ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ АНАЛІЗУ ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНОГО ДИСКУРСУ: МОВНИЙ АСПЕКТ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2018.135637Ключові слова:
дискурс, аналіз, принцип, психотерапевтичний дискурс, комунікативна стратегія, тактикаАнотація
Статтю присвячено дослідженню мовного аспекту аналізу психотерапевтичного дискурсу. Сформульовано основні принципи аналізу психотерапевтичного дискурсу, визначено роль взаємозв’язку між картиною світу особистості та її психологічними проблемами в процесі продукування висловлювань. Докладно схарактеризовано комунікацію у психотерапевтичному дискурсі, на основі чого витлумачено її як мовну форму цілеспрямованої соціальної дії.
Унаслідок виконаного аналізу встановлено динаміку мовних засобів реалізації основних принципів аналізу психотерапевтичного дискурсу із залученням опису тактико-стратегічного потенціалу. Виявлено, що семантичний простір мови, об’єктивований у системних одиницях мовної картини світу, та характер комунікації взаємовизначаються типом дискурсу, у якому відбувається комунікація, та структурою мовних особистостей.
Трактування комунікації під час психотерапевтичних бесід засноване на діяльнісному розумінні дискурсу. Така інтерпретація прив’язана до кожної конкретної прагматичної ситуації та ментальних процесів терапевта й клієнта, виражених вербально тактико-стратегічним потенціалом.
У статті також обґрунтовано тезу про те, що замовчування нарівні з вербально вираженими комунікативними стратегіями й тактиками відіграє конститутивну роль в аналізі психотерапевтичного дискурсу, а саме вказує на важливі складники внутрішнього досвіду суб’єкта.
Посилання
Арутюнова, Н. Д. (1998). Дискурс. Языкознание. Большой энциклопедический словарь. Москва. Как нарисовать портрет птицы: методология когнитивно-коммуникативного анализа языка.
(2017). Харьков: ХНУ имени В. Н. Каразина.
Кириллова, Е. И. (2010). Интент-анализ психотерапевтической речи. (Дисс. канд. псих. наук). Москва.
Кубрякова, Е. С. (1995). Эволюция лингвистических идей во второй половине ХХ века (опыт парадигмального анализа). Язык и наука конца 20 века. Москва.
Кубрякова, Е.С. (2004). Язык и знание: на пути получения знаний о языке: Части речи с когнитивной точки зрения. Роль языка в познании мира. Москва.
Edmondson, W. (1981). Spoken Discourse: a Model for Analysis. London, New York.
Gumperz, J. J. (1982). Discourse Strategies. Cambridge.
Levy, D. (1979). Communicative goals and strategies: between discourse and syntax. Syntax and semantics. (V.12. – pp.183–210).
Tannen, D. (1993). The relativity of linguistic strategies : Rethinking power and solidarity in gender and dominance. Gender and conversational interaction. New York.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
