FRAZELOGICKÉ NEOLOGISMY A OKAZIONALIZMY V SOUČASNÉ ČESKÉ LITERATUŘE (na příkladu knihy E. Hauserové “Noc v Mejdlovarně”)
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2018.135659Ключові слова:
modifikace frazeologických jednotek, transformace frazeologizmů, individuální autorské aktualizace frazémů, okazionalismy, frazeologické neologismy.Анотація
Článek se zabývá otázkou transformace frazeologických jednotek, jejich aktualizací, vznikem neologismů v uměleckém stylu. Současný jazyk, jak český, tak i ukrajinský, aktivně reaguje na společenské změny a aktuální problémy v různých oblastech společenského života, což se projevuje v určité míře i ve frazeologii, kde vznikají nové jednotky – frazeologické neologismy. Příklady některých strukturně sémantických změn frazeologismů a vznik autorských okazionalizmů jsou proanalyzovány na příkladu knihy Evy Hauserové Noc v Mejdlovarně. Překlad do ukrajinštiny a porovnání ekvivalentnosti potvrzuje teorii, že frazeologizmy a stejně tak i frazeologické neologismy nejsou vždy jednoznačně či snadno transponovatelné do jazyka jiného. Dané bádání otevírá perspektivy pro další studium a analýzu českých frazeologických neologismů a jejich překlad do ukrajinštiny. Z didaktického hlediska umístění do výuky frazeologizmů a neofrazeologizmů rozhodně oživuje studium cizího, v našem případě českého, jazyka, obohacuje lexikální zásobu i lingvokulturní znalosti studentů, rozšiřuje jejich komunikativní možnosti, čímž jim umožňuje poznat ve vší hloubce krásu českého jazyka.
Посилання
Бойченко, Н. O. (2002). Стійкі дієслівні сполуки у публіцистичному тексті : типологічні ознаки та експресивний потенціал. (Автореф. дис. канд. філол. наук). Київ.
Ващенко, О. і Степанюк, О. (2016). Українські і чеські фразеологічні одиниці з колоративним компонентом “БІЛИЙ”. Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія Філологія, 19(2), 44-49. Взято з: http://journals.uran.ua/index.php/2311-0821/article/
view/113744
Ващенко, О. і Степанюк, О. (2015). Типологія чеських та українських фразеологізмів із сакральним нумерологічним компонентом. Проблеми зіставної семантики. Вип. 12, 105-111. Взято з: https://onedrive.live.com/?authkey=%21APTD9FPPXRCmkN0&cid=
B3E65309B90&id= 68696B3E65309B90%2115515&parId=68696B3E65309B90%
&o= OneUp
Давиденко, Л. Б. (1992). Синтаксичні функції і структурно-семантичні модифікації фразеологічних одиниць (Автореф. дис. канд. філол. наук). Київ.
Даниленко, Л. І. (2000). Національно-культурна семантика чеської фразеології. Київ, Коломия.
Голубева, Н. A. (2008). Прецедентные единицы в грамматике: традиции и новаторство. Высшее образование сегодня. 5. 47–49
Дерев’янко, В. (2012). Індивідуально-авторські фразеологічні новоутворення у ЗМІ (на матеріалі чеської мови). Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 56(1)., 204-211.
Коновець, П. (2002). Комунікативно-прагматичні особливості актуалізації фразеологізмів у дискурсі сучасної преси (за матеріалами іспанських періодичних видань) (Автореф. дис. канд. філол. наук). Київ.
Пашинська, Л. M. (2011). Неофраземіка у сучасному українському публіцистичному тексті. Мова і культура. 14(1), 222-228.
Пашинська, Л. M. (2012). Напрями дослідження неофраземіки в сучасній лінгвістиці. Українська мова. 2, 87-96.
Пономарів, O. (1992). Стилістика сучасної української мови. Київ: Либідь, 1992.
Скиба, Н. Г. (2005). Активні фразеотворчі процеси в українській публіцистичній і художній прозі кінця ХХ – початку ХХІ століть. (Автореф. дис. канд. філол. наук). Київ.
Степанова, Л. (2001). Evolucija frazeologičeskich jedinic i neologizmy. In: Novaja frazeologija v novoj Jevrope. Greifswald 2001, 115-116 (rus.)
Ужченко, В. Д. і Ужченко, Д. В. (2007). Фразеологія сучасної української мови. Київ: Знання.
