МОВНА ТА КОНЦЕПТУАЛЬНА КАРТИНИ СВІТУ В ІНТЕРКУЛЬТУРНІЙ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ХУДОЖНЬОГО ПЕРЕКЛАДУ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2019.192490Ключові слова:
мовна картина світу, концептуальна картина світу, концепт, культура, референціяАнотація
У статті розглянуто актуальну для практики художніх перекладів проблему взаємозумовленості мовної та концептуальної картин світу, висвітлено інваріантні чинники формування мисленнєвого способу концептуалізації дійсності та її мовної експлікації. Визначено, що логічність суджень в осягненні дійсності є ключем до формування поля семантичних універсалій, на якому спільна для всіх культур концептуалізація може бути відображена засобами різних мов. Доведено, що сутнісний рівень перекладу полягає у відтворенні перекладачем референційності концептів мовної картини світу першотвору. Проаналізовано трансцендентність понять як лінгвістичних концептів. Досліджено об’єктивний і суб’єктивний компоненти в картинах світу, закономірності їхнього формування. Уточнено особливості перекладацької культури в імперативах постмодернізму.Посилання
Акмалдінова, О. М., & Стежко, Ю. Г. (2019). Психолінгвістичні аспекти формування двомовності студентів військово-технічного фаху. Актуальні проблеми іншомовної підготовки фахівців у сфері національної безпеки: Збірник матеріалів І-ї міжвузівської науково-методичної конференції 16 квітня 2019 р. К.: ВДА, 99-101.
Волкова, С. В. (2017). Концептуальні домінанти міфолорного дискурсу (на матеріалі амеріндіанських міфів, легенд і казок). Концепты и контрасты: монографія. Одесса: “Гельветика”, 416-427.
Керимов, Т. Х. (2013). Философия. Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та.
Леонтьев, А. А. (1969). Психолингвистические единицы и порождение речевого высказывания. Москва: Наука.
Манакин, В. Н. (2004). Сопоставительная лексикология. Київ: Знання.
Порус, В. Н. (2016). Что значит “понять” художественный текст? Вопросы философии, 7, 84-96.
Потебня, A. A. (1999). Собрание трудов: Мысль и язык. Москва: “Лабиринт”
Сас, В. (2011). Методи реалізації концепту у мовній картині світу автора на прикладі малої прози
Франца Кафки. Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство), 95. Кіровоград: РВВ КДПУ, 274-278.
Соссюр, Ф. де. (1999). Курс общей лингвистики. Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та.
Стежко, Ю. Г. (2019). Лінгвофілософський аналіз прагматизації теорії референції у перекладах. Фаховий та художній переклад: теорія, методологія, практика: збірник наукових праць. Київ: Аграр Медіа Груп, 149-155.
Телия, В. Н. (1988). Метафора как модель смыслопроизводства и ее экспрессивно-оценочная функция. Метафора в языке и тексте. Москва: Наука, 26-51.
Фрумкина, Р. М. (2003). Психолингвистика. Москва: “Академия”.
Шайковський, О. В. (2011). Культурно-обумовлений характер мовної картини світу (на матеріалі української та англійської мови) Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство), 95, Кіровоград: РВВ КДПУ, 311-314.
Швейцер, А. Д. (2012). Теория перевода (статус, проблемы, аспекты). Москва: Либроком.
Юдко, Л. В. (2011). Мовна та концептуальна картини світу як відображення свідомості нації. Studia Linguistica. Збірник наукових праць, 5, 2. “Київський університет”, 292-298.
Kurcz, I. (2001). Language – Cognition – Communication. Psychology of Language and Communication. 5, 1, 5-16. URL: http://www.plc.psychologia.pl/ plc/plc/contents/fulltext/05-1_1.pdf
Vivas, L., Manoiloff, L. (2019). Core Semantic Links or Lexical Associations: Assessing the Nature of Responses in Word Association Tasks. Journal of Psycholinguistic Research, 48, 1, 243-256. URL: https://link.springer.com/article/10.1007/s10936-018-9601-8
Vonk, J., & Oble, L. & Jonkers, R. (2019). Levels of Abstractness in Semantic Noun and Verb Processing: The Role of Sensory-Perceptual and Sensory-Motor Information. Journal of Psycholinguistic Research, 48, 2, 1-15. URL: https://link.springer.com/article/10.1007/s10936-
-9621-4
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
