Zur Ambivalenz der diskursiv bedingten Kompositazusammenziehung im heutigen Deutsch
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2021.252101Ключові слова:
контракція, стягнення, композити з тотожним компонентом, координація, словотворення, асиметріяАнотація
Дослідження сфокусоване на контракції німецьких композитів з ідентичним компонентом у різних текстових жанрах. Розглянуто два підходи до процесу стягнення складних слів: перший вивчає його як синтаксичне явище, другий – як морфологічне. Приклади із сучасної німецької художньої літератури, а також із газетних і юридичних текстів класифікуються для того, щоб проілюструвати амбівалентність композитної контракції між формуванням фрази та формуванням слова. Окремо обговорюється опущення чи вживання артикля, а також різні види асиметрії в контрактованих структурах, можливість вставки додаткових лексичних елементів та інтеграції контрактованих структур у подальші процеси словотворення.
Контрактовані конструкції можуть демонструвати асиметрію за ступенем стиснення на стороні вислову, у частині мовленнєвої належності визначальних компонентів, з погляду структурної складності, типу семантичного актанта та статусу визначального компонента. В останньому випадку це стосується функціонування відторгненого субстантивного компонента та автономного прикметника як еквівалентних атрибутів загального базового компонента.
Результати показали, що обидва підходи виправдані, якщо застосовувати їх до різних аспектів композитної контракції. При цьому важливо враховувати, що реалізація окремих рис цього явища обумовлена жанровою специфікою.
Посилання
Абрамов, Б. А. (1970). Синтаксически обусловленная деструкция сложных и производных слов (на материале современного немецкого языка). Вопросы языкознания, 5, 69-79.
Глухов, Г. В. (1992). Прагма-коммуникативные функции словообразовательной компрессии в современном немецком языке (на материале немецкоязычной прессы). (Автореферат кандидатской диссертации). Минский государственный педагогический институт иностранных языков, Минск, Республика Беларусь.
Дозорова, Д. В. (2015). Словообразовательные модели универбатов в современном русском языке. Вестник Нижегородского университета им. Н. И. Лобачевского, 2(2), 392-396.
Ерхов, В. Н. (1972). Сложные существительные-соединения в современном немецком языке и их отношение к синтаксису. (Автореферат кандидатской диссертации). Ленинградский государственный педагогический институт имени А. И. Герцена, Санкт-Петербург, Российская Федерация.
Ключенович, С. С. (2020). Финальная контракция сложных слов с тождественным компонентом в разнотипных дискурсивных условиях. Вестник Минского государственного лингвистического университета. Серия 1: Филология, 4(107), 58-65.
Левковская, К. А. (1960). Именное словообразование в современной немецкой общественнополитической терминологии и примыкающей к ней лексике. Москва: Издательство Академии наук СССР.
Лыков, А. Г. (1970). Случаи разорванности слова как структурного целого. Русский язык в школе, 5, 86-90.
Лыков, А. Г. (1976). Современная русская лексикология (русское окказиональное слово) [Монография]. Москва: Высшая школа.
Маракушина, Г. В. (2008). Роль компрессии в лексической номинации (на материале английского, немецкого и русского языков). (Автореферат кандидатской диссертации). Московский государственный областной университет, Москва, Российская Федерация.
Норман, Б. Ю. (2016). О компрессионных процессах в синтаксисе современных славянских языков. В: Общество славистов Сербии (Ред.), Русский язык как инославянский. Том VIII: Современное изучение русского языка и русской культуры в инославянской среде (сс. 8-20). Белград.
Носоченко, С. Ф. (1977). Синтаксико-словообразовательное совмещение в современном немецком языке. (Автореферат кандидатской диссертации). Московский государственный педагогический институт иностранных языков имени М. Тореза, Москва, Российская Федерация.
Павлов, В. М. (1973). Субстантивное словосложение в немецком языке. (Автореферат докторской диссертации). Ленинградский государственный университет, Санкт-Петербург, Российская Федерация.
Пан, Г. В. (1978). Языковая экономия и коммуникативная насыщенность текстов в прессе ГДР. (Автореферат кандидатской диссертации). Московский государственный педагогический институт иностранных языков имени М. Тореза, Москва, Российская Федерация.
Снежкова, И. А. (2000). Функции словообразовательных конструкций в художественном тексте (на материале новеллы Т. Манна "Марио и волшебник"). (Автореферат кандидатской диссертации). Хабаровский государственный педагогический университет, Хабаровск, Российская Федерация.
