НАРОДЖЕННЯ СЮРРЕАЛЬНОГО ОБРАЗУ В АТРИБУТИВНИХ КОНСТРУКЦІЯХ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2019.170180Ключові слова:
сюрреалізм, образ, ад’єктивно-номінативні конструкції, Девід ГаскойнАнотація
Вступ. Статтю присвячено проблемі вивчення механізмів створення сюрреального образу в поезії Девіда Гаскойна – одного з лідерів сюрреалістичного руху у Великій Британії. Сюрреальний образ є складним явищем з ознаками дивного, фантастичного, мрійливого, що утворюється при зіставленні максимально віддалених реалій та відповідає жорстким критеріям.Мета статті – виявити типи смислових зв'язків між компонентами ад’єктивно-номінативних конструкцій у поезії Гаскойна та проаналізувати механізми створення сюрреального образу.
Методи. Дослідження виконано із застосуванням методів структурно-семантичного та контекстуального аналізу.
Результати. Незважаючи на те, що британський сюрреалізм був менш автоматичним, ніж французький оригінал, у поезіях Гаскойна чітко простежується авангардна тенденція до звільнення мови від установлених норм та збільшення складності самої поезії. Читання сюрреалістичної поезії передбачає постійне і систематичне розшифрування дивних, інколи абсурдних, часто насильницьких образів. Особливу сюрреальність створюють мотиви сну та метаморфози людей, предметів і природних елементів. На матеріалі збірки Гаскойна розглянуто види ад’єктивно-номінативних конструкцій, що побудовані як відповідно до системи мови, так і з її порушеннями, та проаналізовано механізми створення ефекту сюрреальності й отримання доступу до несвідомого.
Висновки. Девід Гаскойн використовує два типи зв’язків у своїх поезіях –
словосполучення з буквальним значенням у невідповідних, метафоричних, галюцинаторних контекстах, де вони набувають нових відтінків сенсу, та сполучення лексем, які належать до несумісних семантичних груп. Найскладніші сюрреалістичні образи народжуються
від переплетінь кількох тропів або є продуктом впливу на поета сюрреалістичної естетики мрій і сновидінь та його зв’язків із художниками. Ланки сенсу або спільні семи в цих словосполученнях важко знайти, хоча це не призводить до руйнування образу, але надихає читача до спонтанних асоціацій.
Посилання
Гаспаров, М.Л. (2012). Избранные труды. (Том IV). Москва: Языки славянской культуры.
Спасская, Е. Л. (1992). Семантика и структура образа в поэтических текстах французских сюрреалистов. (Дисс. канд. филолог. наук). Москва.
Рошаль, В.М. (2008). Энциклопедия символов. Москва: ACT, Санкт-Петербург: Сова.
Breton, A. (1969). Manifestoes of surrealism. Ann Arbor: University of Michigan Press.
Gascoyne, D. (1936). A Short Survey of Surrealism. Great Britain: Sherval Press.
Germain, E. B. (1986). Automatism and the birth of language. In Higgins I. (Ed.), Surrealism and Language: Seven essays (рр. 76-85). Edinburgh: Scott. acad. Press.
Jackaman, R. (1975). View from the White Cliffs: A Close Look at One Manifestation of English Surrealism. Twentieth Century Literature, 21(1), 72-80.
Jaіocha, A. (2016). The sleep of reason produces surreality. Surrealism in the context of dreams. Magazyn antropologiczno-spoіeczno-kulturowy “Maska”, 30, 75-85.
Karlinsky, S. (1967). Surrealism in Twentieth-Century Russian Poetry: Churilin, Zabolotskii, Poplavskii. Slavic Review, 26 (4), 605-617.
Martin, G.D. (1986). A measure of distance: the rhetoric of the surrealist adjective. In Higgins I. (Ed.), Surrealism and Language: Seven essays (рр. 12-29). Edinburgh: Scott. acad. press.
Mounin, G. (1986). Paul Eluard’s forbidden words. In Higgins I. (Ed.), Surrealism and Language: Seven essays (рр. 1-11). Edinburgh: Scott. acad. press. Macmillan English Dictionary online. Retrieved from: https://www.macmillandictionary.com/
Pradivlianna, L. (2019). Dream and Reality in the Poetry of David Gascoigne. Оdessa Linguistic Journal, 12, 32-38.
Quinn, S. (1985). Surrealist imagery and the right brain. (PhD), The University of Alberta., Edmonton, Alberta.
Remy, M. (1999). Surrealism in Britain. Aldershot, Hants, England ; Brookfield, Vt.: Ashgate.
Scott, R. L. (2002). David Gascoyne. FromDarkness into Light: A Study of poetry 1932-1950. (PhD), University of Northumbria, Newcastle.
Stockwell, P. (2012). The surrealist experiments with language. In J. Bray (Ed.), The Routledge Companion to Experimental Literature Routledge (рр. 48-61). London, New York: Routledge.
Stockwell, P. (2017). The Language of Surrealism. London, Macmillan Int. Higher Education.
Stockwell, P. (2005). Cognitive Poetics: An Introduction. London, New York, Routledge.
LITERARY SOURCES
Gascoyne, D. (1965). Collected poems. Oxford; New York: Oxford University Press.
Gascoyne, D. (2012). Poems. Retrieved from: www.poemhunter.com/poem/and-the-seventhdream-is-the-dream-of-isis/
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
