Інформаційно-структурні перетворення адитивного адверба EVEN (на матеріалі пам'яток і текстів корпусів англійської мови XII-XVII ст.)
DOI:
https://doi.org/10.32589/2311-0821.1.2021.236109Ключові слова:
фокусувальний адверб, адитивний скалярний адверб, корпус текстів, актуальна / нова інформація, фокус / топік реченняАнотація
Стаття присвячена дослідженню адверба even у корпусах Corpus of Middle English Prose and Verse та Early English Books Online, тексти яких і програмне забезпечення дають змогу простежити вплив інформаційної структури речення на його розвиток. На основі корпусно- семантичного аналізу пам’яток XII–XVII ст. ідентифіковано even як фокусувальний адверб й визначено основні його характеристики як адитивного адверба. Розроблена нова методика аналізу інформаційної структури речення з наявним адвербом у корпусах текстів з урахуванням змін базового порядку слів в англійській мові за період 1150–1690 років її розвитку та укладено її корпусну анотацію. Апробована розширена схема тегування актуальної та нової інформації в багатоярусних діахронних корпусах, яка ґрунтується на теорії репрезентації дискурсу (1-й ярус) та топіка / фокуса речення (2-й ярус). Зроблено припущення про те, що в результаті зміни базового порядку слів у середньоанглійській мові з’являється необхідність для виникнення нових маркерів інформаційної структури речення як ‘терапії’, зокрема, для адитива even. Установлено, що в давньоанглійській мові він був адвербом зі значенням ступеня та способу дії, а вже в середньоанглійській мові починає функціонувати як рестриктивний (ексклюзивний або уточнювальний) чи скалярний адитивний адверб. Доведено, що останній маркує в реченні компонент, який виражає міративний фокус і вказує на неочікувану інформацію в дискурсі, зумовлюючи інвертований порядок слів у реченні з переміщенням Х-елемента ліворуч. Проведений аналіз корпусних даних англійської мови другої половини XV–XVII ст. показав, що в результаті закріплення SVO порядку слів у цей період зростає частота вживання even як фокусувального адверба, який здебільшого маркує міративний фокус.
Посилання
Андрушенко, О. Ю. (2020). Становлення фокусуючого адверба only в англійських писемних пам’ятках XII-XVII ст. Мова і культура, 22, V (200), 212-219.
Корольова, А.В. (2017). Принципи розробки бази даних “Лінгвоантропогенез”: концепція, структура і зміст. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 9. Сучасні тенденції розвитку мов, 15, 119-125.
Andorno, C. (2000). Focalizzatori fra connessione e messa a fuoco. Il punto di vista delle varietà di apprendimento. Milano: Franco Angeli.
Andrushenko, O. (2017). Information-structural impact on adverbial only evolution in the Middle English language. Science and education, a new dimension. Philology, 5 (29), 116, 10-15.
Andrushenko, O. (2021a). Corpus based studies of Middle English adverb largely: syntax and information-structure. X-Linguae. European Scientific Language Journal, 14 (2), 60-75. DOI: 10.18355/XL.2021.14.02.05.
Andrushenko O. (2021b). On marking NPs by exclusive only in EEBO Corpus: syntactic and information structural considerations. In N. Sharonova, V. Lytvyn, O. Cherednichenko et al. (Eds.), Proceedings of the 5th International Conference on Computational Linguistics and Intelligent Systems (COLINS 2021). Volume I: Main Conference, Lviv, Ukraine, April 22-23, 2021 (pp. 459-474). Available online: http://ceur-ws.org/Vol-2870/paper34.pdf
Baker, P. (2010). Corpus methods in linguistics. In L. Litosseliti (Ed.), Research methods in linguistics (pp. 93-113). London, New York: Continuum.
Bayer, J. (1996). Directionality and logical form: on the scope of focussing particles and wh-in-situ. Dordrecht: Kluwer.
Bech, K. (2001). Word order patterns in Old and Middle English: A syntactic and pragmatic study (PhD dissertation, University of Bergen). Available from https://bora.uib.no/bora-xmlui/handle/1956/3850.
Bennett, P., Durrell, M., Scheible, S., Whitt, R. (2013). New methods in historical corpora. Tübingen: Narr.
Biber, D., Finegan, E. & Atkinson, D. (1993). ARCHER and its challenges: Compiling and exploring a representative corpus of historical English registers. In J. Aarts, P. de Haan & N. Oosdijk (Eds.), English language corpora. Design, analysis and exploitation (pp. 1-130). Amsterdam: Rodopi.
Brinton, L. (2017). The evolution of pragmatic markers in English. Journal of Linguistics, 55 (2), 449-453.
Brunetti, L. (2004). A unification of focus. Padua: Unipress.
Cinque, G. (2006). Restructuring and functional heads. Oxford: Oxford University Press.
