Роль контексту та релевантності в процесі перекладу текстів Європейського Союзу
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2021.236087Ключові слова:
перекладознавство, прагматика, когнітивна сфера, теорія релевантності, контекстАнотація
У статті представлено діяльність перекладача з погляду когнітивної прагматики, досліджено його роль у процесі перекладу, з’ясовано відповідність створеного мовного продукту з погляду релевантності. Описано фактори, що впливають на діяльність перекладача; указано на аспекти, які перекладач уважає пріоритетними; продемонстровано, як реалізовується теорія релевантності в процесі перекладу, яку роль відіграє контекст, цільова аудиторія та попередні знання читачів при інтерпретації перекладеного тексту. У першій частині статті узагальнено результати попередніх досліджень; проаналізовано тексти про Європейський Союз методом структурного аналізу дискурсу, перекладені трьома мовами (англійською, німецькою та угорською); доведено, що в тексті перекладу спостерігаються деякі відмінності з погляду релевантності у зв’язку з наміром перекладача передати найважливіший зміст тексту-оригіналу. У досліджених текстах відповідно до рівнів ідентичності виявлено формальні, семантичні та прагматичні відмінності. У другій частині статті зосереджено увагу насамперед на аналізі семантичних і прагматичних спільних і відмінних рис текстів; встановлено, які фактори лежать в основі подібностей і відмінностей, як вони пов’язані з поняттями когнітивна сфера перекладача і цільової аудиторії, релевантність і контекст. Визначено відмінності при перекладі, а відтак указано на можливі причини їх виникнення. На конкретних прикладах підтверджено, що контекст і релевантність є основними чинниками у процесі перекладу.
Посилання
Ammon, U. (2006). Language conflicts in the European Union. International Journal of Applied Lingustics, 16(3), 319-338. doi: 10.1111/J.1473-4192.2006.00121.X
Auberle, A. (Bearb.), & Kunkel-Razum, K. (Hrsg.) (2003). Deutsches Universalwörterbuch (5Aufl.). Mannheim-Leipzig-Wien-Zürich: Dudenverlag.
Banćzerowski, J. (2000). A nyelv és a nyelvi kommunikáció alapkérdései. Budapest: ELTE BTK.
Boldog, Gy. (2009). Célközönség és fordítói stratégiák (Esettanulmány). Fordítástudomány, 11(1), 84-100.
Catford, J. C. (1965). Ekvivalencia, formális megfelelés és jelentés. In I. Bart & K. Klaudy (Szerk.), A fordítás tudománya. Válogatás a fordításelmélet irodalmából. Budapest: Tankönyvkiadó.
Cook, G. (2010). Translation in language teaching: An argument for reassessment. Oxford: University Press.
Csernicskó, I. (1998). A magyar nyelv Ukrajnában (Kárpátalján). Budapest: Osiris – MTA Kisebbségkutató Műhely.
Csernicskó, I. (2010). Nyelvek, emberek, helyzetek. A magyar, ukrán és orosz nyelv használata a kárpátaljai magyar közösségben. Ungvár: PoliPrint.
Cs. Jónás, E. (2010). Fordításstilisztika kognitív keretben. Fordítástudomány, 12(1), 5-15.
Crystal, D. (2003). A nyelv enciklopédiája. Budapest: Osiris.
Gutt, E.-A. (2000). Translation and relevance: Cognition and context. Manchester: St.Jerome Publishing.
Heltai, P. (2005). A fordító és a nyelvi normák II. Magyar nyelvőr, 129(1), 30-58.
Heltai, P. (2009). Fordítás, relevancia, feldolgozás. In O. Nádor (Szerk.), A magyar mint európai és világnyelv. A XVIII. Magyar Alkalmazott Nyelvészeti Kongresszus előadásai (Vol. 5/1, pp. 27- 53). Balassi Intézet, Budapest, 2008. április 3-5. Budapest: MANYE – Balassi Intézet.
House, J. (2006). Text and context in translation. Journal of Pragmatics, 38, 338-358. doi:10.1016/j.pragma.2005.06.021
Illés, É. (2011). A szövegértés pragmatikája – egy érettségi feladat elemzése. Iskolakultúra, 21(4-5), 144-156.
