THE INTERPRETATION OF ASPECTS OF LIGHT, SOUND, COLOUR AND TIME IN THE NOVELS “LIFE AND FATE” (Vasily Grossman) AND “FATELESSNESS” (Imre Kertész)
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2020.222731Ключові слова:
просторове зображення, візуальне сприйняття, символ, могутність звуків, сила часуАнотація
Сьогодні романи “Життя і доля” (1960) Василя Гроссмана (1905 – 1964) та “Знедоленість” (1975) Імре
Кертеса (1929 – 2016) привертають увагу не лише численних читачів, а й літературознавців. Однак статті
критиків літератури зосереджуються головним чином на філософії авторів та думках персонажів,
подають роздуми про світ, війну, людське життя в умовах тоталітаризму.
Маємо на меті дослідити магічну силу світла, кольорів, звуків та їхню художню реальність у романах
Василя Гроссмана “Життя і доля” та Імре Кертеса “Знедоленість”; виявити, дослідити та порівняти
значення світла, звуків, кольорів та їх вплив на художні образи, утілені письменниками в романах “Життя
і доля” та “Знедоленість”.
Попри те, що “Життя і доля” та “Знедоленість” написані стриманим стилем, у романах є певні
кольори, світлові та звукові ефекти, які впливають на емоційний світ героїв. У статті інтерпретовано
семіотику білого кольору в романах, різноманітні типи денного та вечірнього світла, порівнюється вплив
білого та темного світла, дається тлумачення поняттю “світло мудрості”, інтерпретується звук чавунних
казанків у романі “Знедоленість”, передзвін яких у вухах ув'язнених у концтаборах спонукає і втілює
бажання жити.
Приховані кольори, світлові та звукові ефекти займають належні місця в романах, їхня функція
художньо вмотивована В. Гроссманом та І. Кертесом. Світлова і звукова гама в цих романах створює такий
фон сфери почуттів, який володіє магічною силою, допомагає розкрити та краще зрозуміти емоції
персонажів, наближує читачів до реального хронотопу, обставин та подій, серед яких жили персонажі
романів. Відлуння голосів, відтінків кольорів та світлових аспектів у романах “Життя і доля”
та “Знедоленість” безсмертні, вони містять невпинну яскраву енергію життя.
Посилання
Anninskij, L. (1988). Mirozdanie V. Grossmana. Druzhba narodov, 10, 253-263.
Belyj, A. (1910). Magija slov'. V Andrej Belyj. Simvolizm: Kniga statej (ss. 429-448). Moskva: Musaget.
Belyj, A. (1994). Svjashhennye cveta. V Andrej Belyj. Simvolizm kak miroponimanie (ss. 201-209). Moskva: Respublika.
Bocharov, A. (1989). Vremja sobirat' kamni. "Malaja proza" Vasilija Grossmana. Voprosy literatury, 7, 3-86.
Dedkov, I. (1988). Zhizn' protiv sud'by. Novyj mir, 11, 229-241.
Gusev, Ju. (2005). O tvorchestve Imre Kertesa, laureata Nobelevskoj premii za 2002 god.
V I. Svetlov, V. Sereda (Otv. red. i sost.), Vengerskoe iskusstvo i literatura XX veka. Sbornik statej rossijskih i vengerskih uchenyh (ss. 9-591). Sankt-Peterburg: Aletejja.
Kasavin, I. (1990). Svidanie s mnogoobraziem. Zvezda, 9, 166-174.
Kulish, V., Oskockij, V. (1988). Jepos vojny narodnoj: Dialog o romane V. Grossmana "Zhizn' i sud'ba". Voprosy literatury, 10, 27-87.
Kuzicheva, A. (1989). Vechernij svet "Zhizni i sud'by". Knizhnoe obozrenie, 2, 5.
Lanin, B. A. (1992). Novaja proza o vojne i dilogija V. Grossmana "Zhizn' i sud'ba". Moskva: Institut obshheobrazovatel'noj shkoly.
Markish, Sh. (1997). Vasilij Grossman. V Sh. Markish. Babel' i drugie (ss. 28-117). Moskva: Mosty kul'tury.
Markish, Sh. (2004). Tragedija i triumf Vasilija Grossmana, ili ob universal'nosti rabstva i svobody v dvadcatom veke. Ierusalimskij zhurnal, 18. Vzjato iz https://www.antho.net/jr/18/
markish_grossman.html
Markish, Sh. Vasilij Grossman (ss. 1-27). Rukopis'.
Markish, Sh. Kniga o nashej sud'be (ss. 1-4). Rukopis'.
Markish, Sh. Primer Vasilija Grossmana (ss. 1-25). Rukopis'.
Markish, Sh. (1988). Sovetskaja kritika: Primer Vasilija Grossmana (ss. 1-4).
Nad', I. (2003). Ot vynuzhdennoj uchasti k vyboru sud'by. O tvorchestve Imre Kertesa. Zvezda, 7. Vzjato iz https://magazines.gorky.media/zvezda/2003/7/ot-vynuzhdennoj-uchasti-k-vyboru-sudby.html
Ol'bryh, V. (Sost). (2002). Besedy o Vasilie Grossmane. Po materialam Mezhdunarodnyh literaturnyh chtenij v Gdyne i diskussii v gazete "Literaturnye vesti" (ss. 3-67). Varshava – Moskva: Slavica Orientalia-Interkontakt-fond.
Postoutenko, K. (1996). Svjashhennye cveta Andreja Belogo. Die Welt Der Slaven, 41(1), 153-166.
Ursuljak, S. (Rezhiser). (2012). "Zhittja і dolja" [teleserіal za odnojmennim romanom Vasilja Grossmana]. Rosіja.
Heteni, Zh. (2004). Porjadok haosa. Imre Kertes i ego roman "Obezdolennost'". Ierusalimskij zhurnal, 18. Vzjato iz http://www.antho.net/jr/18.2004/02.php
Garrard, J. (1991). Stepsons in the Motherland: The architectonics of Vasily Grossman's "Zhizn' i sud'ba". Slavic review, 50(2), 336-344.
Geréb, A. (2005). Sorstalanság. Köves Gyuri kalandjai a koncentrációs táborok birodalmában. Egyenlítõ. Társadalomkritikai és kulturális folyóirat, 3(2), 50-53.
Grossman, V. (2006). Life and fate. Vintage Classics.
Kertész, I. (2004). Sorstalanság / Fatelessness (Trans. from Hungarian by Tim Wilkinson). Vintage Books.
Koltai, L. (Film director). (2004). "Fateless" (Sorstalanság) [drama based on the novel "Fateless" by Imre Kertész].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
