ПРЕЗЕНТАЦІЯ НАУКОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ КВАНТИТАТИВНОЇ НОСТРАТИЧНОЇ ВЕРИФІКАЦІЇ СТУПЕНІВ СПОРІДНЕННЯ АФРАЗІЙСЬКОЇ, ІНДОЄВРОПЕЙСЬКОЇ І КАРТВЕЛЬСЬКОЇ МОВНИХ СІМЕЙ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.2.2020.223248Ключові слова:
діахронічна інтерпретація, квантитативна верифікація, ностратичний етимон, афразійська, індоєвропейська і картвельська мовні сім’їАнотація
У статті представлено наукові результати квантитативної ностратичної верифікації ступенівспоріднення афразійської, індоєвропейської і картвельської мовних сімей, що була проведена на основі
процедурних кроків діахронічної інтерпретації афразійського *f[a]ħ-, індоєвропейського *phéħh-ur-
[*pháħh-ur-], *phǝħh-wór- і картвельського *px- етимонів, які сягають ностратичного етимона *phaħ-
(~ *phǝħ-); запропоновано методологічний алгоритм проведення, з одного боку, процедури діахронічної
інтерпретації, яка передбачає залучення трьох стадій: 1) морфонологічний рівень (загальна морфонемна
структури, якість складів, зсуви (переходи) і збіги), 2) фонологічний рівень (вокалічні і / або консонантні
фонеми, альтернації (чергування), модифікації / мутації вокалічних і / або консонантних фонем,
іктус(-и) (у разі наявності), зсуви (переходи) і збіги), 3) семантичній рівень (план змісту, архісема(-и),
зсуви (переходи) і збіги), а з іншого боку, процедури квантитативної верифікації, яка передбачає
залучення двох стадій: 1) матрична верифікація показників – побудова матриці фонологічних,
морфонологічних і семантичних зсувів (переходів) і збігів, 2) верифікація ступенів споріднення
ностратичних мов – установлення ступенів споріднення ностратичних мов за тріадою 'тип – метрика –
відношення'. У результаті вдалося зареєструвати близький ступінь споріднення, що відповідає
дивергентно-конвергентному розвитку, між Афр *f[a]ħ- “гріти, нагрівати, горіти; вогонь, вугілля”
і Карт *px- “теплий (про погоду)”, далекий ступінь споріднення, що відповідає конвергентно-
дивергентному розвитку, між Афр *f[a]ħ- "гріти, нагрівати, горіти; вогонь, вугілля" і ІЄ *phéħh-ur-
[*pháħh-ur-], *phǝħh-wór- “вогонь”.
Посилання
Гамкрелидзе, Т. В., & Иванов, Вяч. Вс. (1984). Индоевропейский язык и индоевропейцы: реконструкция и историко-типологический анализ праязыка и протокультуры = Indo-European and the Indo-Europeans (Ч. 1–2). Тбилиси: Издательство Тбилисского университета.
Климов, Г. А. (1964). Этимологический словарь картвельских языков. Москва: Издательство АН СССР.
Левицький, В. В. (2008). Основи германістики. Вінниця : Нова Книга.
Раушенбах, Г. В. (1985). Меры близости и сходства. Анализ нечисловой информации в социологических исследованиях. Москва: Наука.
Теселец, Я. Г. (1995). Сибилянты или комплексы в пракартвельском? (Классическая дилемма и некоторые новые аргументы). Вопросы языкознания, 2, 10-28.
СУМ –Білодід, І. К. (Гол. ред.). (1970–1980). Словник української мови (Т. 1–11). Київ: Наукова думка.
Asingh, P., & Rasmussen, M. (1989). Mange slags greanser. And examples of regional variations. Retrieved from http://phonetic-blog.blogspot.com/2011/03/strong-and-weak.html
Blevins, J. (1994). The Bimoraic Foot in Rotuman Phonology and Morphology. Oceanic Linguistics, 33(2), 491-516.
Bomhard, A. R. (2014). Afrasian Comparative Phonology and Vocabulary. CHARLESTON, SC.
Bomhard, A. R. (2018). A Comprehensive Introduction to Nostratic Comparative Linguistics: with special reference to Indo-European (Vols. 1–4) (3rd ed.). Charleston, SC.
Campbell, L. (1998). Historical linguistics. An Introduction. The MIT Press.
Fortson, B. W. (2004). Indo-European language and culture: An Introduction. Malden, MA and Oxford: Blackwell Publishing.
Huehnergard, J. (2008). Afro-Asiatic. The Ancient Languages of Syria-Palestine and Arabia. Cambridge University Press.
Moscati, S., Spitaler, A., Ullendorff, E., & von Soden, W. (1980). An Introduction to the Comparative Grammar of the Semitic Languages. Wiesbaden: Otto Harrassowitz.
Orel, V. E., & Stolbova, O. V. (1985) Hamito-Semitic Etymological Dictionary: Materials for Reconstruction. Leiden; New York; Köln: E. J. Brill.
Ringe, D. (2006). From Proto-Indo-European to Proto-Germanic. Oxford: Oxford University Press.
Waterman, J. C. (1976). A History of the German Language. Waveland Press Inc.
Weninger, S. (2011). Reconstructive Morphology. The Semitic languages. Walter de Gruyter.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
