ФАКТОРЫ ВЛИЯНИЯ НА СМЫСЛОВЫЕ ОТНОШЕНИЯ В ПРЕДЛОЖЕНИЯХ РУССКОГО ЯЗЫКА

Автор(и)

  • Бак Хади Ататюркский университет, г. Эрзурум, Турция,

DOI:

https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2017.120840

Ключові слова:

структурно-семантичний напрямок, лексико-синтаксичні одиниці, семантичний синтаксис, пропозиція, предикат, денотат, актант, комунікативний фактор, структурно-семантичний аналіз, номінативні одиниці

Анотація

У статті розглянуто теоретичні засади співвідношення структури мовних одиниць та їхніх семантичних відношень у руслі структурно-семантичного напрямку сучасного російського мовознавства. Установлено, що лексика й синтаксис, які представляють різні рівні мовної системи, тісно пов’язані між собою: лексика визначає й семантику синтаксичних одиниць, і їхню структуру.  У побудові синтаксичних одиниць вибір лексики залежить від потреб мовця дати ту або іншу інформацію про дійсність. Лексика має безпосередній стосунок до формування синтаксичних значень. Комунікативный аспект зумовлює кількісний склад членів речення, смислове розмежування підмета й присудка, підсилює чи послаблює значення номінації. Емоційно-оцінні елементи корелюють зі стилістичним аспектом і впливають на структуру речення, об’єднуючи семантичні й граматичні фактори. Обґрунтовано поняття пропозиції як моделі описуваної реченням ситуації. Доведено, що структуру пропозиції формує предикат, він вказує на учасників ситуації (актантів), визначає їхню кількість і роль. Семантичну організацію речення та фактори, що впливають на її зміну, доцільно вивчати одночасно з погляду лексикології та семантичного синтаксису. Засадничим є положення про те, що пропозиція, як і слово, становить номінативну одиницю. Різниця полягає лише в зображенні корелятивної операції, яку виконує суб’єкт. Фактор перехідності синтаксичних явищ – це паралельні взаємодоповнювальні функції.

Посилання

Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. Логико-семантические проблемы / Н.Д. Арутюнова. – М. : Изд-во ЛКИ, 2007. – 383 с.

Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Ш. Балли ; пер. с фр.: Е.В. Вентцель, Т.В. Вентцель; ред., вступит. ст. и примеч. Р.А. Будагова. – М. : Изд-во иностр. лит., 1955. – 416 с.

Общее языкознание. Внутренняя структура языка / отв. ред. Б.А. Серебренников. – М. : Наука, 1972. – 564 с.

Современный русский язык / В.А. Белошапкова, В.Н. Белоусов, Е.А. Брызгунова, Е.А. Земская; под ред. Белошапковой В.А. – М. : Азбуковник, 1997. – 926 с.

Современный русский язык. Теория. Анализ языковых единиц : учебник для студ. высш. учеб. заведений : в 2 ч. / В.В. Бабайцева, Н.А. Николина, Л.Д.Чеснокова и др.; под ред. Е.И. Дибровой. – М. : Издательский центр “Академия”, 2008. – Ч. 2 : Морфология. Синтаксис. – 624 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-09-05

Номер

Том 20 № 2 (2017)

Розділ

Статті

Ліцензія

1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.

2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.

3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.

4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.

5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.

6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.

7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.

8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.

9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.

10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.

11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.

12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.