ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНЕ ОСВОЄННЯ НОВІТНІХ АНГЛІЗМІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2019.170207Ключові слова:
новітнє запозичення, неозапозичення, новітній англізм, лексико-семантична група, сфера вживання, етапи освоєння, семантичне освоєнняАнотація
У статті досліджено новітні запозичення англомовного походження в сучасній українській мові й визначено основні тенденції в поповненні її словникового складу в умовах глобалізації. З’ясовано мовні та позамовні чинники, що сприяють активному проникненню англізмів в українську мову. Основну увагу зосереджено на систематизації способів лексико-семантичного освоєння новітніх англізмів у сучасній українській мові.Названо основні етапи, які долає іншомовна лексика, пристосовуючись до фонетичної та граматичної специфіки української мови. Виділено найрепрезентативніші лексико-семантичні групи новітньої лексики англомовного походження в сучасній українській мові. Схарактеризовано їх за сферами вживання в українськомовному просторі. Проаналізовано структуру новітніх складноскорочених англізмів.
Посилання
Василяйко, І. (2012). Англомовні запозичення в сучасній українській термінології кіномистецтва. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Проблеми української термінології, 733, 67-70.
Вишнівський, Р. Й. (2015). До питання про доцільність вживання англіцизмів (на матеріалі сучасної української мови). Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка, 1, 208-213.
Дьолог, О.С. (2010). Англіцизми та особливості їх засвоєння в сучасній українській мові Функциональная лингвистика: научный журнал, 1 (1), 203-205.
Зубарєв, О. (2008). Статус англійських запозичень у лексичній системі української мови. Волинь філологічна: текст і контекст, 6, 434-441.
Казарян, Г. Г. (2004). Английские заимствования в современном русском языке (1990-2000 годы). (Автореф. дис. канд. филол. наук). Ереван.
Кислюк, Л. П. (2001). Нові англійські запозичення і термінологія. Українська термінологія і сучасність (Збірник наукових праць), IV, 51-53.
Козуб, Л. С. (2017). Особливості використання англіцизмів у сучасній українській мові. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія, 26 (2), 40-42.
Коробова, І. О. (2013). Англізми в сучасній українській мові. Актуальні питання філології (Збірник наукових праць), 5,107-115.
Коробова, І. О. (2018). Семантичне та словотвірне освоєння новітніх запозичень в українській мові. (Дис. канд. філол. наук). Запоріжжя.
Ляхова, О. В. (2012). Динамічні процеси в лексико-семантичній системі сучасної української мови: розширення значення похідного слова. (Дис. канд. філол. наук). Харків.
Молоткіна, Ю. О. (2016). Мовні та позамовні причини проникнення англіцизмів у сучасну українську мову. Соціум. Документ. Комунікація, 2, 112-124.
Молоткіна, Ю. О. (2017). Різні способи написання новітніх англіцизмів в українській мові. Науковий вісник Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія: Філологічні науки (мовознавство), 7, 119-123.
Нагорна, Ю. А. (2016). Вплив англіцизмів та американізмів на сучасну українську мову. Взято з https://ukrsense.dp.ua/index.php/USENSE/article/.../168
Селіванова, О. О. (2006). Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія. Полтава : Довкілля-К.
Ситенко, О. О. (2010). Лексико-семантичні особливості англійських запозичень в сучасній українській літературній мові. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія “Лінгвістика” (Збірник наукових праць), ХІІ, 166-171.
Слобода, Н. В. (2014). Функціональні типи графічно неадаптованих англіцизмів у назвах і рекламі українських організацій. Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Серія: Філологічні науки, 4, 87-94.
Федорець, С. А. (2005). Англійські запозичення в мові сучасної української реклами. (Автореф. дис. канд. філол. наук). Харків.
Чернікова, Л. Ф., & Смілик, Т. І. (2008). Англіцизми в сучасній українській мові. Филологические науки, 9, 132-257.
ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА
Бусел, В.Т. (2009). Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і доповн. та CD). Київ; Ірпінь: Перун.
Гетьманець, М. Ф., & Михайлина, І. Л. (2009). Сучасний словник літератури і журналістики. Харків: Прапор.
Нечволод, Л. І. (2011). Cучасний словник іншомовних слів. Харків: Торсінг Плюс.
Мельничук, О. С. (1977). Словник іншомовних слів. Київ: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії.
Пустовіт, Л. О. (2000). Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних словосполучень. Київ: Довіра.
Шевченко, Л. І. (2008). Новий словник іншомовних слів: близько 40 000 сл. і словосполучень. Київ: АРІЙ.
Oxford Advanced Learner’s Dictionary of Current English (2008). Edited by JoannaTurnbull. 7-th edition. Oxford: Oxford University Press.
ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ
Д – День (щоденна всеукраїнська газета)
ЗМР – Збірник методичних рекомендацій з викриття злочинів у сфері економіки (документування та викриття злочинів у сфері інтелектуальної власності та комп’ютерних технологій)
ІЗ – Іменем закону (громадсько-правовий тижневик)
М – Моменти (додаток до тижневика МВС України “Іменем Закону”)
П – Птаха (молодіжний журнал)
УМ – Україна молода (щоденна інформаційно-політична газета)
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
