. – 1728 с.
Карпіловська Є.А. Кореневий гніздовий словник української мови / Євгенія Анатоліївна Карпіловська. – К. : Вид-во “Українська енциклопедія” імені М.П. Бажана, 2002. – 910 с.
Словник іншомовних слів / За ред. О.С. Мельничука. – 2-е видання, – К. : Головна редакція “Українська радянська енциклопедія”, 1985 – 776 с.
Словник іншомовних слів / Л.О. Пустовіт, О.І. Скопенко, Г.М. Сюта, Т.В. Цимбалюк / За ред. Л.О. Пустовіт. – К. : Довіра, 2000. – 1017 с.
Словотворчість незалежної України. 1991-2011 : Словник / Укладач А. Нелюба. – Х. : Харківське історико-філологічне товариство, 2012. – 608 с.
Українська мова : енциклопедія [ред. В.М. Русанівський, О.О. Тараненко, М.П. Зяблюк та ін.]. – 2-ге вид., випр. і доп. – К. : Українська енциклопедія, 2004. – 824 с.
Шевченко Л.І. Новий словник іншомовних слів : близько 40 000 сл. і словосполучень / Л.І. Шевченко, О.І. Ніка, О.І. Хом’як, А.А. Дем’янюк / За ред. Л.І. Шевченко. – К. : АРІЙ, 2008. – 672 с.
ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ
ВК – Вечірній Київ.
Д – День.
ІЗ – Іменем закону.
Закон і бізнес.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
