“АНГЛІЙСЬКИЙ ГУМОР У ПЕРЕКЛАДІ”: МОВНІ ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ГУМОРИСТИЧНИХ КОНТЕКСТІВ У РОСІЙСЬКОМОВНИХ ПЕРЕКЛАДАХ ДЕТЕКТИВНИХ ОПОВІДАНЬ АРТУРА КОНАН ДОЙЛА ПРО ШЕРЛОКА ХОЛМСА
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2019.192579Ключові слова:
гумор, іронія, самоіронія, сарказм, комунікативна культура, іронічні маски, емоції, мовні засоби вираження іроніїАнотація
Вступ. Наукові дослідження багатьох сфер знання спрямовані на з’ясування універсальних і національно-специфічних характеристик гумору та іронії в комунікативних культурах носіїв різних мов. Особливу увагу в сучасному науковому дискурсі приділено аналізу мовних засобів вираження іронії в англійській мові та в перекладах англомовнихтворів.
Мета. Статтю присвячено вивченню мовних особливостей об’єктивації англійських гумористичних контекстів у російськомовних перекладах творів Артура Конан Дойла про Шерлока Холмса.
Методи. У роботі використано такі методи та прийоми лінгвістичних досліджень, як описовий, метод компонентного аналізу та прийом кількісного аналізу.
Результати. Масив дібраного та описаного матеріалу свідчить про багатство мовних засобів творення іронії в російськомовних перекладах творів А. К. Дойла. Розглянуто національно-специфічні особливості англійського гумору. Описано функції гумору та іронії в англійській комунікативній культурі. Виділено іронічні маски партнерів по комунікації.
Виявлено та досліджено засоби формування комічного ефекту та механізми вираження іронії. Класифіковано та проаналізовано мовні засоби творення іронії. Доведено та проілюстровано безпосередній зв’язок іронічних контекстів з емоційними станами людини. Проведено кількісний та семантичний аналіз гумористичних контекстів. Виділено 110 контекстів на 1312 сторінок авторського тексту.
Висновок. Англійський гумор характеризується інтелігентністю, інтелектуальністю, вишуканістю, завуальованістю, глибокою та тонкою самоіронією і сарказмом. Основними функціями гумору в англійському мовному середовищі є встановлення контакту та зняття напруги, або забезпечення комфортного спілкування. Серед іронічних масок, які надягають на себе партнери по комунікації, виділяються маски “розумного” та “дурня”. Для формування комічного ефекту автор використовує такі засоби, як: перебільшення / зменшення, іронію,
самоіронію, сарказм, чорний гумор та прийом марного очікування. Серед механізмів створення іронії в текстах А. К. Дойла фігурують двозначна іронія, порушення комунікативних очікувань, відкриття очевидного і абсурд. Мовні засоби творення іронії в детективних текстах А. К. Дойла характеризуються різнобарвністю та яскравістю.
Виділено морфологічні, синтаксичні, лексичні, фразеологічні, фонаційні засоби, а також цитати з літературних творів. Гумористичні контексти об’єктивують широкий спектр людських емоцій, серед яких: гнів, радість, задоволення, подив, презирство тощо. Іронічні контексти детективних творів А. К. Дойла класифіковано за направленістю та емоційно-
оцінним забарвленням. Виділено іронічні висловлювання, адресовані самому собі (самоіронія), іронічні висловлювання, адресовані іншим людям, іронічні висловлювання, що описують емоційні стани людини, а також порівняльні та метафоричні висловлювання.
Посилання
Азарова, Л. В. (1980). Прием преуменьшения как средство создания комического эффекта. (Автореф. дис. канд. филол. наук). Ленинград.
Арнольд, И. В. (1981). Стилистика современного английского языка. Ленинград: Просвещение.
Багдасарян, М. А. (1969). Языковые средства выражения иронии в современном французском языке. (Автореф. дис. канд. филол. наук). Москва.
Борев, Ю. (1970). Комическое. Москва: Искусство.
Гальперин, И. Р. (1977). Стилистика английского языка. Москва: Высшая школа.
Горностаева, А. А. (2013). Ирония в английской и русской коммуникативных культурах. (Автореф. дис. канд. филол. наук). Москва.
Кам’янець, А. Б., Некряч, Т. Є. (2010). Інтертекстуальна іронія і переклад. Київ: Видавець
Карпенко В. М. Карасик, В. И. (2001). Лингвокультурные характеристики английского юмора. (Автореф. дис. канд. филол. наук). Волгоград.
Колесниченко, С. А. (1984). Условия реализации стилистического приема игры слов в английском языке. (Автореф. дис. канд. филол. наук). Ленинград.
Королева, Ю. П. (2008). Роль просодии в реализации юмора и иронии в британской публичной речи. (Автореф. дис. канд. филол. наук). Москва.
Кузьмич, О. Я. (2015). Мовні засоби творення комічного в українській прозі кінця ХХ століття – початку ХХІ століття. (Дис. канд. філол. наук). Луцьк.
Кулинич, М. А. (2000). Семантика, структура и прагматика англоязычного юмора. (Автореф. дис. докт. культуролог. наук). Москва.
Лук, А. Н. (1968). О чувстве юмора и остроумии. Москва: Искусство.
Мухина, Ю. Н. (2006). Средства репрезентации иронии в художественном тексте: на материале русского и английского языков. (Автореф. дис. канд. филол. наук). Саратов.
Пивоев, В. М. (1981). Ирония как эстетическая категория. (Дисс. канд. филол. наук). Ленинград.
Походня, С. И. (1984). Языковые средства выражения иронии в англоязычной художественной прозе (на материале английской и американской художественной литературы ХІХ – ХХ веков).
(Дисс. канд. филол. наук). Киев.
Почепцов, Г. Г. (1976). Язык и юмор. Киев: Вища школа.
Пропп, В. Я. (1976). Проблемы комизма и смеха. Москва: Искусство.
Салихова, Н. К. (1976). Языковая природа и функциональная характеристика стилистического приема иронии (на материале английской и американской литературы ХVІІІ – ХІХ вв.).
(Автореф. дис. канд. филол. наук). Москва.
Тимофеев, Л. И. (1976). Основы теории литературы. Москва: Просвещение.
Чубарян, Т. Ю. (1994). Семантика и прагматика речевых жанров юмора. (Автореф. дис. канд. филол. наук). Москва.
Knox, N. (1961). The Word Irony and Its Context, 1500 – 1755. Durham, North Carolina: Dure University Press.
Nilsen, D. (1993). Humor scholarship: a research bibliography. Greenwood press, Westport, Conn.
ЛЕКСИКОГРАФИЧЕСКИЙ ИСТОЧНИК
Ахманова, О. С. (2007). Словарь лингвистических терминов. Москва: КомКнига.
ИСТОЧНИКИ ИЛЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРИАЛА
Дойл, А. К. (2013). Полное собрание сочинений о Шерлоке Холмсе. Том 2. Харьков: Книжный клуб “Клуб семейного досуга”; Белгород: ООО Книжный клуб “Клуб семейного досуга”.
Дойл, А. К. (1998). Приключения Шерлока Холмса: Повести и рассказы. Харьков: Фолио; М.: ООО “Фирма Издательство АСТ”.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
