МАСОВЕ ОПИТУВАННЯ ЯК ОСНОВНИЙ МЕТОД ДІАГНОСТУВАННЯ МОВНОЇ СИТУАЦІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ ШКІЛЬНІЙ ОСВІТІ
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2018.135670Ключові слова:
соціолінгвістика, мовна ситуація у сфері освіти, методи соціолінгвістичних досліджень, масове опитування, мовна політикаАнотація
У статті обґрунтовано актуальність дослідження мовної ситуації в українській шкільній освіті за методикою масового опитування, схарактеризовано систему запитань для соціолінгвістичного зрізу в межах Проекту № 62700395 Фонду Фольксваген «Бі- та мультилінгвізм: між інтенсифікацією та розв’язанням конфлікту. Етнолінгвістичні конфлікти, мовна політика і контактні ситуації в пострадянських Україні і Росі”в аспекті якісних та оцінних параметрів мовної ситуації. Уточнено соціолінгвістичні критерії, на підставі яких зроблено висновок про зміни в мовній ситуації у сфері шкільної освіти в період від 2006 по 2017 р., зокрема простежено динаміку успадкованих від радянської епохи регіональних відмінностей та кількісних виявів деформації за лінією «місто – село». Схарактеризовано систему запитань, спрямованих на збір даних стосовно оцінки суспільством мовної політики у сфері шкільної освіти.
Посилання
Івахнюк, О. (2017). У київській школі № 78 до української мови ставляться як до чогось неприємного і в житті непотрібного. Взято з http://novostiua.org/news/218147-u_kijivsjkij_shkoli_78_do_ukrajinsjkoji_movi_stavljatjsja_jak_do_chogosj_neprijemnogo_i_v_hitti_ nepotribnogo.
Марусик, Т. (2017). Гібридна мовна політика України: між громадським вовком-санітаром і страусом-владою. Взято з https://www.radiosvoboda.org/a/28892391.html.
Масенко, Л. Т. (2010). Нариси з соціолінгвістики. Київ: Вид. Дім “Києво-Могилянська академія”.
Масенко, Л. Т. (2016). Мовна політика України. Антиукраїнський закон досі чинний. Взято з https://www.radiosvoboda.org/a/28025654.html.
Мовна політика та мовна ситуація в Україні: аналіз і рекомендації. (2008). Київ: Вид. Дім “Києво-Могилянська академія”.
Тараненко, О. О. (2009). Український і російський мовно-культурні вектори в сучасній Україні: реальність, політизація, міфи. Мовознавство, 2, 3-33.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
