ДО ПИТАННЯ ПРО СТАТУС ГІПОКОРИСТИК В ОНОМАСТИЧНІЙ ПІДСИСТЕМІ МОВИ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2017.120847Ключові слова:
гіпокористика, власне імя, вокатив, іконізм, ізоморфізм, мотиваціяАнотація
У статті розглянуті структурні, семантичні та функціональні особливості гіпокористик у одноструктурних та різноструктурних мовах. Ввикористовується метод типологічного аналізу, що має на меті встановлення динамічної моделі антропонімогенезу. Висувається гіпотеза про окреме від повних (офіційних) імен існування гіпокористик у людській свідомісті та мові. З’ясовано, що як лінгвістична фреквенталія гіпокористики функціонують за схожими моделями у аналізованих мовах. Спільність повязується з комунікативною вокативною функцією, де формуються нові структури коротких імен. Головним способом обробки коротких форм імені визнається іконізм, який діє у формі ізоморфізму і мотивації.
Посилання
Белецкий А.А.Лексикология и теория языкознания : (ономастика) / А.А. Белецкий. – К. : Изд-во Киев. ун-та, 1972. – 209 с.
Кибрик А.Е. Типология: таксономическая или объяснительная, статическая или динамическая // А.Е. Кибрик // Вопросы языкознания. – №1. – М. : Наука. – С. 5 – 15.
Супрун В.И. Антропонимы в вокативном употреблении / В.И. Супрун // Известия Уральского государственного университета. Гуманитарные науки. – 2001. – № 20. – Вып. 4. – С. 93–96.
Тараненко А.А. Языковая семантика в ее динамических аспектах : (основные семантические процессы) / А.А. Тараненко ; АН УССР, Ин-т языковедении им. А.А. Потебни. – К. : Наукова думка, 1989. – 256 с.
D’Alessandro R., Oostendorp van M. When imperfections are perfect: Prosody, phi-features and deixis in Central and Southern Italian vocatives // R. D’Alessandro ... Romance Languages and Linguistic Theory. – 10. – Selected papers from “Going Romance”. – 28. – Lisbon. – Amsterdam /
Philadelphia : John Benjamins Publishing Company. – PP.61–82.
Gardiner Alan. The theory of proper names. A controversial essay / A. Gardiner ; Second edition. – London : Oxford University Рress, 1957. – 76 pp.
Frederickson Anne. Phonological Cues to Gender in Sex-Typed and Unisex names / A. Frederickson. – B. A. Thesis. – Swarthmore College, 2007. – 58 pp.
Givón Talmy. Iconcity, isomorphism, and non-arbitrary coding in syntax / T. Givón // Iconicity in Syntax : Proceedings of a Symposium on Iconicity in Syntax, Stanford, June 24-6, 1983 / John Haiman, ed. – Amsterdam/Philadelphia : John Benjamins, 1985. – PP. 187–219.
Pilar Prieto, Joan Borràs-Comes, Teresa Cabré Intonation in Romance / Pilar Prieto, Joan Burris-Comes… – Sónia Frota, Pilar Prieto (ed.) – Oxford : Oxford University Press, 2015. – 459 p.
Jespersen O. A Modern English Grammar on Historical Principles / Jespersen O. – London : Allen & Unwin. Volume 6, Morphology. – 1942. – 700 рр.
Lappe Sabine. English Prosodic Morphology / S. Lappe Sabine. Dordrecht : Springer, 2007. – 302 рр.
Newman P., Ahmad M. Hypocoristic names in hausa. – Anthropological Linguistics. – 1992. – Vol.34. – nos.1-4. – PP. 159–172.
Nöth Winfried. Icon and iconicity / W. Nöth // Handbook of semiotics. – Indiana University Press, 1995. – 576 pp.
McCarthy J.J., Prince A.S. Prosodic Morphology : Constraint Interaction and Satisfaction/ J.J.McCarthy, A.S. Prince – Cambridge, MA : MIT Press. – 196 pp.
Wierzbicka A. Semantics, Culture and Cognition : Universal human concepts in сulturespecific configurations. – Oxford & New York : Oxford University Press, 1992. – 487 pp.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