Теркулов, В. И. (2012). Лингвальная когнитология: лингвистическая перспектива бытия. В Л. А. Нефедова,A. В. Гребенщикова, A. A. Елистратов, Л. П. Koвальчук, Ю. В. Maмoнова, O. В. Суслова, Е. A. Tитова, & O. Н. Ярошенко (редкол.), Слово, высказывание, текст
в когнитивном, прагматическом и культурологическом аспектах. Том 2 (сс. 62-65).Челябинск: Челябинский государственный университет.
Толстолуцкая, Е. В. (2013). Структурно-прагматические характеристики текстов малого формата (на материале французской прессы). (Автореферат кандидатской диссертации). Белгородский государственный национальный исследовательский университет, Воронеж, Российская Федерация.
Ackema, P., & Neeleman, A. (2004). Beyond Morphology. Oxford: Oxford University Press.
Bär, J. A. (2007). Kürze als grammatisches Problem: determinative Verschränkungen. Phänomene der Ersparung im Übergangsbereich von Wortbildung und Syntax. In J. A. Bär, T. Roelcke & A. Steinhauer (Hg.), Sprachliche Kürze. Konzeptuelle, strukturelle und pragmatische Aspekte (SS. 310-338). Berlin / New York: De Gruyter.
[Duden-Grammatik 1966 =] Der Große Duden. Bd.4: Grammatik der deutschen Gegenwartsprache. Bearb. von P. Grebe unter Mitw. von H. Gipper, M. Mangold & C. Winkler. 2., verm. u. verb. Aufl. Mannheim et al.: Bibliographisches Institut & Dudenverlag.
[Duden-Grammatik 2006 =] Dudenredaktion (Hg., 2006). Duden. Bd. 4: Die Grammatik. Red. Bearb.: K. Kunkel-Razum & M. Wermke. Überarb. Neudruck der 7., völlig neu erarb. u. erw. Aufl. Mannheim: Dudenverlag.
Elsen, H. (2009). Komplexe Komposita und Verwandtes. Germanistische Mitteilungen, 69, 57-71.
Fanselow, G. (1981). Zur Syntax und Semantik der Nominalkomposition. Ein Versuch praktischer Anwendung der Montague-Grammatik auf die Wortbildung im Deutschen [Monographie]. Tübingen: Niemeyer.
Fleischer, W., & Barz, I. (2012). Wortbildung der deutschen Gegenwartssprache. Unter Mitarbeit von Marianne Schröder. 4., völlig neu bearb. Aufl. Berlin / Boston: De Gruyter.
Henzen, W. (1957). Deutsche Wortbildung. 2., verb. Aufl. Tübingen: Niemeyer.
Kljutschenowitsch, S. (2020). Linksseitige Kontraktion als Diskursphänomen in der deutschen Gegenwartssprache. Präliminäre Erkenntnisse aus einer Korpusstudie. Grazer Linguistische Studien, 92, 111-125. doi: 10.25364/04.47:2020.92.5
Kobler-Trill, D. (1994). Das Kurzwort im Deutschen. Eine Untersuchung zu Definition, Typologie und Entwicklung [Monographie]. Tübingen: Niemeyer.
Lieber, R., & Scalise, S. (2006). The Lexical Integrity Hypothesis in a New Theoretical Universe. Lingue e Linguaggio, 5, 7-32.
Meibauer, J. (2003). Phrasenkomposita zwischen Wortsyntax und Lexikon. Zeitschrift für Sprachwissenschaft, 22, 153-188.
Ortner, L., Müller-Bollhagen, E., Ortner, H., Wellmann, H., Pümpel-Mader, M., & Gärtner, H. (1991). Deutsche Wortbildung. Typen und Tendenzen in der Gegenwartssprache. Bd.4: Substantivkomposita. Düsseldorf: Schwann.
Pafel, J. (2017). Phrasal Compounds and the Morphology-Syntax Relation. In C. Trips & J. Kornfilt (Hg.), Further Investigations into the Nature of Phrasal Compounding (SS. 233-259). Berlin: Language Science Press.
Pavlov, V. (2009). Deutsche Wortbildung im Spannungsfeld zwischen Lexikon und Syntax. Synchronie und Diachronie [Monographie]. Frankfurt a. M.: Peter Lang.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
