Мультикомпонентна структура конфліктиву в англійськомовному художньому дискурсі
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2023.297689Ключові слова:
конфліктив, мультимодальність, мультикомпонентна структура, семіозис, англійськомовний художній дискурсАнотація
У статті запропоновано результати лінгвістичного дослідження мультикомпонентної структури інтерперсональних конфліктів в англійськомовному художнього дискурсі з позицій теорії прагмалінгвістики, семіотики, мультимодальності, парадигматичного та синтагматичного підходу до інтерпретації мовних явищ. У пропонованій роботі висвітлено результати лінгвосеміотичної розвідки інтерперсональних конфліктів у сучасному англійськомовному художньому дискурсі через аналіз та інтерпретацію різних мультимодальних семіотичних ресурсів, які в сукупності
конструюють значення в конфліктних комунікативних ситуаціях. Це конструювання відбувається за допомогою конфліктивів як емерджентних дискурсивних конструктів. Вербальні, невербальні, графічні семіотичні ресурси залучені до цього процесу на певних стадіях розвитку конфлікту.
У результаті аспектного дослідження конфліктивів у сучасному художньому дискурсі встановлено особливості їхньої мультимодальної природи та мультикомпонентної структури. Понад те, докладний аналіз послідовних стадій розгортання інтерперсонального конфлікту в англійськомовному художньому дискурсі за допомогою методів мультимодального аналізу, лінгвосеміотики, прагматики та теорії комунікації дозволило нам виокремити конфліктив як функціонально цілісну одиницю, що за формою збігається з певною стадією ведення конфлікту, а за структурою відповідає поняттю комунікативного акту.
Мета дослідження полягає також у встановленні зв’язку між різними підходами до трактування процесу розвитку конфліктної комунікації та методів її дослідження в сучасних лінгвістичних студіях. Мультимодальна природа конфліктивів дозволяє залучати до аналізу конфліктної мовленнєвої ситуації в художньому дискурсі одразу декілька модусів мультимодальності, які репрезентовано в дослідженні щонайменше одномодусною структурою конфліктиву, конструйованого в певній стадії конфліктної взаємодії. Ці зразки комбінації значень із залученням засобів різних семіотичних ресурсів разом конструюють значення, комуніковане та інтерпретоване в ситуаціях інтерперсональних конфліктів в англійськомовному художньому дискурсі. Крім того, мультикомпонентна структура конфліктиву містить глибинні та поверхневі складники, залучені до процесу конструювання та інтерпретації значень. Отримані результати дослідження дозволять розширити можливості вивчення конфліктів у художньому дискурсі на різних рівнях лінгвосеміотичного та комунікативно-прагматичного аналізів.
Посилання
Бацевич, Ф. С. (2004). Основи комунікативної лінгвістики. Видавничий центр «Академія».
Влох, Н. М. (2013). Засоби параграфеміки англомовного постмодерністського художнього тексту. Наукові записки. Серія «Філологічна», 36, 111–113.
Войцехiвська, Н. К. (2018). Конфліктний дискурс в українській художній літературі : структурний, семантичний, комунікативний і лінгвокогнітивний аспекти
[Докторська дисертація]. Інститут мовознавства імені О. О. Потебні, Київ.
Крисанова, Т., & Вербицька, А. (2018). Принципи лінгвістичного конструювання емоцій у дискурсі. Лiнгвiстичнi студії / Linguistic Studies, 36, 55–60.
Макарук, Л. Л. (2018). Конструювання англомовних мультимодальних текстів: експериментальні тенденції чи нове бачення писемної інтеракції. Науковий вісник Херсонського державного університету, 34 (2), 130–136.
Моісеєнко, О. Ю. (2018). Мовні аспекти концептуалізації збройного конфлікту на сході України (2014-2018) в австралійському медійному дискурсі. Вісник
Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія філологія, 7 (321), 78–86.
Сєрякова, І. І. (2013). Семіозис невербальних знаків комунікації. Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія: Філологія, 16(2), 121–126.
Фролова, І. Є., & Омецинська, О. В. (2018). Специфіка художнього дискурсу та його аспектів. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: Іноземна філологія. Методика викладання іноземних мов, 87, 52–61.
Черненко, О. В. (2023). Структурно-функціональні та лінгвопрагматичні характеристики мультимодальних конфліктивів у сучасному англійськомовному
художньому дискурсі. Modern Ukrainian linguospace: ethnomental, axiological, pragmatic aspects (рр. 128–132). Publishing House «Baltija Publishing».
Bonacchi, S., Mela, M. (2015). Multimodal Analysis of Low-Stakes Conflicts: A Proposal for a Dynamic Model. Conflict and Multimodal Communication, ed. by F. d’Errico, I. Poggi, A. Vinciarelli, L. Vincze (рр. 266-293). Berlin: Springer Berlin.
Cap, P. (2023). The Discourse of Conflict and Crisis: Poland’s Political Rhetoric in the European Perspective. Bloomsbury Publishing.
Danesi, M. (2021). Understanding Nonverbal Communication: A Semiotic Guide. London: Bloomsbury Publishing.
Gamble, T. K. & Gamble, M. (2012). Communication works (11th ed.). New York: McGraw-Hill Humanities/Social Sciences/Languages.
Hoffmann, M. H.G. (2005). Problems of understanding in conflicts and a semiotic solution. SSRN Electronic Journal. DOI: 10.2139/ssrn.758345
Hyland, K., Paltridge, B., Wong, Lillian L. C. (2021). The Bloomsbury Handbook of Discourse Analysis. 2nd ed. London: Bloomsbury Academic.
Kay, L., O’Halloran, Sabine Tan & Marissa, K.L.E. (2017). Multimodal analysis for critical thinking. Learning, Media and Technology, 42:2, 147-170. DOI:10.1080/17439884.2016.1101003
Frolova, I. Ye. (2013). Confrontation Strategy in Discourse and Communities of Practice. The Advanced Science, 10, 29–32.
Kirshenbaum, R. (2019). Rouge. New York: St. Martin’s Press.
Królikowska, P. (2015). Discourse of Conflict as Political Genre. Thesis for the doctor’s degree in philology. (Published Doctoral Thesis). Uniwersytet Łódzki,
Łódź. Retreived from http://dspace.uni.lodz.pl/xmlui/bitstream/handle/11089/11885/Doktorat_Dyskurs%20konfiktu%20jako%20gatunek%20polityczny_Paulina%20
Kr%C3%B3likowska.pdf?sequence=1&isAllowed=y
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
