ЛІНГВОПРАГМАТИЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ РОЗМОВ ПРО ВІК В АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІT
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2020.207238Ключові слова:
розмови про вік, художній дискурс, іллокутивна сила, мовленнєві акти, експресиви, репрезентативи, директиви, комісивиАнотація
Стаття присвячена аналізу асоційованих із віком людини розмов, що розглянено в аспектіїхніх іллокутивних властивостей. Дослідницькі завдання передбачають виявлення мовленнєвих
актів, які регулярно використовуються для опису та характеристики вікових значень
і специфікації таких актів за критеріями: "хеджований / нехеджований", "прямий / непрямий",
"ідіоматичний / інференційний", а також впровадження категорії "псевдо-мовленнєвий акт".
На основі інтегративного методу дослідження із залученням актомовленнєвого аналізу,
формально-функціонального прагматичного аналізу, а також методики, базованої на теорії
обличчя і ввічливості в роботі проаналізовано низку діалогів, відібраних з англомовного
художнього дискурсу, в яких експліковано ті чи інші вікові характеристики.
Вікові значення і асоційовані з обговоренням віку ситуації в діалогах художнього
дискурсу персонажів найбільш регулярно відтворюються за допомогою мовленнєвих актів
прямих репрезентативів (як простих, так і складних) з асертивною іллокуцією тверджень
про вік і про поведінкові стереотипи, пов'язані з певним віком. Другим типом мовленнєвих
актів, представлених в обговореннях персонажами віку людини, є прямі і непрямі експресиви.
Експресивна іллокутивна сила передає емоційне та оцінне ставлення мовців до власного віку
і віку іншої людини, процесів старіння і дорослішання, різниці у віці. Менш частотними
в дослідженому матеріалі є директиви з іллокутивною силою поради, пропозиції або заборони,
що стосуються асоційованої з віком поведінки адресата. Найменш поширена група мовленнєвих
актів включає непрямі комісиви і псевдо-комісиви.
Ідентифіковані прямі директиви (нехеджовані і хеджовані) відрізняються формально-
структурними маркерами іллокутивної сили, корелюючи, з одного боку, з нехеджованими
актами загрози обличчю, що застосовуються в ситуаціях спілкування близьких людей, і, з іншого боку,
з хеджованими стратегіями негативної ввічливості, що вживаються з метою зменшення
"шкоди" обличчю інтерактанта, яка може виникнути внаслідок обговорення вікових питань.
Непрямі директиви диференціюються на ідіоматичні та інференційні акти, що відрізняються
рівнем своєї імпліцитності і контекстуальної залежності. У статті впроваджено й обґрунтовано
термін "псевдо-комісив" на позначення актів з іллокуцією обіцянки, яку мовець не в змозі виконати.
Посилання
Alcott, L. M. (2004). Little women. Concord: Signet Classics.
Ariel, M. (2012). Research paradigms in pragmatics. In K. Allan & K. Jaszczolt (Eds.), The Cambridge
Handbook of Pragmatics (Cambridge Handbooks in Language and Linguistics, pp. 23-46). Cambridge:
Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/CBO9781139022453.003.
Austin, J. L. (1962). How to do things with words. Oxford: Oxford University Press.
Brown, P. & Levinson, S. (1987). Politeness: Some universals in language usage. Cambridge: Cambridge
University Press.
Coupland, N., Coupland, J. & Giles, H. (1989). Telling age in later life: Identity and face implications. Text,
(2), 129-151.
Coupland, N., Coupland, J. & Giles, H. (1993). Language, society and the elderly: Discourse, identity and
ageing. Oxford & Cambridge, MA: Basil Blackwell.
Fitzgerald, F. S. (2007). The Curious case of Benjamin Button. Baltimore: Scribner.
Giles, H., Noels, K. A. & Williams, A. (2003). Intergenerational communication across cultures: Young
people's perceptions of conversations with family elders, non-family elders and same-age peers. Journal of
cross-cultural gerontology, 18(1), 1-32.
Gordon, D. & Lakoff, G. (1975). Conversational Postulates. In P. Cole & J. L Morgan (Eds.), Syntax and
semantics 3: Speech acts (p. 83-106). New York: Academic Press.
Harwood, J., Giles, H., Fox, S., Ryan, E. B. & Williams, A. (1993). Patronizing young and elderly adults:
Response strategies in a community setting. Journal of applied communication research, 21(3), 211-226.
Heinrichsmeier, R. (2020). Ageing identities and women's everyday talk in a hair salon. New York: Routledge.
Johnson, D. I., Roloff, M. E. & Riffee, M. A. (2004). Politeness theory and refusals of requests: face threat
as a function of expressed obstacles. Communication studies, 55 (2), 227-238. https://doi.org/10.1080/
Kravchenko, N. K. (2017a). Illocution of direct speech acts via conventional implicature and semantic
presupposition. Lege artis. Language yesterday, today, tomorrow, 2(1), 128-168.
Kravchenko, N. K. (2017b). Indirect speech acts via conversational implicatures and pragmatic presuppositions.
Cognition, communication, discourse, 14, 54-66.
Leech, G. (2014). The pragmatics of politeness. Oxford: Oxford University Press.
Levinson, S. C. (1983). Pragmatics. Cambridge: Cambridge University Press.
Lin, M. C., Harwood, J. & Hummert, M. L. (2008). Young adults' intergenerational communication schemas
in Taiwan and the USA. Journal of language and social psychology, 27(1), 28-50.
Lincoln, S. Y. & Guba, E. G. (1985). Naturalistic inquiry. London: Sage Publications.
McKay, V. C., Caverly, R. S. (2004). The Nature of family relationships between and within generations: Relations
between grandparents, grandchildren, and siblings in later life. In J. F. Nussbaun, & J. Coupland (Eds.),
Handbook of communication and ageing research (2nd ed., pp. 251-273). Mahwah – New Jersey – London:
Lawrence Erlbaum Associates Publishers.
Nussbaum, J. F., Coupland, J. (2004). Handbook of communication and aging research. New York: Routledge.
Porter, E. H. (2002). Pollyanna. Vermont: Aladdin.
Sadock, J. M. (1972). Speech act idioms. In P. Peranteau, J. Levi, & G. Phares (Eds.), Papers from the eighth
regional meeting of the Chicago linguistic society (pp. 329-339). Chicago, IL: Chicago Linguistic Society.
Searle, J. R. (1976). A classification of illocutionary acts. Language in society, 5(1), 1-23.
Silverman, D. (2001). Interpreting qualitative data: methods for analyzing talk, text, and interaction. London:
Sage Publications.
Steel, D. (2003a). Dating game. New York: A Dell Book.
Steel, D. (2006b). The House. New York: A Dell Book.
Strauss, A. & Corbin, J. (1990). Basics of qualitative research. London: Sage Publications.
Westerhof, G.J. & Tulle, E. (2007). Meanings of ageing and old age: Discursive contexts, social attitudes,
and personal identities. In J. Bond, S. Peace, F. Dittmann-Kohli, & G. Westerhof (Eds.), Ageing in society
(pp. 235-254). London: Sage Publications.
Wilde, O. (2005). The picture of Dorian Gray. London: Penguin Books, 280 p.
Wolf, H. M. (2002). Functional semantics of evaluation (2nd ed.). Moscow: Editorial URSS / Wolf, J. M.
Funktcyonalnaja semantika otcenki (2 izd.). Moskva: Editorial URSS. / Вольф, Е. М. Функциональная
семантика оценки (2-е изд.). Москва: Эдиториал УРСС.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
