МОВА В СИСТЕМІ ЦІННОСТЕЙ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО ПІДЛІТКА
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2019.170231Ключові слова:
мовна лояльність, рідна мова, державна мова, мовні права, мовна ситуація у сфері шкільної освіти, мовна свідомість підлітківАнотація
У статті проаналізовано основні напрями концептуалізації понять “рідна мова”, “державна мова”, “мовні права” в мовній свідомості українських підлітків. Зроблено
висновок про нашарування значень “рідна мова” і “державна мова” аж до їх ототожнення.
За коментарями в анкетах простежено семантичне розщеплення поняття “рідна мова” на три компоненти: 1) мова держави (Батьківщини); 2) мова народу, історичної і культурної спадщини; 3) мова родинного спілкування. З’ясовано ціннісні критерії, на підставі яких підлітки формулюють своє ставлення до української мови та оцінюють мовну ситуацію в школах і державі загалом. Обґрунтовано нагальність репрезентативного цільового соціолінгвістичного дослідження мовної ситуації у сфері шкільної освіти.
Посилання
Ажнюк, Б. М. (1999). Мовна єдність нації: діаспора й Україна. Київ: Рідна мова.
Ажнюк, Богдан. (2014). Проблема мовних прав у сучасній соціолінгвістиці. Мовні права в сучасному світі (Збірник наукових праць), 22-36.
Данилевська, Оксана. (2014). Право на читання в системі мовних прав дитини. Мовні правав сучасному світі (Збірник наукових праць), 222-231.
Масенко, Л. Т. (2004). Мова і суспільство: Постколоніальний вимір. Київ: Видавничий дім “Києво-Могилянська академія”.
Михальчук, О. І. (2011). Мова як символ в етнічній та мовній свідомості: соціолінгвістичні параметри. Життя – у слові: Збірник наукових праць на пошану академіка В.М. Русанівського, 323-331.
Михальчук, Оксана. (2014). “Мовна поведінка” як категорія української соціолінгвістики. Мова і суспільство. 5, 28-39.
Селігей, П. О. (2012). Мовна свідомість: структура, типологія, виховання. Київ: Видавничий дім “Києво-Могилянська академія”.
Ткаченко, О. Б. (2014). Українська мова: сьогодення й історична перспектива. Київ: Наукова думка.
Українське суспільство та європейські цінності. Звіт за результатами соціологічного дослідження. (2017). Узято з http://library.fes.de/pdf-files/bueros/ukraine/13570.pdf
Фудерер, Т. О. (2013). Мовна стратифікація сучасного українського суспільства. Київ: Генеза.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