Шанский, Н. М. (1985). Фразеология современного русского языка. Москва: Высшая школа.
Čechová, M. (1986). Dynamika frazeologie. Naše řeč, ročník 69, číslo 4, 178-186.
Čechová, M. (2011). Frazeologie v komunikaci. In: Jazyk a komunikácia v súvislostiach. (151-158). Bratislava: Univerzita Komenského v Bratislavě.
Čermák, F. (2008). Frazeologie a idiomatika česká a obecná. Praha: Karolinum.
Daneš, F. (1988). Pojem “spisovného jazyka” v dnešních společenských podmínkách. In: Dynamika současné češtiny z hlediska lingvistické teorie a školské praxe. (21-29). UK, Praha.
Grepl, M. a kol. (1995). Příruční mluvnice češtiny (vyd 1). Praha: Lidové noviny, Hájková, E. (2009). K osvojování frazeologie u současné české mladé generace. Фалькларыстычныя даследаванні. Кантэкст. Тыпалогія. Сувязі. 6. Citováno z http://elib.bsu.by/handle/123456789/
Hauserová, E. (2014). Noc v Mejdlovarně (vyd). 1. Praha: Argo.
Hauser, P. (1980). Nauka o slovní zásobě. Praha: SPN, 43–47.
Hasil, J. (2012). Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур. Збірник наукових праць. 19 (32-39). Київ: КНУ ім. Т. Шевченка.
Janovec, L. (2003). Defrazeologické lexikální jednotky. Varia XIII. Zborník materiálov z XIII. kolokvia mladých jazykovedcov. Modra-Piesok, 3–5.12. 2003. 147-158, 243–247.
Martincová, O. (1983). Problematika neologismů v současné spisovné češtině. Praha: Univerzita Karlova.
Mlacek, J. (1977). Slovenská frazeológia. Bratislava: Slovenské pedagogické nakladateľstvo. 1. vyd.,
Kufnerová, Z., Poláčková, M., Povejšil, J., Skoumalová, Z., Straková, V. (1994). Překládání a čeština (vyd. 1). Praha: H&H.
Lotko, E. (2008). O některých vývojových tendencích v současné slovní zásobě a jejich příčinách (na materiálu češtiny, slovenštiny a polštiny). In: LOTKO, Edvard. Srovnávací a bohemistické studie. Olomouc: Vydavatelství Univerzity Palackého.
LEXIKOGRAFICKÉ PRAMENY
ССЛ Гетьманець М., Михайлин, І. (2009). Сучасний словник літератури і журналістики Харків: Прапор.
ФСУМ Укл.: Білоноженко, В.М, Винник, В.О, Гнатюк, І.С., Горобець, В. та ін. (1993). Фразеологічний словник української мови: В 2 кн. Київ: Наукова думка.
ESČ Karlík, P., Nekula, M., Pleskalová, J. (2002). Encyklopedický slovník češtiny. (s. 284-285). Praha: Nakladatelství Lidové noviny.
NSČ1 Martincová, O. a kol. (1998). Nová slova v češtině. Slovník neologizmů 1, Praha: V nakl. Academia vyd.1.
NSČ2 Martincová O. a kol. (2004). Nová slova v češtině. Slovník neologizmů 2, Praha: V nakl. Academia vyd.1.
SCS ABZ.cz: slovník cizích slov - on-line hledání. Dostupný z: http://slovnik-cizich slov.abz.cz
SČFI I. Čermák, František, Hronek, Jiří a Machač, Jaroslav. (2009). Slovník české frazeologie a idiomatiky. 1, Přirovnání. 2., přeprac. a dopl. vyd. V nakl. Leda vyd. 1. Praha: Leda.
SČFI II. Čermák, František, Hronek, Jiří a Machač, Jaroslav. (2009). Slovník české frazeologie a idiomatiky. 2, Výrazy neslovesné. 2., přeprac. a dopl. vyd. V nakl. Leda vyd. 1. Praha Leda.
SČFI III. Čermák, František, Hronek, Jiří a Machač, Jaroslav. (2009). Slovník české frazeologie a idiomatiky. 3, Výrazy slovesné. 2., přeprac. a dopl. vyd. V nakl. Leda vyd. 1. Praha: Leda.
SČFI IV. Čermák, František. (2009). Slovník české frazeologie a idiomatiky. 4, Výrazy větné. V nakl. Leda vyd. 1. Praha: Leda.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