Crawford, W. J., & Csomay, E. (2016). Doing corpus linguistics. New York, London: Routledge, Taylor & Francis Group.
Davies, M. (2012). Expanding horizons in historical linguistics with the 400-million-word Corpus of Historical American English. Corpora, 7, 121-157.
De Cesare, A.-M. (2017). On ‘additivity’ as a multidisciplinary research field. In A.-M. De Cesare & C. Andorno (Eds.), Focus on additivity: adverbial modifiers in Romance, Germanic and Slavic languages (pp. 1-22). Amsterdam, Philadelphia, John Benjamins Publ.
Fălăuş, A. (2020). Negation and alternatives: Interaction with focus constituents. In V. Depres & M. T. Espinal (Eds.), The Oxford handbook of negation (pp. 333-348). Oxford: Oxford University Press.
Forker, D. (2016). Toward a typology for additive markers. Lingua, 180, 69-100.
Frascarelli, M., & Hinterhölzl, R. (2007). Types of topics in German and Italian. In K. Schwabe & S. Winkler (Eds.), On information structure, meaning and form: Generalizations across languages (pp. 87-116). Amsterdam & Philadelphia: John Benjamins Publ.
Gast, V., & van der Auwera, J. (2011). Scalar additive operators in the languages of Europe. Language, 87 (1), 2-54.
Gelderen, E. van. (2018). Analyzing syntax through texts: Old, Middle, and Early Modern English. Edinburgh: Edinburgh University Press Limited.
Geurts, B., Beaver, D. I., Maier, E. (2020). Discourse Representation Theory. In E. N. Zalta (Ed.), The Stanford encyclopedia of philosophy, metaphysics research lab, Stanford University spring 2020 edn, 2020. Available online: https://plato.stanford.edu/entries/discourse- epresentationtheory/.
Geyken, A. & Gloning, T. (2015). A living text archive of 15th-19th-century German: Corpus
strategies, technology, organization. In J. Gippert & R. Gehrke (Eds.), Historical corpora. Challenges and perspectives (pp. 165-179). Tübingen: Narr.
Giannakidou, A. (2007). The landscape of EVEN. Natural Language & Linguistic Theory, 25, 39- 81.
Haug, D.T.T., Eckhoff, H.M., Majer, M. & Welo, E. (2009). Breaking down and putting back together: Analysis and synthesis of New Testament Greek. Journal of Greek Linguistics, 9 (1), 56-92.
Johansson, S. (2009). Some aspects of the development of corpus linguistics in the 1970s and 1980s. In Anke Lüdeling & Merja Kytö (Eds), Corpus linguistics: An international handbook (pp. 33-53). Berlin: De Gruyter.
Kemenade, A. van. (2009). Discourse relations and word order change. In R. Hinterhölzl & S. Petrova (Eds.), Information structure and language change: New approaches to word order variation in Germanic, (pp. 91-118). Berlin, New-York: Mouton de Gruyter.
Kirfka, M., Musan, R. (2012). The expression of information structure. Berlin, New-York: Mouton de Gruyter.
König, E. (1991). The meaning of focus particles: a comparative perspective. London: Routledge.
König, E. (2017). Syntax and semantics of additive focus markers from a cross-linguistic perspective: A tentative assessment of the state of the art. In A.-M. De Cesare & C. Andorno (Eds.), Focus on additivity: Adverbial modifiers in Romance, Germanic and Slavic languages (pp. 23-43). Amsterdam & Philadelphia: John Benjamins Publ.
König, E. & Gast, V. (2006). Focused assertion of identity: A typology of intensifiers. Berlin: Walter de Gruyter.
Krifka, M. (2007). Basic notions of information structure. Interdisciplinary studies on information structure, 6, 13-55.
Kroch, A. & Taylor, A. (2000). The Penn-Helsinki Parsed Corpus of Middle English (PPCME2). Department of Linguistics, University of Pennsylvania. CD-ROM, second edition, release 4 (http://www.ling.upenn.edu/ppche/ppche-release-2016/PPCME2-RELEASE-4).
Lavidas, N. & Haugh, D.T.T. (2020). Postclassical Greek and treebanks for a diachronic analysis. In D. Rafiyenko & I. Seržant (Eds.), Postclassical Greek: contemporary approaches to philology and linguistics (pp. 163–202). Berlin: Walter de Gruyter.
Leroux, A. (2012). Even et quelques traductions en français: la référence à l’inattendu. LINX, 66-67, 35–50.
López-Couso, M. J., Méndez-Naya, A., Núñez-Pertejo, B. P., & Palacios-Martínez, I.M. (2016). Corpus linguistics on the move. Exploring and understanding English through corpora. Leiden, Boston: Brill Rodopi.
Los, B. (2015). A historical syntax of English. Edinburgh: Edinburgh University Press.
