ФРАЗЕОЛОГІЗМИ ІЗ СОМАТИЧНИМ КОМПОНЕНТОМ У СУЧАСНИХ УГОРСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2017.120844Ключові слова:
фразеологізм, фразеологічні єдності, фразеологічні зрощення, фразеологічні сполучення, фразеологічні вирази, соматизм, сурядний тип будови, підрядний тип будовиАнотація
У статті проаналізовано відомі класифікації фразеологізмів у сучасних угорській та українській мовах, відзначено найбільш оптимальні принципи поділу фразеологічних одиниць. Основну увагу зосереджено на дослідженні семантики й структури фразеологізмів із соматичним компонентом. Визначено найуживаніші соматичні компоненти у фразеологічних системах зіставлюваних мов. З’ясовано, що в сучасних угорській та українській мовах такі фразеологізмів найчастіше мають форму підрядного словосполучення.
Розглянуто труднощі, які виникають в українськомовних студентів у зв’язку з вивченням угорських фразеологізмів. Запропоновано способи оптимізації викладання угорських фразеологізмів носіям української мови.
Посилання
Ботина Л.Г. Соматические фразеологические единицы в русских говорах / Л.Г. Ботина // Фразеология и контекст. – Самарканд, 1987. – C. 45–50.
Вайнтрауб P.M. О соматических фразеологизмах в русском языке. / P.M. Вайнтрауб // Лексические единицы русского языка и их изучение: Сб. ст. / Ташкент, гос. пед. институт. – Ташкент, 1980. – C. 81–95.
Вакк Ф. О соматической фразеологии в современном эстонском литературном языке : автореф. ... канд. филол. наук : 10.02.02 “Языки народов Российской Федерации” / Ф.О. Вакк. – Таллинн : Академия наук Эстонской ССР, 1964. – 23 с.
Виноградов В.В. Основные понятия русской фразеологии как лингвистической дисциплины // В кн.: Виноградов В.В. Избранные труды. Лексикология и лексикография. – М., 1977. –
С. 121–137.
Гвоздарев Ю.А. Рассказы о русской фразеологии / Юрий Анатольевич Гвоздарев. – М., 1988. – С. 4–17.
Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность / Юрий Николаевич Караулов. – М. : Издательство ЛКИ, 2007. – 264 с.
Красовська К.В. Зв’язок концептуальної та мовної картин світу з етнічною ментальністю / К.В. Красовська // Культура народов Причерноморья. – 2009. – № 154. – С. 120–123.
Панцьо С. Культурологічна вагомість соматичної лексики (на матеріалі лемківської пісні) Стефанія Панцьо, Людмила Вакарюк // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: філологія (мовознавство): збірник наукових праць / [гол. ред. Н.Л. Іваницька]. – Вип. 16. – Вінниця: ТОВ “Фірма “Планер”, 2012. – С. 155–162.
Шанский Н.М. Фразеология современного русского языка / Н.М. Шанский. – М. : Высшая школа, 1985. – С. 103–110.
Яніцька Н. Соматична лексика як об’єкт вивчення в іншомовній аудиторії / Наталія Яніцька // Теорія і практика викладання української мови як іноземної. – 2008. – Вип. 3. – С. 211–213.
Adamikné Jászó Anna. A Magyar nyelv könyve / Jászó Anna Adamikné. – Budapest, 1995. – О. 203–211.
Bárdosi Vilmos. Magyar szólások, közmondások adatbázisa / Vilmos Bárdosi. – Budapest : Tinta, 2012. – 76 о.
Földes Csaba. Magyar–német–orosz beszédfordulatok. A három nyelv azonos jelentésű állandósult szókapcsolatai / Csaba Földes. – Budapest : Tankönyvkiadó, 1987.
Juhász József. A frazeológia mint nyelvészeti diszciplína / József Juhász // Rácz Endre, Szathmári István (szerk.): Tanulmányok a mai magyar nyelv szókészlettana és jelentéstana köréből. – Budapest : Tankönyvkiadó, 1980. – О. 79–97.
Hadrovics László. Magyar frazeológia / László Hadrovics. – Budapest, l995. – Î. 173–186.
O. Nagy Gábor. Mi fán terem? Magyar szólás mondások eredete / Gábor O. Nagy. – Budapest : Gondolat, 1957. – О. 79–87.
O. Nagy Gábor. Magyar szólások és közmondások / Gábor O. Nagy. – Budapest : Gondolat, 1966. – O. 111–119.
Zsemlyei János. A mai magyar nyelv szókészlete. 4. rész, A mai magyar nyelv állandósult szókapcsolatai. Frazeológia. Őrszavak, 2010. szeptember (Hozzáférés: 2017. április 24.)
ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА
Фразеологічний словник [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://svitslova.com/idioms-dictionary.html
Фразеологічний словник української мови. У 2 кн. / [уклад. В.М. Білоноженко та ін.]. – К. : Наук. думка, 1993. – Кн. 1. – 528 с. – Кн. 2. – С. 529–980.
Forgács Tamás. Magyar szólások és közmondások szótára. Mai nyelvünk állandósult szókapcsolatai példákkal szemléltetve. – Budapest : Tinta Könyvkiadó , 2003. – 822 о.
Magyar szalások közmondások abatbáziso [Електронний ресурс]. – Режим доступу: file:///C:/Users/%D0%9D%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96/Downloads/TAMOP-4_2_5-09_Magyar_szolasok_kozmondasok_adatbazisa%20(1).pdf
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
