DOI: https://doi.org/10.32589/2311-0821.№ 2.2018.152321

АКЦЕНТУАЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЕРБАТИВІВ ІЗ СЕМАНТИКОЮ ОДНОРАЗОВОСТІ В ПІВДЕННО-ЗАХІДНИХ ГОВОРАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

К. М. ІВАНОЧКО

Анотація


У статті проаналізовано специфіку наголошування дієслів сьомого структурного класу із семантикою одноразовості, простежено закоріненість їхньої акцентуації в пізньопраслов’янські баритоновану й окситоновану акцентні парадигми, виявлено наголосові відмінності в досліджуваному наріччі і варіантах літературної мови.

З’ясовано, що більшість зазначених вербативів належить до дериваційних набутків власне української мови, коренева акцентуація яких спричинена наголосо́вою аналогією до дериватів зазначених парадигм. Зміщення наголосу з кореня на суфікс класу основи в інфінітиві й, рідше, на флексії в презенсі в групі аналізованих вербативів умотивовано низкою чинників: ритмічною організацією пісенних текстів, наголосовою специфікою лемківських говорів, технічним упущенням укладачів відповідних лексикографічних джерел і функційним навантаженням наголосу.

Обґрунтовано суфіксально-флексійну акцентуацію частини означених дієслів у південно-східному варіанті української літературної мови та в сучасній українській впливом лексикографічної традиції російської мови.


Ключові слова


південно-західні говори; коренева акцентуація; пізньопраслов’янські акцентні парадигми; наголосо́ва аналогія

Повний текст:

PDF

Посилання


Винницький, В. (2002). Українська акцентна система: становлення, розвиток. Львів: Бібльос.

Скляренко, В. Г. (2017). Історія українського наголосу. Дієслово. Київ: НВП “Видавництво “Наукова думка” НАН України.




Copyright (c) 2019 ВІСНИК КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ЛІНГВІСТИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ. Серія Філологія

Зберегти