СУБКОНЦЕПТ PRODIGY ЯК СТРУКТУРНА ЧАСТИНА КОНЦЕПТУ GENIUS (на матеріалі англомовних біографій)
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2017.120849Ключові слова:
вербалізація, концепт, субконцепт, концептуальна ознака, генійАнотація
Стаття присвячена дослідженню особливостей вербалізації концепту GENIUS в англійській мові та мовленні, а саме – його структурної частини – субконцепту PRODIGY. У роботі висвітлено основні аспекти вивчення феномену геніальності у філософії та психології; розглянуто етимологію лексичних одиниць genius та prodigy в англійській мові та виявлено, що їхня внутрішня форма актуалізує ірраціональні складові відповідних концептів. У роботі також проаналізовано дефініції лексичних одиниць genius та prodigy в англомовних словниках та виокремлено поняттєві концептуальні ознаки концепту GENIUS та субконцепту PRODIGY. Мовленнєве втілення цих концептів проаналізовано на матеріалі науково-популярних біографій, у результаті виокремлено такі концептуальні ознаки субконцепту PRODIGY: молодий вік, талант та креативність, інтелект та надзвичайність.
Посилання
Антология концептов / Под ред. В.И. Карасика, И.А. Стернина. Том 1. – Волгоград : Парадигма, 2005. – 352 с.
Будагов Р.А. История слов в истории общества / Рубен Александрович Будагов – М. : Просвещение, 1971. – 270 с.
Ефремова Д.А. Типы англоязычных биографий второй половины ХХ – начала ХХІ века / Д.А. Ефремова // Филология и культура. – 2013. – № 1 (32). – С.142–145.
Колегаєва І.М. Перцептивне і когнітивне бачення світу: ономасіологічний аспект. / І.М. Колегаєва // Вісник ОНУ імені І.Мечникова. – Том 18. – Вип. 2(6) 2013. – С.63–69.
Колегаєва І.М. Що нам показує картина світу: людський чинник ономасіологічних процесів / І.М. Колегаєва // Наукові записки НаУКМА. – Том 164. Філологічні науки (Мовознавство) – 2014. – С.8–11.
Минченков А.Г. Концепт DISRESPECT и возможности его изучения / А.Г. Минченков, А.А. Горелова // Вестник Санкт-Петербургского университета. – Выпуск 2. – 2015. – С. 122–130.
Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія / О. Селіванова. – Полтава : Довкілля-К, 2006. – 716 с.
Степанов Ю.С. Константы: Словарь русской культуры / Ю.С. Степанов: Изд. 2-е, испр. и доп. – М. : Академический проект, 2001. – 990 с.
Строченко Л.В. Вербалізація концепту GENIUS / ГЕНІЙ в англомовних біографіях Леонардо да Вінчі / Л.В. Строченко // Одеський лінгвістичний вісник. – Випуск 8. – 2016. – С. 51–54.
Хомченкова Е.А. Феноменология гениальности: от антропной к социокультурной детерминации / Е.А. Хомченкова: Автореф. дис … канд. філос. наук: 09.00.13. – Омск, 2007. – 20 с.
Genius. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.thefreedictionary.com/genius
Prodigy. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.thefreedictionary.com/prodigy
Mozart. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/Wolfgang_Amadeus_Mozart
Mozart. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.biography.com/people/wolfgang-mozart-9417115
Chopin. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.biography.com/people/frederic-chopin-9247162
Pascal. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.biography.com/people/blaise-pascal-9434176
Benz. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.biography.com/people/karl-benz-9208256
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