Los, B., & Kemenade, A. van. (2012). Information structure and syntax in the history of English. In A. Bergs & L. Brinton (Eds.), English historical linguistics: An international handbook (pp. 1475-1489). Berlin; New-York: Mouton de Gruyter.
McEnery, T. & Hardie, A. (2012). Corpus linguistics. Cambridge: CUP.
Middle English Dictionary (2021). Available online: https://quod.lib.umich.edu/m/middle-englishdictionary/dictionary.
Nevalainen, T. (1991). BUT, ONLY, JUST: Focusing adverbial change in Modern English 1500-1900. Helsinki: Societe Neophilologique.
Nevalainen, T. (1994). Aspects of adverbial change in Early Modern English. In D. Kastovsky (Ed.), Studies in Early Modern English (pp. 243-260). Berlin & New-York: Mouton de Gruyter.
Nevalainen, T. (2006). An introduction to Early Modern English. Oxford: OUP.
Petrova, S. (2009). Information structure and word order variation in the Old High German Tatian. In Hinterhö lzl R., Petrova S. (Eds.), Information structure and language change (pp. 251-279). Berlin, Mouton de Gruyter.
Pintzuk, S. (2015). Phrase structures in competition: Variation and change in Old English word order. New York: Routledge.
Rissanen, M. (2009). Corpus linguistics and historical linguistics. In A. Lüdeling & M. Kytö (Eds.), Corpus linguistics: An international handbook (pp. 53-68). Berlin: De Gruyter.
Rissanen, M. (1985). Expression of exclusiveness in Old English and the development of the adverb only. In R. Eaton et al. (Eds.), Papers from the 4th international conference on English historical linguistics (pp. 253-267). Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publ.
Rooth, M. (1985). Association with focus. (Ph.D. dissertation, University of Massachusetts). Available from https://scholarworks.umass.edu/dissertations/AAI8509599/.
Schwabe, K. & Winkler, S. (2007). On information structure, meaning and form: Generalizations across languages. Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publ.
Speyer, A. (2010). Topicalization and stress clash avoidance in the history of English. Berlin: Walter de Gruyter.
Sudhoff, S. (2010). Focus particles in German. Syntax, prosody, and information structure. Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publ.
Traugott, E. (2004). From subjectification to intersubjectification. In R. Hickey (Ed.), Motives for language change, (pp. 124–139), Cambridge: CUP.
Whitt, R. (2018). Using diachronic corpora to understand the connection between genre and language change. In R. Whitt (Ed.), Diachronic corpora, genre, and language change, (pp. 1-18), Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publ.
Wilkinson, K. (1996). The scope of even. Natural language semantics, 4, 193-215.
ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ
Corpus of Middle English Prose and Verse (ME Corpus) (2019). Available online: https://quod.lib.umich.edu/c/cme/.
Dictionary of Old English Corpus (2009). Available online: https://tapor.library.utoronto.ca/ doecorpus/.
Early English books online (EEBO) (2021). Available online: https://www.englishcorpora.org/eebo/.
Oxford English Dictionary (OED) (2021). Available online: https://www.oed.com.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Дослідження, що публікуються у збірнику наукових праць, повинні бути виконані відповідно до чинного законодавства України та етичних норм. Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб виконати таке дослідження, яке заслуговує на об’єктивне обговорення науковою спільнотою його значущості.
2. Автори повинні формулювати свої наукові спостереження у такий спосіб, щоб їхні результати могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отриманих висновків або маніпуляції ними.
3. Автори статей несуть відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які вплинули на сутність роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з попередніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту дослідження. Автор зобов’язаний провести джерельний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, тісно пов’язані з цим матеріалом. Необхідно також коректно вказувати на джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо вони не були отримані самим автором.
5. Автори повинні дотримуватися усіх чинних вимог щодо публікацій рукописів. Неприпустимим є плагіат та його удавання за оригінальну розвідку, а також подання до редакції раніше опублікованої статті. У випадках виявлення плагіату відповідальність несуть автори поданих матеріалів.
6. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для науково коректної і об’єктивної критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті в окремих випадках можуть містити подібну критику. Персональна суб’єктивна критика не є доречною за жодних обставин.
7. Співавторами статті мають бути ті особи, науковий внесок яких є вагомим у її зміст та які розділяють відповідальність за здобуті результати. Автор, який подає рукопис до друку, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті й лише ті особи, які відповідають критеріям авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у збірнику.
8. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться у рукописі.
9. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої інформації, оформити посилання на наукові джерела відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
10. Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання зазначених вимог.
11. Автор може висловити побажання не залучати деяких рецензентів до розгляду рукопису. Проте головний редактор може прийняти рішення залучити одного або декількох із цих рецензентів, якщо переконаний, що їх думки є важливими для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні суперечності між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
12. Запобігання псевдонауковим публікаціям є відповідальністю кожного автора, головного редактора, рецензента, видавця й організації.
