ТИПИ ТРАНСФОРМАЦІЙ В УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ ТЕКСТУ ДЖ.К. РОУЛІНГ “HARRY POTTER AND THE PHILOSOPHER’S STONE ”: ЛІНГВОСЕМІОТИЧНИЙ АСПЕКТ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2019.192007Ключові слова:
лінгвосеміотична модель, лінгвосеміотичні імплікатури, художній образ, персонажний образ, перекладацькі трансформаціїАнотація
У статті сфокусовано увагу на виявленні перекладацьких трансформацій
у відтворенні лінгвосеміотики персонажного образу в тексті оригіналу та перекладу роману Дж. К. Роулінг “Harry Potter and the Philosopher’s Stone”. Зроблено аналіз підходів до тлумачення таких понять, як: “образ”, “художній образ”, “персонажний образ” – у лінгвістиці та перекладознавстві. Схарактеризовано лінгвосеміотичні особливості персонажного образу в тексті оригіналу і тексті перекладу “Harry Potter and the Philosopher’s Stone”. Систематизовано перекладацькі трансформації у відтворенні лінгвосеміотичних особливостей персонажного образу в українському перекладі аналізованого тексту. З’ясовано, що значення лінгвосеміотичних імплікатур образу Гаррі Поттера мають певні відмінності в тексті оригіналу і перекладу, але вони суттєво не впливають на зміст лінгвосеміотичної структури художнього образу в тексті перекладу.
Посилання
Андрейчук, Н. І. (2011). Семіотика лінгвокультурного простору Англії кінця XV – початку XVII століття : монографія. МОНМС України, Львів : Нац. ун-т “Львів. політехніка”.
Андрейчук, Н. І. (2012). Інтерпретанта як людський чинник мовного семіозису. Мовознавство, 3, 65-74.
Андрейчук, Н. І. (2015). Художній образ крізь призму лінгвосеміотики. Науковий вісник Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Сер. : Філологічні науки (мовознавство), 3, 17-22.
Аристотель. (1978). Сочинения в четырех томах, т. 2. Москва: Мысль.
Барсук, Т. (2009). Функціональне навантаження антропонімів у казковому дискурсі (на матеріалі творів Дж. К. Роулінг про Гаррі Поттера). Наукові записки [Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Сер. : Філологічні науки. 81(3), 203-206.
Барт, Р. (1989). Миф сегодня. Избранные работы. Семиотика. Поэтика. Москва.
Бацевич, Ф. С. (2004). Основи комунікативної лінгвістики: підручник. Київ : Академія.
Белей, Л. Л. (2008). Ономастикон “Гаррі Поттера” Джоан Роулінг – шляхи передачі. Ономастичні науки. 2, 81-84.
Бенвенист, Э. (1974). Семиология языка. Общая лингвистика / Пер. с франц. Москва.
Бережна, М. В. (2017). Відтворення мовленнєвої характеристики персонажів (на матеріалі англомовних художніх текстів та їх перекладів українською мовою). Science and Education a New Dimension. Philology, V (34). Budapest. 124, 11-15.
Бока, О. В. (2008). Власні імена як компресовані тексти-носії когнітивної інформації (на матеріалі казки Дж. Роулінг “Гаррі Поттер і орден Фенікса”). Вісник Сумського державного ун-ту. Сер. Філол. науки. 1, 15-19.
Волчанська, Г. В. (2009). Особливості відображення мовної та концептуальної картин світу в англійському та українському текстах “Гаррі Потера”. Наукові записки [Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Сер. : Філологічні науки. 81(3), 60-63.
Ельмслев, Л. (1960). Пролегомены к теории языка. Новое в лингвистике. Москва: Прогресс.
Єрмоленко, С. С. (2006). Мовне моделювання дійсності і знакова структура мовних одиниць: Моногр. Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні НАН України. К. : Вид. Дім Д. Бураго.
Иванов, В. В. (2010). “Границы семиотики”: Вопросы к предварительному обсуждению. Современная семиотика и гуманитарные науки. М.: Языки славянской культуры.
Карасик, В. И., Ярмахова Е. А. (2006). Лингвокультурный типаж “английский чудак”. Москва: Гнозис.
Колесник, О. С. (2013). Емоції крізь призму лінгвосеміотики міфу. Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного університету. Філологія, педагогіка, психологія. 26, 76-82.
