ОБРАЗНІ ПОРІВНЯННЯ ЯК ЗАСОБИ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКОЇ СВІТОБУДОВИ ТА ЇХНІ ВІДТВОРЕННЯ В ХУДОЖНЬОМУ ПЕРЕКЛАДІ (на матеріалі українських перекладних версій сучасної англійської поезії)
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2019.191992Ключові слова:
порівняння, переклад, перекладацький аналіз, образне порівняння, англійська поезіяАнотація
У статті проаналізовано ознаки відтворення при перекладі образних порівнянь як засобів репрезентації індивідуально-авторської світобудови в художньому перекладі.Зокрема, визначено лінгвістичний статус порівняння, досліджено його структуру.
Розглянуто особливості образного порівняння як різновиду порівняння та досліджено його відмінності від загальнолюдського, логічного порівняння як засобу пізнання світу.
На матеріалі сучасної англійської поезії окреслено основні перекладацькі трансформації, які дозволяють передавати в перекладі транспоноване значення образного порівняння.
З’ясовано, що до таких основних трансформацій належать: диференціація, модуляція, додавання, вилучення та цілісне перетворення. Вони найбільш суттєво впливають на семантичний аспект поетичного твору при його репрезентації в перекладі.
Посилання
Бэн, А. (2008). Стилистика и теория устной и письменной речи : риторика и виды словесных произведений. Изд. 2-е. Москва: URSS : ЛИБРОКОМ.
Варшавская, А. И. (2008). Языковые единицы и отношения совместимости. Санкт-Петербург: Изд-во С.-Петерб. гос. ун-та.
Грипас, О. Ю. (2011). До питання про термінологічний апарат для позначення компонентів структури компаративем. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови,
, 296-299.
Донік, О. М. (2018). Функційно-стилістичне навантаження порівняльних конструкцій у творах
Надійки Гербіш. Science and Education a New Dimension. Philology, VI (43), 19-22.
Драйсави, Х. К. М. (2014). Сравнение в поэтическом идиостиле (на материале поэзии С. Есенина и В. Маяковского). (Дис. канд. филол. наук). Воронеж: Воронежский государственный университет.
Єрмоленко, С. І., Іщук, Г. В. (2018). Специфіка порівняльних конструкцій у системі сучасної української літературної мови (на матеріалі прози Юрія Андруховича). Мова. Свідомість. Концепт, 8, 59-61.
Заоборна, М. С. (2017). Структурно-семантичні параметри складнопідрядних порівняльних речень в ідіолекті Марка Вовчка. Лінгвістичні дослідження, 45, 60-69.
Кирсанова, Н. П. (1997). Сравнение как основа номинации в современном немецком языке. (Автореф. дис. канд. филол. наук). Санкт-Петербург: Рос. гос. пед. ун-т им. А. И. Герцена.
Кондаков, Н. И. (1975) Логический словарь-справочник. Москва: “Наука”.
Малых, Л. М. (2011). Статус категории сравнения в современных лингвистических исследованиях. Вестник Удмуртского университета, 2, 105-110.
Манчева, Е. Г. (2012). Значение образного сравнения как результат непрямой номинации и семантической абстракции. Известия вузов. Серия “Гуманитарные науки”, 3 (4), 298-302.
Мацько, Л. І., Мацько, О. М. (2003). Риторика. Київ: Вища шк.
Молчко, О. О. (2015). Художнє порівняння як категорія перекладознавства (на матеріалі української та англійської мов). (Дис. канд. філол. наук). Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка.
Новикова, Е. В. (2006). Эталоны сравнения в немецкой языковой картине мира (Автореф. дис. канд. филол. наук). Омск, Государственное образовательное учреждение высшего
профессионального образования “Омский государственный университет имени Ф. М. Достоевского”.
Павлюк, Т. П. (2018). Логічні та образні порівняння у сучасному поетичному тексті. Взято з http://intkonf.org/pavlyuk-tp-logichni-ta-obrazni-porivnyannya-u-suchasnomu-poetichnomu-teksti/.
Хараман, Н. О. (2013). Порівняння в образній системі “Щоденника” Олександра Довженка. Філологічні студії, 9, 626-631.
Хованская, З. И., Дмитриева, Л. Л. (1984). Стилистика французского языка. Москва: Высшая школа.
Черемисина, М. И. (2006). Сравнительные конструкции русского языка. Москва: КомКнига.
Шаповалова, Н. П. (1998). Функціонально-семантичний статус порівняльних конструкцій у сучасній українській мові. (Автореф. дис. канд. філол. наук). Дніпропетровськ: Днiпропетровський державний унiверситет.
Finik, E. O. (2014). Verbal image as a translation problem. Лінгвістика. Лінгвокультурологія, 7, 3-9.
Gargani, A. (2014). Poetic comparisons: how similes are understood. Salford: University of Salford.
Hussain, R. (2014). Metaphors and similes in Literature. International Journal of Humanities and Social Science Invention, 3, 1-2.
Merriam-Webster’s Dictionary. Mode of access: https://www.merriam-webster.com/dictionary/.
Richards, I. A. (1936). The Philosophy of Rhetoric. Oxford: Oxford University Press.
Shamsaeefard, M., Fumani, M. R. F. Q., Nemati, A. (2013). Strategies for Translation of Similes in Four Different Persian Translations of ‘Hamlet’. Linguistics and Literature Studies, 1 (3), 164-168.
ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ
Вірші Делмора Шварца в перекладах українською (пер. О. Крикова) (2018). Режим доступу: https://litcentr.in.ua/load/300-1-0-3029.
Вірші Френка О’Гари в перекладах українською (пер. Г. Бєляков) (2018). Режим доступу: https://litcentr.in.ua/load/300-1-0-3011.
Джемма Борґ в перекладах українською (пер. І. Гнатів) (2018). Режим доступу: https://litcentr.in.ua/load/300-1-0-3025.
Borg, J. (1988). Mathematician. Mode of access: https://www.lyrikline.org/en/poems/mathematician-12675.
O’Hara, F. (2013). Poems Retrieved. San Francisco: City Lights Publishers.
Teicher, C. M. (ed.) (2016). Once and for All: The Best of Delmore Schwartz. New York: New Directions Publishing.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