Klaudy, K. (2007). Nyelv és fordítás. Válogatott fordítástudományi tanulmányok. Budapest: Tinta Könyvkiadó.
Klaudy, K. (2012). Empirikus kutatások a fordító láthatatlanságáról. In K. Horváthné Molnár & A. D. Sciacovelli (Szerk.), Az alkalmazott nyelvészet regionális és globális szerepe. A XXI. Magyar Alkalmazott Nyelvészeti Kongresszus előadásai (Vol. 8, pp. 137-141). BudapestSzombathely-Sopron: MANYE – NYME.
Kövecses, Z. (2005). Metaphor in culture: Universality and variation. Cambridge: Cambridge University Press.
Kövecses, Z. & Benczes, R. (2010). Kognitív nyelvészet. Budapest: Akadémiai Kiadó.
Márku, A. (2013). "Po zákárpátszki": Kétnyelvűség, kétnyelvűségi hatások és kétnyelvű kommunikációs stratégiák a kárpátaljai magyar közösségben. Ungvár: "Líra" Poligráfcentrum.
Neubert, A. (1985). Text and translation (Übersetzungswissenschaftliche Beiträge 8). Leipzig: Enzyklopädie.
Nord, C. (1997). Translating as a purposeful activity: Functionalist approaches explained. Manchester: St. Jerome.
Sabban, A. (2010). Zur Überseztung von Idiomen im Wörterbuch und im Text: Die Rolle von Kontextsensitivität und semantischer Variabilität. Journal of Translation and Technical Communication Research, 3(2), 192-208.
Schäffner, C. (2004). Metaphor and translation: Some implications of a cognitive approach. Journal of Pragmatics, 36, 1253-1269. doi: 10.1016/j.pragma.2003.10.012
Scholze-Stubenrecht, W., Worsch, W., & Schoch, M. (Hrsg.). (2008). Redewendungen. Wörterbuch der deutschen Idiomatik. Mannheim-Zürich: Dudenverlag.
Simcovich, R. (2008). Tango in the booth: Interpreters as intercultural, interlinguistic mediators. Language Issues, 19(2), 51-53.
Sperber, D., & Wilson, D. (1986). Relevance. Oxford: Blackwell.
Szöllősy, J. (2007). Hunglish into English. The elements of translation from Hungarian into English. Budapest: Corvina Kiadó.
Tátrai, Sz. (2004). A kontextus fogalmáról. Magyar Nyelvõr, 128, 479-494.
van Els, T. (2005). Multilingualism in the European Union. International Journal of Applied Linguistics, 15(3), 263-81. doi: 10.1111/j.1473-4192.2005.00091.x
Wilson, D., & Sperber, D. (1990). Outline of relevance theory. Hermes, 5, 35-56. doi: 10.7146/hjlcb.v3i5.21436
Widdowson, H. G. (1979). Explorations in applied linguistics. Oxford: Oxford University Press.
Widdowson, H. G. (2004). Text, context, pretext. Oxford: Blackwell Publishing.
Widdowson, H. G. (2007). Discourse analysis. Oxford: Oxford University Press.
Zachar, V. (2012). A fordító minimális erõfeszítése – Vélt vagy valós probléma? In V. Bárdosi (Szerk.), A szótól a szövegig (pp. 269-276). Budapest: Tinta Könyvkiadó.
SOURCES OF EU TEXTS
Europeans united in diversity / Die Europäer: in Vielfalt vereint / Sokszínûségben egyesült Európa (http://scic.ec.europa.eu/)
Europe Day – EU Open Doors (http://europa.eu/about-eu/basic-information/symbols/europe-day/index_en.htm) / Europatag — Die EU öffnet ihre Tore (http://europa.eu/about-eu/basic-information/symbols/europe-day/index_de.htm) / Európa-nap – Uniós nyílt napok (http://europa.eu/about-eu/basic-information/symbols/europe-day/index_hu.htm)
The European flag (http://europa.eu/about-eu/basic-information/symbols/flag/index_en.htm) / Die Flagge der Europäischen Union (http://europa.eu/about-eu/basic-information/symbols/flag/index_ de.htm) / Az európai zászló (http://europa.eu/about-eu/basic-information/symbols/flag/ index_hu.htm)
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