Красных, В. В. (2002). Этнопсихолингвистика и лингвокультурология: Курс лекций. Москва: ИТДГК “Гнозис”.
Лосев, А. Ф. (1982). Знак. Символ. Миф. М.: Издательство Московского университета.
Лотман, Ю. М. (2000). Внутри мыслящих миров. Семиосфера. Санкт-Петербург.
Максімов, С. Є. (2006). Практичний курс перекладу (англійська та українська мови). Теорія та практика перекладацького аналізу тексту для студентів факультету перекладачів та факультету заочного та вечірнього навчання: Навчальний посібник. Київ: Ленвіт.
Маріна, О. С. (2015). Семіотика парадоксальності у когнітивно-комунікативному висвітленні (на матеріалі сучасного англомовного поетичного дискурсу) : монографія. Київ. нац. лінгвіст. ун-т. Київ; Херсон : Айлант.
Моррис, Ч. (1983). Основания теории знаков. Семиотика. Москва.
Мукаржовский, Я. (1947). Преднамеренное и непреднамеренное в искусстве. Исследования по эстетике и теории искусства. Москва.
Павлюк, Л. С. (2006). Знак, символ, міф у масовій комунікації: посібник. Львів: ПАІС.
Пирс, Ч. С. (2000). Избранные философские произведения [пер. с англ. К. Голубович и др.]. Москва : Логос.
Платон. (1990). Собрание сочинений в 4 т. Т. 1 [пер. с древнегреч.].
Потапова, А. Є. (2011). Відтворення стилістичних засобів у перекладі дитячої художньої літератури (на матеріалі українських, німецьких та російських перекладів творів Дж. К. Ролінг). (Дис. канд. філол. наук). Київ.
Почепцов, Г. Г. (2001). Теория коммуникации. Москва: Рефл-бук, К.: Ваклер.
Ребрій, О. В. (2012). Сучасні концепції творчості у перекладі : монографія. Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна.
Селиванова, Е. А. (2000). Когнитивная ономасиология. К. : Фитосоциоцентр.
Соссюр, Ф. де. (2004). Курс общей лингвистики. Пер. с французского А. М. Сухотина, под редакцией и с примечаниями Р. И. Шор. Москва: Едиториал УРСС.
Степанов, Ю. С. (2001). Семиотика. Антология. Изд. 2-е, испр. и доп. Москва: Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга.
Шевцова, Г. І., Ребрій, О. В. (2009) Стратегії та способи перекладу англомовних антропонімів художнього дискурсу українською мовою (на матеріалі імен персонажів романів Дж. К. Ролінг). In Statu Nascendi: Збірка студентських статей. Харків: НТМТ. 10, 137-141.
Шиленко, Р. В. (1986). Прямые и косвенные экспрессивные высказывания в аспекте регулирования межличностных отношений. Языковое общение и его единицы: Межвуз. сб. науч. тр. Калинин: Калининск. гос. ун-т, 49-54.
Эко, У. (1998). Отсутствующая структура. Введение в семиологию. Пер. с итал. Санкт.-Петербург.
Якобсон, Р. (1983). В поисках сущности языка. Семиотика. Москва: Наука.
Deely, J. (2004). Basics in Semiotics. Toronto: St. Augutines Press.
Volkova, S. V. (2017). The Semiotics of Folkdance in Amerindian Literary Prose. Peter Lang • Frankfurt am Main • Bern • New York • Oxford • Warszawa • Wien: Peter Lang Edition, 14 “Language – Literature – the Arts: A Cognitive Semiotic Interface”, 149-164.
ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА
Енциклопедія сучасної України. (2016).
Керлот, Х. Э. (1994). Словарь символов. Москва : “REFL-book”.
Похлебкин, В. В. (2001). Словарь международной символики и эмблематики. 3-е изд. Москва: Международные отношения.
Тресиддер, Дж. (2001). Словарь символов. Пер. с англ. М. : ФАИР-ПРЕСС.
Усманова, А. Р. (2001). Код. Постмодернизм. Энциклопедия [под ред. Грицанова А. А., Можейко М. А.]. Минск : Интерпрессервис : Книжный дом, 710-711.
Ferber, M. A (1999). Dictionary of Literary Symbols. Cambridge University Press.
ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ
Роулінґ, Дж. К. (2019). Гаррі Поттер та філософський камінь. Пер. В. Морозова. Київ : “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”.
Rowling, J. K. (2014). Harry Potter and the Philosopher’s Stone. Bloomsbury.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
