ПЕРЕКЛАД МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО ТЕКСТУ: КОГНІТИВНО-ПРАГМАТИЧНИЙ І ЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТИ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2018.152844Ключові слова:
переклад, прагматичні трансформації, міжнародно-правовий текст, стратегія, діалогічність, концептуальна дихотоміяАнотація
У статті запропоновано лінгвістичний аналіз прагматичних трансформацій
у міжнародно-правовому тексті-перекладі, розглянутих як засіб відтворення перекладачем інституційних стратегій тексту-джерела. Метою статті є спроба довести гіпотезу про те, що прагматичні трансформації є результатом перекладацької інтерпретації когнітивно-комунікативних стратегій тексту-джерела з акцентуванням певного аспекту міжнародного
правовідношення – його об’єкта, суб’єкта, умов здійснення і сфери застосування. Змістовно-смислова адекватність перекладу, зокрема й автентичного, “вимірюється” відповідністю когнітивно-прагматичних структур текстів перекладу й оригіналу. Для виконання поставленої мети і завдань використано сукупність методів, зокрема й когнітивно-
концептуальний та прагматичний аналіз для визначення стратегій міжнародно-правового тексту-джерела, а також когнітивного підґрунтя таких стратегій. Прагматичні перекладацькі трансформації визначено як такі, що пов’язані з модифікацією не лише форми, а й змісту
тексту-джерела, оскільки можуть розширювати або звужувати його задля збалансування прагматичного впливу перекладу. З’ясовано, що використання прагматичних або тактичних трансформацій при перекладі міжнародно-правових текстів зумовлене знаками внутрішньої
діалогічності в тексті-оригіналі. З одного боку, така діалогічність (інтертекстуальність) іконічно відтворює складності переговірного процесу, що передує фазі укладання угоди.
З іншого боку, знаки діалогічної напруженості виявляють універсальну дихотомію міжнародно-правових концептів “загальне благо” і “суверенітет”, що пов’язано зі специфікою міжнародної нормотворчої діяльності, спрямованої на встановлення пропорційного балансу
між спільним (міжнародним) і індивідуальним (суверенним) у моделі необхідної (“жорстке” право) або бажаної (“м'яке” право) поведінки держав у міжнародних відносинах. Іншими чинниками застосування прагматичних трансформацій є невідповідність ключових правових, політико-ідеологічних і культурних концептів у міжнародно-правовому тексті-джерелі концептосистемі перекладача; багатозначність і нечіткість у визначенні понять, позначених термінами в текстах, що регламентують найбільш динамічні у своєму розвитку галузі міжнародного права; наявність у тексті оригіналу інституційних стратегій “урахування
національних інтересів” і “вуалювання суперечностей”.
Посилання
Комиссаров, В.Н. (1991). Культурно-этнографическая концепция перевода. Картина мира: лексикон и текст (на материале англ. языка). (Вып. 375, с. 126-131). Москва.
Кравченко, Н.К. (2006). Интерактивное, жанровое и концептуальное моделирование международно-правового дискурса. Киев: Реферат.
Кравченко, Н.К. (2012). Практическая дискурсология: школы, методы, методики современного дискурс-анализа. Луцк: Волыньполиграф.
Кравченко, Н.К. (2017). Дискурс и дискурс-анализ: краткая энциклопедия. Киев: “Интерсервис”.
Селиванова, Е.А. (2003). Модель перевода в парадигмальном пространстве современной лингвистики. Культура народов Причерноморья. 37, 79-83.
Селіванова, О. О. (2012). Нова типологія перекладацьких трансформацій. Світ свідомості в мові. (455-472).Черкаси.
Ketabi, S & Ordudari, M. (2008). Translation Focus. Isfahan: Chaharbagh Publication.
House, J. (2009). Translation. New York: Oxford UP.
James, Kate. (2002). Cultural Implications for Translation. Translation Journal and the Author. (Vol. 6, No. 4). ). Retrieved from http://translationjournal.net/journal/22delight.htm
The Implication of Culture on Translation Theory and Practice. Retrieved from http://www.translationdirectory.com/article634.htm.
Van Dijk, T.A. (1983). Cognitive and conversational strategies in the expression of ethnic prejudice. Text. (Vol. 3-4, pp. 375-404).
Van Dijk, T.A. (2008). Discourse and Context. A Sociocognitive Approach. New York: Cambridge University Press.
ИСТОЧНИКИ ИЛЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРИАЛА
Конвенция о праве несудоходных видов использования международных водотоков. Принята резолюцией 51/229 Генеральной Ассмблеи от 21 мая 1997 года. Конвенции и соглашения.
Взято с http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/watercrs.shtml
Convention on the law of the non-navigational uses of international watercourses. 51/229. Resolution adopted by the General Assembly [without reference to a Main Committee (A/51/L.72 and
Add.1)] Retrieved from http://www.un.org/ga/documents/gares51/ga51-229.htm
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
