СЕМІОТИКА ОБРАЗУ-СИМВОЛУ ВОДИ В СУЧАСНІЙ АМЕРИКАНСЬКІЙ МУЛЬТИКУЛЬТУРАЛЬНІЙ ПРОЗІ (на матеріалі романів “Black Water” Джойс Керол Оутс та “Beloved” Тоні Моррісон)
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2019.192478Ключові слова:
лінгвосеміотика, образ-символ, мультикультуральний, етноідентичність, символічне значення, лінгвосеміотична модельАнотація
У статті лінгвістичну увагу сфокусовано на висвітленні лінгвосеміотичних ознак образу-символу води в текстах романів сучасних американських письменниць, які мають різну етноідентичність, зокрема, Тоні Моррісон “Beloved” та Джойс Керол Оутс “We were the Mulvaneys”. На основі лінгвосеміотичного аналізу виявлено, що в романі Тоні Моррісон цей образ символізує повернення до життя, воскресіння та переродження, а в романі Джойс Керол Оутс домінантним постає символічне значення смерті. З’ясовано, що в аналізованих текстах образ-символ води слугує маркером зміни стану персонажа, а його символьні характеристики відтворюють перехід з одного його стану в інший, з однієї реальності в іншу. У роботі представлено лінгвосеміотичну модель образу-символу води, яка реалізована в текстах аналізованих романів.Посилання
Аверинцев, С. (1972). Античность и современность: сборник к 80-летию Федора Александровича Петровского). Москва: Наука.
Агрба, Л. (2004). Мифосемиотическое пространство романов Тони Моррисон. (Дис. канд. филол. наук). Кабардино-Балкарский государственный университет им. Х. М. Бербекова.
Алефиренко, Н. (2014). Лингвокультурология. Ценностно-смысловое пространство языка: учебное пособие. Москва: Флинта.
Андрейчук, Н. (2011). Семіотика лінгвокультурного простору Англії кінця XV – початку XVII століття. Львів: Вид-во Львівської політехніки.
Арнольд, И. (1990). Стилистика современного английского языка. Стилистика декодирования. Москва: Просвещение.
Багаутдинова, Е. (2000). Миф как символическая форма в культурологической концепции Эрнста Кассирера. (Дис. канд. культурол. наук). Московский институт молодежи.
Барт, Р. (1989). Избранные работы: Семиотика. Поэтика. Москва: Прогресс.
Быкова, Г. (2011). Феноменология лексической лакунарности русского языка. Благовещенск: БГПУ.
Волкова, С. (2016). Міфолорний простір англомовних амеріндіанських художніх текстів: когнітивно-семіотичний і наративний аспекти. (Дис. докт. філол. наук). Київський національний лінгвістичний університет.
Воробей, Н. (2011). Етнокультурна картина світу в афро-американській поезії: лінгвокультурологічний та лінгвокультурний аспекти. (Дис. канд. філол. наук). Херсонський державний університет.
Губский, Е. Ф. (Ed.). (1999). Философский энциклопедический словарь. Москва: ИНФРА-М.
Карасик, В. (2010). Языковая кристаллизация смысла: монография. Москва: Гнозис.
Кафтанджиев, Х. (2006). Семиотика абсолюта. Москва: РИП-холдинг.
Красных, В. (2002). Этнопсихолингвистика и лингвокультурология. Москва: Гнозис.
Леві-Строс, К. (2000). Структурна антропологія : монографія. Київ: Основи.
Лосев, А. (1990). Диалектика мифа. Москва: Правда.
Лотман, Ю. (1964). Лекции по структуральной поэтике. Ю. М. Лотман и тартусско-московская семиотическая школа. Москва: Гнозис.
Лотман, Ю. (2000). Семиосфера. Санкт-Петербург: Искусство.
Пирс Ч. (2000). Избранные философские произведения. Москва: Логос.
Пирс, Ч. (2000). Избранные философские произведения. Москва: Логос.
Потапенко, С. (2011). Вербализация действительности в ракурсе ориентационного пространства. Нежин: Изд-во НГУ имени Николая Гоголя
Потебня, А. (1990). Теоретическая поэтика. Слово и его свойства. Москва: Высшая школа.
Радионова, С. (2002). Символ. Москва: АСТ. Словник сучасної української мови. Вода. Режим доступу: https://www.slovnyk.ua/
index.php?swrd= %D0%92%D0%9E%D0%94%D0%9E
Чертов, Л. (1993). Знаковость: опыт теоретического синтеза идей о знаковом способе информационной связи. Санкт-Петербург: Изд-во СПбГУ.
Шейкин, А. (2007). Культурология: энциклопедия. Москва: РОССПЭН.
Юнг, К. (1991). Об архетипах коллективного бессознательного. Москва: Ренессанс.
Якобсон, Р. (1975). Лингвистика и поэтика. Москва: Прогресс.
Якобсон, Р. (1983). Поэзия грамматики и грамматика поэзии. Москва: Радуга.
Якобсон, Р. (2000). Из воспоминаний. Москва: Языки русской культуры.
Якобсон, Р. (2001). В поисках сущности языка. Москва: Академический проект. Cambridge dictionary. Water. URL: https://dictionary.cambridge.org/ru/
Eco U. (1984). Semiotics and the Philosophy of Language. Bloomington: Indiana University Press
Eco, U. (1984). Semiotics and the Philosophy of Language (Advances in Semiotics). Bloomington: Indiana University Press.
Kazuko Shinohara, Shigeto Kawahara (2010). A Cross-linguistic Study of Sound Symbolism: The Images of Size. Tokyo University of Agriculture and Technology: Rutgers University Macmillian dictionary. Water. URL: https://www.macmillandictionary.com/dictionary/british/
water_1?q=water+
Morrison, T. (1987). Beloved. New York: Alfred A. Knopf
Oates, J. (1993). Black water. New York: Plum Print.
Sandner, D. (1991). Navajo Symbols of Healing. Rochester: Healing Arts Press.
Volkova, S. (2017). The Semiotics of Folkdance in Amerindian Literary Prose. Text – Meaning – Context: Cracow Studies in English Language, Literature and Culture. Peter Lang Frankfurt am Main Bern • New York • Oxford • Warszawa • Wien: Peter Lang Edition. Vol. 14 “Language –
Literature – the Arts: A Cognitive Semiotic Interface”.
Volkova, S. (2019). The concept of MILKY WAY in Linguosemiotic and Narrative Interpretation. Odessa Linguistic Journal. Odessa: Odessa Law Academy, 13, 52-63.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
