ЛІНГВОПРАГМАТИКА МОВЛЕННЄВОГО АКТУ “РЕАКЦІЯ НА КОМПЛІМЕНТ” (на матеріалі української мови)
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2018.135611Ключові слова:
реакція на комплімент, стратегії ввічливості, максими кооперації, комплексна ілокуціяАнотація
У статті висвітлено прагматичні особливості реакції на комплімент українською мовою. Виявлено універсальні й етноспецифічні характеристики респонсивних реплік, якими реагують на комплімент носії української мови. Визначено найпоширеніші реакції українців на комплімент, зокрема: неприйняття з применшенням значення денотованої компліментом характеристики; неприйняття з інверсією суб’єкта компліменту; імпліцитного неприйняття; неприйняття компліменту з одночасною абсолютизацією позитивно-оцінної характеристики, денотованої компліментом.
Ідентифіковано й проаналізовано етноспецифічні вияви універсальних
прагматичних стратегій ввічливості і кооперації. Визначені особливості порушень максим релевантності, кількості і якості інформації, обґрунтована функція таких порушень як тригеру конверсаційних імплікатур, пов’язаних з імпліцитним поясненням реакції неприйняття компліменту. Реактивні репліки неприйняття компліменту проаналізовано з погляду теорії мовленнєвих актів – у форматі концепції комплексної ілокуції.
Посилання
Бигунова, Н. А. (2015). Одобрение, похвала, комплимент и лесть в теории речевых актов. Записки з романо-германської філології, 2 (35), 31-40.
Богдан, С. К. (1998). Мовний етикет українців: традиції і сучасність. Київ: Рідна мова.
Зубець Н. О. (2015). Прагматика компліментного акту мовлення. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія“Лінгвістика”, 22, 142-147.
Кравченко, Н. К. (2015). Стратегия псевдо-непринятия комплимента в русской и украинской лингвокультурах. Limes Slavicus. Славянството: границы на общността (с. 131-137). Шумен.
Кравченко, Н. К. (2017). Дискурс и дискурс-анализ: краткая энциклопедия. Киев: Интерсервис.
Кровицька, О. В. (2005). Українська лексикографія: теорія і практика. Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України.
Кузенна, Н. М. (2010). Мовний акт “комплімент” в сучасній комунікації. Наукові записки КДПУ. Серія: Філологічні науки (мовознавство), 89 (2), 21-26.
Мельник, І. М. (2013). Ввічливі експресивні акти мовлення (на матеріалі іспанської мови). Вісник Львівського університету. Серія іноземні мови, 21, 177-182.
Мищенко, В. Я. (1999). Косвенные способы реализации иллокуции комплимента. Вісник Харківського державного університету. Романо-германська філологія, 430, 101-107.
Серебрякова, Р. В. (2001). Национальная специфика комплимента и похвалы в русской и английской коммуникативных культурах. Язык, коммуникация и социальная среда, 1, 1-5.
Austin, J. L. (1962). How to Do Things with Words. Oxford: Clarendon Press.
Bach, K. (1994). Conversational impliciture. Mind & language, 9, 124-162.
Bach, K. (2012). Saying, meaning, and implicating. The Cambridge handbook of pragmatics, edited by Peter K. (pp. 23-45). New York: Cambridge University Press.
Brown, P. & Levinson, S. C. (1987). Politeness: Some universals in language usage. Cambridge: Cambridge University Press.
Grice, H. P. (1975). Logic and conversation. Syntax and semantics, 3, 41-58.
Herbert, R. K. (1986). Say “thank you” – or something. American Speech, 61, 76-88.
Holmes, J. (1988). Paying compliments: a sex-preferential politeness strategy. Journal of Pragmatics, 12, 445-465.
Horn, L.R. (2004). Implicature. In L. R. Horn & G. Ward. (Eds.), The handbook of pragmatics (pp. 3-28).
Jefferson, G. Side sequences. Studies in social interaction (pp. 294-338). New York: Free Press .
Kravchenko, N. (2017). Illocution of direct speech acts via conventional implicature and semantic presupposition. Lege artis. Language yesterday, today, tomorrow. The Journal of University of SS Cyril and Methodius in Trnava, I(1), 128-168. Retrieved from www.degruyter.com/downloadpdf/.
Kravchenko, N. (2017a). Indirect speech acts’ via conversational implicatures and pragmatic presuppositions. Cognition, communication, discourse. International On-line Journal, 14, 54-66. Retrieved from http://sites.google.com/site/cognitiondiscourse
Miriam, R. (2012). Compliment Responses in Italian and German. International Journal of Innovative Interdisciplinary Research, 2, 77-100.
Sacks, H. (1992). Lectures on Conversation. Oxford: Wiley-Blackwell.
Schegloff, E.A. (1999). Discourse, Pragmatics, Conversation, Analysis. Discourse Studies, 1 (4), 405-435.
Schegloff, E. A. (1996). Issues of Relevance for Discourse Analysis: Contingency in Action, Interaction and Co-Participant Context. Computational and Conversational Discourse: Burning Issues – An Interdisciplinary Account. (pp. 3-38). Heidelberg: Springer Verlag.
Searle, J. R. (1975). Indirect speech acts. Syntax and Semantics, 3: Speech Acts, 59-82.
Searle, J. R. & Vanderveken, D. (1985). Foundations of Illocutionary Logic. Cambridge: Cambridge University Press.
Wolfson, N & Manes, J. (1980). The compliment as a social strategy. Papers in Linguistics, 13 (3), 391-410.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
